Збірна Росії: Щедрий спадок від СРСР
Адже саме Росії пощастило стати спадкоємницею світового гранда – чемпіона та тричі срібного призера першості Європи – збірної Радянського Союзу. Власне, спершу була команда саме Російської імперії, яка безуспішно відвідала Олімпіаду 1912 року. І лише згодом, коли часи переформатували політичну карту, на футбольну арену вийшла саме та збірна СРСР.
Перший і останній титул
Чвертьфінал Мундіалю-1958 у Швеції став для "Червоної армії" непоганою розминкою перед наступним великим турніром – першим в історії чемпіонатом Європи, який "відгримів" у 1960-му. Аби потрапити до такого собі "фіналу чотирьох" у Франції, радянські футболісти виграли два кваліфікаційні матчі в Угорщини і в чвертьфіналі дочекались відмови іспанців.
Півфінальної стадії Союз наче й не помітив. Дубль Іванова та гол Понєдєльніка забезпечили перемогу з рахунком 3:0 над Чехословаччиною. І от у вирішальному поєдинку "червоні" зіштовхнулись із Югославією. Геніального голкіпера Яшина страхували лише троє захисників. Войнов та Нетто дбали про центральну ланку. Квінтет нападників очолював вже згаданий Віктор Понєдєльнік.
На гол балканця Галіча наприкінці першого тайму відповів Слава Метревелі в дебюті другого. А в овертаймі влучний удар головою Понєдєльніка подарував Радянському Союзу титул першого чемпіона Європи. Той титул став першим і водночас останнім в історії команди. Навіть попри те, що збірна СРСР ще тричі діствалась фіналів континентальних першостей.
Смуга фатальних фіналів
Через чотири роки після тріумфу навіть легендарний Лев Яшин не став на перешкоді поразці від Іспанії. У 1972-му сильнішою виявилась команда Західної Німеччини. У 1988-му трофей висмикнули голландці.Часи минали. На початку дев'яностих збірна СРСР відійша в історію. Естафету підхопила команда Росії, яка взялась творити власний літопис.
показати приховати