Вогонь і мідні труби. Турецьке пекло
Османи вболівають з піротехнікою, з оркестрами, а іноді навіть з... ножами.
Вперше про могутність турецької торсиди випала можливість прочитати восени 1999-го року. "Челсі" лаштувався завітати до "Галатасарая" на "Алі Самі Єн", щоб зіграти матч Ліги чемпіонів, тож відоме загальноукраїнське спортивне видання зробило у своєму анонсі акцент на те, що лондонці потраплять у "пекло". Залякування не спрацювало - Деніс Вайз і Ко вивезли зі Стамбула перемогу 5:0, проте автор цих рядків втямив раз і назавжди: турецькі фани є законодавцями культури вболівання "на межі фолу".
А потім був кривавий 2000-й. На турецьку землю ступили не менш бойовиті фанати англійського "Лідса", що спровокувало кілька локальних сутичок. Апогеєм однієї з них стало вбивство Кріса Лофтуса та Кевіна Спейта, англійських фанатів, які отримали смертельні удари довжелезними османськими ножами. Так увесь світ дізнався про Aslanlar - найпотужнішу саппорт-банду "Галатасарая". Через шалений резонанс групі довелося піти у підпілля, офіційно оголосивши про свій саморозпуск. Та вже невдовзі постала нова і не менш могутня армія - ultrAslan. Ці парубки менш охочі до холодної зброї, зате організовують просто фантастичну підтримку для свого клубу.
Фанатський рух "Фенербахче" не менш потужний та щедрий на витівки, аніж у "левів". Тут ревниво ставляться до успіхів сусідів з "Галатасараю" чи "Бешікташа", що іноді переростає у поєдинки за межами чаші футбольного храму. Напевно, найвідомішим саппортером "Фенера" є мініатюрний, проте спритний вусань на прізвиського Рембо. Якось він зумів прошмигнути на поле арени "Алі Самі Єн" в розпал стамбульського дербі, увігнав у центр поля синьо-жовте знамено і вийняв ніж - для оборони.
За статистикою, "Бешікташ" користується підтримкою найбільшого відсотка молодих стамбульців. Найрадикальніших з них об'єднував у своїх лавах саппорт-рух "Carsi". Його лідер - Ален Маркарян - людина надзвичайно багатогранна. Тільки вдумайтеся, окрім саппорту він ще й спортивний оглядач, культурист і (наберіть в груди побільше повітря!) власник кебаб-ресторану. В якийсь момент поєднувати цивілізоване ремесло з витівками на трибунах і поза їх межами Маркаряну стало важко. Ватажок оголосив про свій відхід чотири роки тому, як наслідок - "Carsi" розпалися.
Навіть без цього міцного кулака фанати "Бешіка" - ще ті шаленці. Кілька років тому, перед матчем Ліги чемпіонів з "Тоттенхемом", їм вдалося встановити світовий рекорд гучності в межах арени, який сягнув 132 децибел.
Про фанатський рух нестоличних клубів відомо значно менше. Четвертим в ієрархії популярності йде "Трабзонспор", фанати якого не перебирають засобами, щоб залякати суперників свого клубу. Яскравий приклад - матч проти "Фенербахче", коли в штрафний майданчик гостей полетів град імпровізованих "бомб".
Зрештою, щоб осягнути всю глибину любові турків до футболу, пропоную відкинути елітний дивізіон, запірнувши в "трясовину".
Фанати клубу "Гьозтепе" - аутсайдера другого турецького дивізіону (аналог нашої першої ліги)
Фанати "Коджаеліспора" - клубу з четвертого за значенням дивізіону Туреччини
Чи бачили Ви щось подібне в Україні? Навіть для УПЛ такі речі - скоріше виняток із правил. У нас - дві-три тисячі, у них - двадцять-тридцять тисяч. У нас - газета під дупою і кульок насіння. У них - безперервні танці і вокал. Тож коли чую чиновницькі кліше, мовляв, "ми - футбольна країна", стає соромно. Адже міжнародний клас команд має бути підкріплений ще й високою культурою вболівання.
показати приховати