Збірна Чехії – гроза найближчого Євро
Чому успіхам чеських і словацьких футболістів не слід дивуватися.
Сьогоднішній суперник збірної України минулого тижня шокував Прагу. Чехи, впевнено здолавши Нідерланди, Туреччину та сенсаційну Ісландію, ледь удома не програли латвійцям. Однак будь-яких висновків по одному матчі в Європі вже давно не роблять. Втрачають очки всі збірні, а іноді там, де взагалі ніхто б і не сподівався. Тим паче, що турнірне становище Чехії й досі вселяє впевненість у її фанів. Старші ж уболівальники до підрахунку балів додають ще й іншу математику. Кожні 20 років чехи грають у фіналі Євро…
Уперше це сталося в 1976-му. У відбірковому циклі чехословацька збірна залишила позаду в групі Англію та Португалію. Піренейців і взагалі в одному з матчів розбили вщент – 5:0. У чвертьфінальному протистоянні білий прапор викинула збірна СРСР. Більше про ті матчі може розказати, скажімо, Фоменко. Чи Буряк із Блохіним, чиї голи ніяк не допомогли радянській команді. У фінальній частині Фортуна подразнилася з чехами та словаками, але в підсумку потішила власними дарами. Нідерланди у півфіналі поступилися в додатковий час, а збірна ФРН, хоча й зрівняла рахунок на 90-ій хвилині, капітулювала в серії післяматчевих пенальті. Саме тоді у світовому футболі і з’явився новий термін, названий іменем Антоніна Панєнки. Про вдалі та невдалі випадки такого виконання одинадцятиметрових не те що блог – книгу писати треба. Я ж просто пропоную Вам нагадати, як виглядала перша «панєнка».
Минуло 20 років і на Євро-96 уже була збірна іншої країни – Чехії без Словаччини. Якщо в 76-му всі гравці збірної представляли внутрішній чемпіонат (які легіонери в соціалістичні часи?), то тепер усе змінилося. П’ятеро гравців представляли бундеслігу, один грав у прем’єр-лізі… Однак кістяк тієї команди все-таки складали футболісти із чемпіонату Чехії. Це вже потім Павел Недвед отримає «Золотий м’яч», у 96-му він – півзахисник празької «Спарти». За «Славію» ж виступали Шміцер і Поборскі, прізвище яких уже невдовзі заспівають «Енфілд» та «Олд Траффорд». Цього разу німці у фіналі знову зуміли відігратися. До пенальті справа не дійшла. Особисто мені найбільш пам’ятним із виступу Чехії-96 був переможний гол Поборскі в чвертьфіналі проти Португалії.
Нещодавно я згадував про циклічність у київському «Динамо», коли Лобановський кожного десятиліття робив іншу команду, що вражала Європу. То чому б і чехам не піти таким же шляхом, тим паче що чергові 20 років уже минули. Чехія повезе на Євро (хтось сумнівається, що вони вийдуть з групи?) наступне покоління. І воно обіцяє зіграти гірше, ніж ті, що дісталися до фіналу.
ЛІДЕР. Коли збірна Чехословаччини вигравала чемпіонат Європи, її ворота захищав неймовірний Іво Віктор. Навіть дивовижна холоднокровність Панєнки не допомогла йому відібрати лаври головного героя турніру в Віктора. Іво посів третє місце в голосуванні за «Золотий м’яч – 1976», а це для голкіпера – визначний успіх.
Якщо для вдалого виступу на Євро потрібен хороший страж воріт, то тут чехи можуть сміливо ставити галочку. Можливо, Петр Чех усе частіше просиджує на лаві «Челсі», але ми розуміємо, що 32 роки – сміхотворний для воротаря. А сама наявність людини з ТАКИМ досвідом на останньому рубежі вселяє впевненість не лише в захист, а в усю команду. Три титули чемпіона Англії, чотири Кубки і, що головне – тріумфував у Лізі Чемпіонів і Лізі Європи. Бракує лише якогось вагомого досягнення зі збірною. І, я впевнений, пріоритетом самого Чеха на даний момент є збірна.
