Євроосінь. Металіст
Бундесліга, бундесліга і суворі вікінги. Чи цього хотів Маркевич?
От кому із жеребом не пощастило, то це харківському «Металісту». Відразу ж після гри з румунами Мирон Богданович ледь не молив фортуну у прямому ефірі одного з каналів: дай нам Боже «Інтер», або «Ліверпуль», бо хочемо, мовляв, випробувати себе, граючи із сильними суперниками на гарних стадіонах. А тут – на тобі.
Єдиний, хто хоч якось тішить – леверкузенський «Байєр». Останній сезон у бундеслізі «аспіринки» закінчили п’ятими. В німців симпатична команда із забивним Кісслінгом і мегаталановитим Шюрле, якого, подейкують, не віддали в «Челсі» й за 20 млн. фунтів. І що важливо – в «Байєра» є свій стиль гри, є рівень із яким можна спів ставити можливості «Металіста». От що повинно тішити Маркевича.
Хтось тішиться. Прохідна група. Євроочки. Ніколи не розумів таких людей. Колись, коли в груповий турнір Ліги Європи пробилися «Карпати», всі бідкалися через сильну групу. Я радів. Виходити в міжнародні змагання, щоби грати там проти «Нефтчі» та «Плзеня»? А який у цьому взагалі сенс? За пріоритетністю ці поєдинки стоятимуть десь між матчем із «Волинню» та матчем із донецьким «Металургом». Якщо покидати отчий дім, то заради подвигів. У двобоях із чахлими супротивниками, в заржавілих латах і верхи на клячах, слави не здобудеш. А ганьби можна наїстися – від поразки не застрахований ніхто. А тут ще треба латиноамериканському легіону пояснювати, що це такий собі Кубок Судамерікана, і Моурінью та Фергюссон постійно переглядають матчі на кшталт «Металіст»-«Рапід», чесно-чесно!
Отож, кілька слів про команди, перемога над якими сприйматиметься як належне, але от поразка… «Русенборг» свого часу буз незмінним чемпіоном Норвегії, регулярно грав у Лізі Чемпіонів. Пам’ятаєте хоча б 2000-ий? Тоді «Динамо» здолало норвежців. «Троликів» кияни перемагали і в шістдесятих, а близько двадцяти років тому із тронхеймцями впорався «Чорноморець». Відтак добрих спогадів про Україну вболівальники «Русенборга» не мають. І навряд чи скоро здобудуть. Сьогоднішня команда – лише третя в несильному чемпіонаті Норвегії. Тренер-швед запросив кілька співвітчизників заграних колись за національну команду, котрі, втім, зараз не викликаються. До рідної ж збірної «Русенборг» делегуває лише одного футболіста – нападника Таріка Ельюнуссі. За європейськими мірками – більш, аніж посередня команда.
Десь того самого рівня і віце-чемпіони Австрії – віденський «Рапід». От тільки харківська команда нещодавно вже грала з австріяками й ми всі пам’ятаємо чим усе це закінчилося. З-посеред «зелено-білих» пропоную звернути увагу на нападника Терренса Бойда. Він намагався закріпитися в дортмундській «Боруссії». Так, невдало, але йому лише 21.
Кріпіться, Мироне Богдановичу! Зробіть усе для того, щоби ваші хлопці цього річ таки зіграли і на «Енфілді», і на «Меацці».
показати приховати