Євроосінь. Дніпро
Ті всі провалені кваліфікації навіть згадувати не хочеться. А останній груповий турнір був для «Дніпра» ще в сезоні 2005/06. Давненько, чи не так? Тепер справжній європейський футбол повертається в Дніпропетровськ. І йдеться не лише про стадію змагань. Вдалий жереб подарував «синьо-біло-блакитним» просто диво-осінь!
Охочі до гучних новин медіа останній рік невтомно повторяли – «Наполі» цікавиться Коноплянкою. Я не знаю скільки правди в цій інфі, не знаю чи дзвонив хтось у клуб, чи питав, чи принаймні Маццарі бачив гру у виконанні Євгена. Але скільки ж суперечливих думок викликали ці замітки! Скептики зі шкіри пнулися, доводячи: «Коноплянка – не рівень «Наполі» (як варіант – Серії А)». Тепер у нас буде два матчі, щоб подивитися – а як воно насправді? Рівень чи не рівень? І принаймні тепер ми точно знатимемо, що Вальтер Маццарі кілька разів уважно стежив за футболом, що його демонструє Коноплянка.
Неаполітанці втратили Лавессі й це насправді боляче. Однак на старті сезону по грі «блакитних» важко сказати, що їх покинув лідер. Все чітко, злагоджено, потужно. Тим цікавіше буде глянути як на цьому фоні виглядатиме «Дніпро». Та й самим підопічним Рамоса таке протистояння запалить очі. Бо гроші грошима, але невже Ви гадаєте, що Калінічу після АПЛ, Боатенгу після Прімери та особливо Мазуху після Серії А, не хочеться понад усе зіграти при переповнених трибунах стадіону «Сан-Паоло»? Це буде важкий бій, але потрібний. Потрібний для того, щоби кров заграла в жилах.
Порівняно з «Наполі» не таким грізним виглядає наступний суперник – «Ейндховен». Не так давно проти голландців грав «Металіст». Протистояння в підсумку програв, але при загалом рівній грі. Головний козир ПСВ – то навіть не рівень їхньої гри, а досвід виступів у Європі. Власне, вони грають тут щосезону і почуваються дуже впевнено. Натомість оті 2:2 після 2:0 стають уже неприємною традицією. А за втрату концентрації в євро кубках битимуть по носі, дуже боляче.
Свого часу «Дніпро» вже зустрічався з ПСВ на міжнародній арені. Не пам’ятаєте? Не дивно. Це було ще в сезоні 1985/86. Доля звела команди на стадії 1/16 фіналу Кубка УЄФА. На виїзді Олег Протасов двічі виводив уперед українську команду, однак кожного разу «Ейндховен» зрівнював рахунок – 2:2. У матчі відповіді все вирішив єдиний красивий гол Литовченка в дебюті другого тайму.
Останній учасник квартету – АІК – уже наробив шуму в цьогорічній Лізі Європи. Після домашньої поразки від російського ЦСКА скромних шведських віце-чемпіонів дехто поспішив уже викреслити з учасників турніру. Але скандинави, героїчно захищаючись у Москві, зуміли здобути перемогу 2:0 і пробитися до групового турніру. Нехай їм пощастило, але зрозуміло одне – хлопчиків для биття дніпропетровцям. неаполітанцям та ейндховенцям потрібно шукати в іншому місці.
Стосовно ж персоналій, то в минулому чемпіонаті найкращим бомбардиром АІКа став орендований у «Селтіка» 23-річний нападник Мохамед Бангура зі Сьєрра-Леоне (15 голів). Серед асистенів із вісьмома гольовими передачами найкращим став швед угандійського походження Мартін Мутумба. Серед інших футболістів виявив екс-гравця «Блекберна» Нільса-Еріка Йоханссона. З Калінічем цей захисник розминувся на чотири роки.
Цікавою ця група повинна бути і для найактивніших уболівальників «Дніпра». Суперники можуть скласти українським фанам конкуренцію як за хореографією на трибунах, так і за хореографією поза стадіоном. Одним словом, я вважаю, що кращого жереба для «Дніпра» вигадати було важко. А як думаєте Ви?
показати приховати