Збірна України: До Незалежності
Зізнайтесь, мало хто чекав такого бажаного папірця в руках живої легенди футболу...
А диво сталося і вже стукає в двері. Євро...
От-от ми забудемо про політичні чвари, "хату з краю" і "город сусіда"... Ми забудемо про рутинні будні і знову станемо єдиною 46-мільйонною сім'єю. Родиною, яка марить єдиним - перемогою рідної збірної.
Команди, історія якої, насправді, черпає початок задовго до створення національної Федерації футболу. Без українців не було б тієї збірної Радянського Союзу, яку цілком небезпідставно ввжажли світовим грандом.
Навіть, якщо хтось переконуватиме Вас у протилежному, не шукайте зайвих аргументів. Про усе говрять "Золоті м'ячі" Олега Блохіна та Ігоря Бєланова. Саме українців з радянським паспортом визнавали найкращими гравцями Європи у 1975 та 1986 роках.
Насправді нас було набаго більше, просто не усіх відзначали нагородами.
Зрештою, просто не існує відзнаки рівня, гідної людини, через яку Моурінью не такий вже й особливий. Абсолютно не особливий, бо він не Валерій Лобановський. Метр, який виграв на чолі київського "Динамо" вісім чемпіонатів СРСР, шість Кубків Союзу, два трофеї володаря європейського Кубка Кубків і ще один Суперкубок континенту. Це поразку Його збірної Радянського Союзу у фіналі Євро вісімдесят восьмого року голландцям за гарячими слідами вважали несподіванкою.
Встиг Валерій Васильвоич здобути і вісім трофеїв у вже вільній і самостійній. Встиг потренувати і національну збірну України - команду, яка пережила чимало невдач і разом з тим вміла дивувати несподіваними тріумфами. "Жовто-блакитну" дружину, уся історія якої, насправді, попереду...
показати приховати