"Боруссія" у фіналі – глорам не зрозуміти
Найромантичніша команда сучасності з боєм прорвалась до найважливішого матчу в історії клубу за останні 16 років. Приємно щиро вболівати за іноземний клуб і уважно спостерігати за його виступами від першого туру.
Я чудового пам’ятаю, як Дортмунду пророкували боротьбу за 3-тє місце в групі з Аяксом, адже групу смерті з іншими чемпіонами – "Ман Сіті" та "Реалом" - здавалось, "бджолам" пройти нереально. Правду кажучи, велику роль зіграла психологія. "Боруссія" в Бундеслізі два роки поспіль доводила свою перевагу над "Баварією", однак в єврокубках не виходило нічого. Згадайте виступи в Лізі Європи, коли "Боруссія" опинилась в одній групі з "Карпатами", ігри в Лізі чемпіонів сезон потому були також провальними. І наче грали вдало, та не реалізовували моменти і "влітали" суперникам.
Могло "Боруссії" не бути зараз у фіналі, якби не вдалий старт. Не даремно ми заговорили про психологію… Клоппа критикували, що команда не така розкута, як в Німеччині, і для того, аби стати собою, Дортмунду потрібна була стартова перемога. Перша зустріч групового раунду проти "Аякса" визначила весь подальший хід турніру для "чорно-жовтих. Було видно, як команда боязливо грала на результат. Мац Хуммельс тоді не реалізував пенальті, зі страху катнувши ледь-ледь кулю в руки воротарю. І лише майбутній герой сезону Роберт Левандовський наприкінці приніс ті три очки, які дозволили в кінцевому результаті пробитись Дортмунду фінал. А можливо, хтозна, і виграти трофей.
Потім команда нарешті розслабилась і почала демонструвати звичну гру. "Забила" на гонитву за "Баварію" й сконцентрувалась на Лізі чемпіонів, аби довести скептикам, що команда, складена і вирощена вдома із нікому не відомих футболістів, може зійти на Олімп.
Чесно зізнатися, я вчора, подібно до генерального директора "Боруссії", дивився останні хвилини матчу у вбиральні, закривши вуха долонями. Ватцке боявся почути рев "Сантьягу Бернабеу", який в екстазі би зірвався після третього гола, я ж не хотів чути вигуків вболівальників "Реалу", які заповнили паб, в якому я зупинився переглянути зустріч улюбленої команди.
За "Боруссію" там майже не вболівав ніхто і не сумніваюсь, що така ж ситуація буде у фіналі. Ні, не тільки тому, що будуть підтримувати Тимощука (якщо мюнхенці ще не дадуть створити "Барсі" камбек всіх часів і народів), але й через інші причини.
Реально підопічних Клоппа в обличчя пересічний вболівальник не знає. Можливо, вже "вивчили" в обличчя Левандовського, Ройса, Ґетце… Може, навіть Кубу з Ґюндоганом знають. Хоча, не факт. Мій товариш, вболівальник "Реала" з багаторічним стажем, вчора не міг ідентифікувати Роберта, коли того змінювали…
"Боруссія" стала паростком романтизму в сучасному жортскому світі, наповненому грошима, гламуром та іншими цяцьками. Тому "Боруссія" не притягуватиме до себе так званих "глоріхантерів". Їх у BVB після виходу у фінал стане багато, звичайно, але після перших негативних результатів і продажу лідерів, вони знову будуть ганятись за реалами, барселонами, баваріями та манчестерами.
До слова, про продаж лідерів. Звісно, печально, що Ґетце залишає клуб. І не стільки сумно від того, що він іде з команди, скільки КУДИ він переходить. Маріо в останні сезони мав проблеми зі здоров’ям, травми не раз його мучили. Так, команду залишає головна зірка, але клуб отримує компенсацію і може на ці гроші купити двох повноцінних футболістів топ-рівня, або ж просто суперперспективних зірок, як це Дортмунд любить робити.
Та сама історія з Робертом. Левандовський не є феноменом. Безумновно, він фантастичний нападник штрафного майданчика, але він - лише деталь в механізмі Клоппа, який можна замінити іншим бомбардиром. А ось зараз за поляка можна виручити дуже пристойну суму і також знайти йому заміну. Бо через рік він піде з клубу і так безкоштовно.