КАПІТАН. Для Томаша Росіцкі Євро-16, очевидно, стане прощанням зі збірною. Я захопився грою цього півзахисника ще тоді, коли він виступав за «Боруссію». В Дортмунді Томаш був справжнім «маленьким Моцартом». Арсеналівський Росіцкі – він інший. Втомлений жахливими травмами, але від цього ще більше закоханий у футбол. Його «незрячі» паси приходять у сни нечемним захисникам, а менш досвідчені партнери по збірній повинні насолоджуватися присутністю в центрі поля Маестро.
АБОРИГЕНИ. На великих турнірах я часто-густо підтримую команди з Центрально-Східної Європи. Не через якесь там слов’янське братерство чи інші речі, підказані істориками чи політиками. Причини – суто футбольні. Чехія, Словаччина, Хорватія, Польща та інші впевнено будують той футбол, який хотілося би бачити в Україні. Основна його суть – адекватність і притомність.
Футболісти в чемпіонатах цих країн отримують ті гроші, на які вони заслуговують. Хоч тут є і заповнені стадіони, і яскраві трибуни, і глибокі традиції, і якісні телетрансляції, і вищий рівень життя, що дозволяє вболівальнику витрачати гроші на своє хобі. Клуби можуть заробити певні кошти і вже їх витрачають на власне функціонування. Молоді футболісти, за відсутності супердорогих «зірок» з-за кордону, отримують можливість самореалізуватися. Так, досягнувши певного рівня, вони вирушають в бундеслігу чи Серію А. Але хіба це є мінусом, особливо для збірної? Саме таким чином і стали можливі вибухові виступи збірних Хорватії чи Чехії в різні роки, саме цього так бракує нам, звиклим до футболу для олігархів при порожніх трибунах і брудних мільйонів, викинутих для забави.
Відтак парадокс, але «несильний» чеський чемпіонат дає щонайменше половину основи для цілком пристойної чеської збірної. Глибокі традиції хокею в країні, мабуть допомогли тренеру Врбі формувати команду. У гаківці є нормальною практикою брати із клубів до збірної нападників зіграними ланками, а захисників – парами. Так і тут. Чеську оборону цементує досвідчений тандем із «Вікторії» – Прохазка-Лімберскі. А от у півзахисті-нападі знайшлося місце ударному кулаку празької «Спарти» Дочкал-Крейчі-Лафата. Особливу увагу скаутів із західних клубів, без сумніву, привертають півзахисники. 22-річний Крейчі – прекрасний лівий вінгер, якого ще з юніорського рівня порівнюють із Раяном Гіггзом і, повірте на слово, недаремно. Дочкал на цей момент із трьома голами є найкращим бомбардиром збірною у цьому відборі. Отаке він забив голландцям.
40-ліття тріумфу на чемпіонаті Європи відзначатимуть наступного року і в ще одній половині тої країни. У Словаччині також минув цикл, народилося нове покоління. І нехай «зірка» світового рівня тут одна – Гамшик – словаки впевнено втирають носа і нам з Вами, і навіть чинним чемпіонам Європи. Що ж, ми пам’ятаємо, як команда з однією суперзіркою доходила до чвертьфіналу ЧС-2006, чи не так? ;)
Отож, якщо наступного року Ви не хочете якихось дивних несподіванок для себе, сядьте сьогодні ввечері і перегляньте товариську гру між колись співвітчизниками, а тепер принициповими суперниками. Тут ви побачите дві команди, кожна з яких обіцяє стати відкриттям найближчого Євро. І не лише тому, що пролетіли чергові 20 років. Чехія – Словаччина о 21:30 за Києвом. Після матчу Україна – Латвія я обов'язково перегляну другий тайм…
показати приховати