"Було б ідеально одного разу очолити Барселону". Правила життя Рональда Кумана
"Футбол 24" зібрав найяскравіші цитати головного тренера збірної Нідерландів, а в минулому – видатного гравця, чемпіона Європи-1988.
Вже два десятки років він тренує. Сольну кар’єру розпочав у скромному Вітессі, дуже швидко пішов на підвищення в Аякс. Ключові пункти його маршруту – Бенфіка, ПСВ, Валенсія, Фейєнорд, Саутгемптон і, звісно ж, Евертон, з якого довелося піти восени минулого року. Зараз перед Куманом ще серйозніший виклик – збірна Нідерландів, яка останніми роками скотилася до рівня європейського середнячка.
Цей матеріал демонструє тренерське та життєве кредо Рональда Кумана. При цьому не варто забувати про видатну ігрову кар'єру нідерландського захисника: Гронінген, Аякс, ПСВ, Барселона, Фейєнорд і, звісно ж, національна збірна, з якою він переміг у фіналі Євро-88 команду СРСР (2:0).
Бутси зачохлив у 1997-му, зігравши 685 матчів, забивши 239 голів. Таким показником не можуть похвалитися навіть окремі авторитетні форварди. Феноменально!
*******
Я дуже люблю Барселону, мені неймовірно подобалося там жити. Це був найкращий період у моїй ігровій кар'єрі.
Йохан Кройф зав’язав із курінням після серцевого нападу, перейшов на чупа-чупси. Та Кройф узагалі курив у перервах між таймами!
Одного разу я спробував цигарки у школі – мені стало кепсько.
Я знав, що футболістам курити не можна, а футбол був для мене всім. Футбол і куріння краще не поєднувати.
Гра у футбол – це найкращий спосіб, щоб забути про свої проблеми.
У Саутгемптоні я мав контракт, розрахований на три роки. Відпрацював два. Чому? Тому що мені просто не дали провести в клубі останній сезон. Мені сказали: "Нам потрібна впевненість, що у майбутньому тренер залишиться з нами". А я не був упевнений.
Як узагалі можна бути впевненим у футболі? Сьогодні сонце світить, а завтра піде дощ.
Найприємніше, що можна сказати молодому гравцеві, – це те, що в суботу він вперше вийде на поле.
Прем'єр-ліга – це вам не юніорський футбол.
Мені не подобається, коли тренери постійно репетують на арбітрів, на лайнсменів, роблять велике шоу зі звичайних зіткнень. Між Барклі і Ловреном було звичайне зіткнення, але тренери Ліверпуля почали психувати. Не люблю таке. Це – чоловічий спорт, і ваша поведінка має йому відповідати. Це – частина футболу.
Вибач, Арсенале, ми виграли через суддів. Я не здивований Венгером і його коментарями. Це вже втретє поспіль, коли я у якості тренера обігрую Арсенал в домашньому поєдинку, і втретє виявляється, що через суддівські помилки.
Реал Мадрид – чемпіони. Вони були найкращою командою у цьому сезоні Ліги чемпіонів і відіграли чудовий другий тайм у фіналі проти Ювентуса. Тим не менше, я не думаю, що вони можуть зрівнятися з Барселоною Гвардіоли. Це була чудова команда.
Ідеї, філософія і методи роботи Гвардіоли – це перемога для футболу у всьому світі.
Звичайно, люди будуть стверджувати, що Гвардіола отримав можливість домогтися успіху в Манчестер Сіті завдяки можливостям клубу. Але ці ж кошти були доступні парі інших тренерів за останні роки в АПЛ. І жоден з них не ставив яскравий футбол такого ж рівня, як Пеп.
Футбол Гвардіоли – фантастичний, і він приносить успіх. Те, що робить Пеп, – найскладніший спосіб домогтися успіху у футболі. Люди думають, що він скопіював Барселону, але цей стиль футболу більшою мірою – ДНК самого Гвардіоли.
"Я просто тренер, а не Гаррі Поттер". Правила життя Хосепа Гвардіоли
Я не здивований тим, який вплив на Прем'єр-лігу має Ібрагімовіч, адже він дійсно дуже сильний і талановитий. Можливо, він один із найсильніших футболістів серед тих, яких я знаю. Досі захоплююся ним.
Я тренував Ібагімовіча, коли він був ще дуже молодий. Іноді з ним було важкувато, але нічого – це нормально.
Ми підписали кількох хороших молодих гравців, але втратили 25 голів, які забезпечував нам Ромелу Лукаку.
Я вже довгий час у футболі. Не треба мені говорити, що може трапитись. Я сказав своїм футболістам, що вірю в них. Рішення про відставку не у моїй компетенції.
У перерві матчу з Вест Хемом я хотів зробити 7 замін.
У всіх бувають такі періоди, коли щось не виходить і ти чуєш критику. Головне – сприймати це спокійно.
Коли готуюся до прес-конференції, то, звісно ж, обмірковую деякі очевидні запитання, але ніколи не витрачаю на це занадто багато часу. Я просто намагаюся бути собою. Намагаюсь залишатися чесним.
В Евертоні я розпочав проект, який хотів завершити на позитивній ноті. Ось чому розчарування від звільнення було сильнішим, ніж зазвичай. Але потрібно бути реалістом і не бідкатися з цього приводу.
Мені подобається те, що мене пов'язують з Барселоною. Всі знають, що я – людина Барселони. Я дуже люблю цей клуб, в якому виріс як гравець і особистість.
Було б ідеально одного разу очолити Барселону. Інша мрія – збірна Нідерландів.
Реал? Я поважаю цю команду, але після Барселони я б не зміг їх тренувати.
Звільнення – це не проблема. Це частина роботи. Всі знають, що футбол – це бізнес. Тепер усе не так, як 30 років тому. Але якщо не подобається, ніхто ж не змушує тебе це робити.
Не можна казати: "Я піду в Евертон, а через рік-два – у Барселону". Чому? Можливо, на той час Евертон буде більш солідним клубом? Можливо, Луїс Енріке відмінно впорається зі своєю роботою, і для Барси відпаде потреба у новому тренері? Найкраще зосередитися на тому, що в тебе є.
Нереально передбачити своє життя. У житті всяке може трапитися. Як і у футболі.
"Професіональний футбол – це війна". Тренер, який тотально обіграв Лобановського
показати приховати