Як збірна України уникнула розгрому у фіналі Євро-2012
Одразу хочу звернутися до надто прискіпливих і педантичних читачів — блог написаний у сатиричному стилі, тому надто серйозно усе сприймати не слід. Однак у кожному жарті...
Так от, розпочнемо з того, що на домашньому ЄВРО Фортуна щось почала поглядати у абсолютно кардинальний бік від нашого “фартового” тренера. А почалося все із травми Шовковського. У тому, що саме він повинен був стати голкіпером номер один, навряд чи у когось виникали сумніви. П'ятов, звичайно, зіграв дуже добре, але СаШо, за певних обставин про які згадаємо пізніше, був би набагато потрібнішим. Отож розмова піде про те, як би виступила збірна України якщо б не низка невдач та прикростей.
Є така приказка: “Перший млинець - глевкий”. В ЄВРОісторії дружини Блохіна усе вийшло якось навпаки. Розпочали ми із перемоги над шведами і... з'явилася ейфорія. Мовляв, можемо, якщо хочемо. І таки вміємо. Тільки от пізніше...
Пізніше ми також повинні були перемагати і посідати перше місце в групі. Поєдинок із Францією, перший тайм підходить до завершення, Менез грубо фолить. Арбітр вже й начебто хотів порушнику показати “гірчичника”, однак згадав, що Жеремі вже отримав одного на початку матчу. А так “Гальські Півні” залишалися б у меншості і хтозна як би завершилася ця гра, адже на момент потенційного вилучення рахунку ще не було відкрито. Хоча, не стану заперечувати, що провали нашій обороні були очевидними.
Провали зникли, коли у парі вийшли центрзахисники Хачеріді з Ракицьким. Усі в один голос стверджували, що їх не можна ставити разом. Як з'ясувалося -Можна!!! Ще й як можна. Проти Англії вони відіграли просто бездоганно. Проте один гол все таки побував у наших воротах. Побував і у воротах Харта, тільки от арбітр не зарахував очевидного взяття воріт. У цій зустрічі рефері також мав формальне право ще й пенальті у ворота англійців поставити. Якщо врахувати усе вищенаписане, то ми мали б виходити із групи з першого місця. Виходити і потрапляти на Італію.
Оскільки ми на рівних грали із підопічними Ходжсона, то, теоретично можна припустити, що так само на рівних би протистояли італійціям і, як і “Три Леви”, довели б справу до післяматчевмих пенальті. От тут і настав час згадати про Шовковського. Буффон, звичайно ж, “Буффоніще”, але навряд чи у світі знайдеться кращий спеціаліст з відбивання одинадцятиметрових, аніж наш СаШо. І нехай би не усі наші гравці влучали у ворота, для Шовковського витягнути щасливий квиток у післяматчевій лотереї, це як... словом, дуже просто.
А далі півфінал і Німеччина. І, знову ж таки, суто теоретично, якщо Італія змогла доволі легко здолати Бундестім, то чому б ми цього не могли зробити. Адже з Апеннінцями зіграли на рівних, та ще й по пенальті перемогли. Уявляємо Шеву замість Балотеллі, отримуємо дубль у його виконанні і звання найкращого бомбардира ЧЄ. Ага, ще про пенальті наприкінці зустрічі. Знову ж таки невідомо, чи зумів би Озіл переграти з позначки Шовковського. Отож 2:0 - Україна у фіналі.
У фіналі, в якому без варіантів. Попри шалену підтримку трибун ми зазнаємо розгрому від “Червоної Фурії”. Сльози на очах не лише гравців збірної, а й мільйонів українців. Усім неймовірно прикро і паскудно на душі, адже до щастя залишалося зробити лише один крок.
P.S. Теорія, тим паче така мрійлива, це, звичайно ж, не практика. Але того, що низка згаданих подій вплинула на виступи дружини Блохіна, категорично заперечувати також не можна.
показати приховати