А віз і далі там…
От і все. Сподівання на те, що глузд ше здатен восторжествувати в спілкуванні між футбольними мужами України, розбилася на мільйон осколків сьогодні, о 15:01. Власний гонор керівники української копанки поставили вище інтересів національної збірної. До старту чемпіонату, на який вітчизняні фани покладали найбільше сподівань, залишилося трохи більше року, а українська збірна й досі не має наставника…
Уперше я відчув себе так, немовби отримав ляпаса, у лютому 2010 року. Головним тренером національної збірної назначили сумісника. Тим смішнішим виглядали виправдання футбольних чиновників улітку – мовляв відставка Мирона Маркевича стала для них несподіванкою. Як на мене – якраз навпаки. Від людини, яка не може пожертвувати роботою в клубі задля головної команди країни, саме цього й потрібно було чекати.
Калитвинцев на чолі збірної виглядав логічно. У випадку відставки головного тренера, часто-густо тимчасовим наставником ставлять його помічника. ТИМЧАСОВИМ! Допоки не знайдуть нового топ-тренера. Ще півроку тому я писав про те, що відтягування з прийняттям рішення погубить честолюбні плани української збірної. Але тоді я навіть не уявляв, що безвідповідальність виконкому зайде аж настільки далеко!
Ви тільки вдумайтеся в ці слова Григорія Суркіса:
21 квітня відбудеться нове засідання. До цієї дати проведуть переговори з можливими кандидатурами на пост головного тренера…
Схоже на жарт. Але жарт невдалий і цинічний. Дозвольте запитати: а чим Ви, панове, займалися до цього часу??!! Складається враження, що було задумано перемогти Італію і забрати приставку «в. о.» в Калитвинцева. Тільки чому не було жодного плану Б?!
Перед 21-им квітня я вже не плекаю ніяких надій. І вже точно в мене немає ілюзій стосовно вдалого виступу на Євро. Я говорю про анонсований тріумф. Вихід у чвертьфінал буде нормальним досягненням і я вже двано тримаю пальці схрещеними, щоби Україна вийшла з групи. Калитвинцев міг цього досягнути – я впевнений. Але чи може зараз? Чи зможе, якщо призначити його повноцінним тренером через місяць? Два? В травні 2012-го?
І хто, як не Калитвинцев, піде тренувати нашу збірну? Бо особисто я сподіваюся, що гасло «Калитвицева на мило» не передбачає прирівняння Юрія Миколайовича до шила. Йдеться про тренерів зі світовим іменем. Погодитися працювати тут за рік до Євро з такими апетитами федерації може погодитися лише дуже жадібний і відчайдушний фахівець.
І знаєте, що найгидкіше? Після таких-от провальних дій звісно, що задумуєшся про відставку президента ФФУ, яку вже так давно так активно ініціюють писаки на парканах. Але коли подумаєш про основну альтернативу – стає страшно. Пускати «ахметовщину» у все нові й нові сфери життя – мовби самому собі приставляти дуло до скроні…
Безнадія…
показати приховати