На поляка взагалі посипався би вагон критики, якби "Реал" пройшов у фінал. Левандовський вчора не зумів використати щонайменше три моменти, і покер на "Вестфалленштадіоні" йому ніхто б не пригадав. А невдачі б згадали, бо вболівальники і журналісти вельми люблять купатись в негативі.
Втім, "Боруссія" вистояла. Шкодую, що доводиться використовувати цей термін, бо по грі "бджоли" не заслуговували на це, і поразка 0:3 була б домінантою несправедливості. Хтось би говорив, що це повернення карми за "Малаґу", зловтішаючись над невдачею дортмундців. Але гравці "Боруссії" - великі молодці, адже вміють вчитись на чужих помилках. Коли Рамос вчора забив другий гол, німці одразу почали затягувати матч, аби збити напругу і запал "Реала". Вони пам’ятали про невдачу "Малаґи", тож самі в цю пастку не потрапили.
В цілому, варто сказати, що як "Реал" не заслуговував на поразку 1:4 в Німеччині, так і "Боруссія" не по ділу програла вчора 0:2, а ось загальна мінімальна перевага на користь німецького екс-чемпіона – це найсправедливіший підсумок.
Далі – фінал. "Боруссія" знову в ньому в статусі аутсайдера, ну і добре. Адже аутсайдера завжди недооцінюють. Хоча хто-хто, а "Баварія" знає силу суперника і ще не забула, мабуть, минулосезонного фіналу кубка і поразки 2:5. Саме постійні приниження від Дортмунда в попередніх двох сезонах змусили "Баварію" взяти себе в руки і стати ще сильнішими.
Цікаві світські факти говорять про те, що "Боруссія" має всі шанси стати володарем трофею: "Баварія" в останні роки незмінно програє фінали, минулорічний "Челсі" також був в компанії "Реала", "Барси" та "Баварії" і взяв кубок європейських чемпіонів. Крім того, ще є історія 1997-го року, коли "бджоли" вигравали Лігу. За іронією долі в тому сезоні "Баварія" була чемпіоном, а володарем кубка – "Штуттґарт". В цьому році історія може повторитись: "Баєрн" знову чемпіон, а "Штуттґарт" зіграє у фіналі національного кубка… Здавалося б, статистика, яка нічого у футболі не вирішує, бо об’єктивно "Баварія" зараз суперсильна, але магія чисел повинна насторожувати суперників BVB.
На нас очікує перший в історії кубка європейських чемпіонів німецький фінал, та ще й в Англії (Вінстон Черчілль був би в шоку). Це буде гра, яка увінчає один з найкращих сезонів в історії Ліги чемпіонів. Його не потрібно прогнозувати, бо він матиме окремий унікальний сценарій, який вже закладений, написаний, проте ще нікому не відомий.
Ще вельми цікаво буде подивитись на Маріо Ґетце, якому доведеться зіграти найважливіший матч на цьому етапі кар’єри за рідну команду проти майбутнього клубу.
А щодо майбутнього "Боруссії", то я за нього не хвилююсь. Філософія клубу дозволяє дивитись вболівальникам команди з вірою в майбутнє. Доречно тут згадати слова глави ради директорів клубу Йоахіма Ватцке:
"Я не хочу Романа Абрамовича, який може сказати: "Ми беремо Шевченка". Це не наш шлях. 99,9% наших фанатів не хочуть інвестора, тому що бажають залишатися частиною клубу, а не просто стрибати і кричати на трибуні, підтримуючи команду, яка належить Абрамовичу або шейху з Катару.
Ми є романтиками. Коли твої вболівальники романтики, ти теж повинен ним бути, інакше в довгостроковій перспективі не досягнеш успіху. В Англії — клієнти, у нас — фанати. Зрештою, саме вони визначають, що відбувається в клубі".
Перемога "Боруссії" у фіналі стала б чудовим тріумфом так званого руху опору AMF (against modern football – проти нищення традицій, історії, пристрасті у футболі за засилля грошей). Тріумфом тих, хто ностальгує за справжнім футболом, де все вирішують дух, емоції і вірність, де нема величезних грошей, підлості та лицемірства.
показати приховати