ТОП-5 найкращих тренерів АПЛ. Як усе починалося
Коротенькі розповіді про те, як найкращі наставники Прем'єр-ліги вперше ставали "тренерами місяця".
Чотири перемоги «Арсенала» в чотирьох березневих матчах. Стовідсотковий результат приніс Арсенові Венгеру 14-ту в кар’єрі нагороду тренера місяця в Англії. За цим показником він на другому місці в історії прем’єр-ліги, поступаючись лише британському напівбогові Алексу Фергюссону. Я ж вирішив пригадати, якими були дебютні призи «тренера місяця» для найкращих в історії цієї нагороди.
4/5. Мартін О'Ніл – 8 нагород. Перша – вересень 1997-го, «Лестер Сіті».
Для мене О’Ніл – один із улюблених тренерів сучасності. Його «Селтік» був неймовірний, чого варті лише сім поспіль перемог у Old Firm Derby. Втім перед тим, як очолити «Селтік», ірландець керував скромним англійським «Лестером». Сам вивів його з чемпіоншипу до прем’єр-ліги, потім виграв Кубок ліги, кваліфікувавшись до єврокубків. На початку сезону 1997/1998 ніхто вже й не думав записувати «лисиць» до аутсайдерів. Та й як тут запишеш? Команда стартувала з перемог над «Астон Віллою» і «Ліверпулем», матчі проти «Ман.Юнайтед» та «Арсенала» звела внічию. Далі ж «Лестер» лиш набирав обертів. У вересні, який і приніс О’Нілу першу кар’єрі нагороду тренера місяця – 10 очок у чотирьох матчах. Лише одна нічия – проти «Блекберна», здобута завдяки суперпострілу Маззі Іззета.
Вересень «Лестер» завершив на четвертому місці в таблиці. Чемпіонові - «Ман. Юнайтед» - хлопці О’Ніла поступалися лиш за різницею м’ячів, а лідерам – столичним «Арсеналу» та «Челсі» - тільки одним очком. Що цікаво, затесався в цю зіркову компанію «Лестер» фактично без «зірок». Волш, Елліот чи Іззет, звісно, вважаються у містечку легендами, адже провели за місцеву команду хто 250, а хто й 370 матчів. Однак широкому загалу добре відомі хіба що троє гравців. Це голкіпер Кейсі Келлер, який провів більше сотні матчів за збірну США, Ніл Леннон, який стане справжнім лідером ТОГО О’Нілового «Селтіка», а згодом і тренером «кельтів», а також 19-річний вихованець клубу Еміль Хескі, який ще не знає, що в нього попереду 62 гри за національну команду Англії.
Однак розкручених «зірок» О’Ніл ніколи й не потребував. Що й доказує хоча би його статистика нагород «тренер місяця». Вісім призів з трьома командами, жодна з яких мільйонами не розкидалася, а перемагала в основному завдяки тренерській думці. Окрім «Лестера» (3), це «Астон Вілла» (4) та «Сандерленд» (1). І так хочеться, щоби зараз Мартін Благословенний таки вивів рідну (це не помилка) збірну на чемпіонат Європи і потім не йшов на пенсію. Я впевнений, що навіть «Хал» чи Вест Бром» дозволять О’Нілу ще не раз стати тренером місяця в АПЛ. Не кажучи вже про «Саутгемптон», «Тоттенхем» чи, з чим чорт не жартує, «Ліверпуль».
4/5. Гаррі Реднап – 8 нагород. Перша – листопад 1998-го, «Вест Хем».
Наставник, який свого часу ледь не очолив збірну України, на Туманному Альбіоні – справжня легенда. Я досі не до кінця зрозумів, чому FA свого часу вибрала Ходжсона, а не Реднапа, але то їхня справа. Гаррі – єдиний тренер, який ставав тренером місяця (увага!) з чотирма різними командами – «Вест Хемом», «Портсмутом», «Саутгемптоном» і «Тоттенхемом». Вперше визнання фахівець, тоді ще молодий та підтягнутий, здобув понад 26 років тому.
«Вест Хем» був першою великою командою для Реднапа. Він присвятив «молотобійцям» сім років свого життя, та найуспішнішим був саме сезон 1998/99. Власне, сам сезон команда зі Східного Лондона розпочала так собі, як середняк… І вже в листопаді «Вест Хем» здобуває 10 очок у чотирьох матчах (врятувався лише «Челсі») і встругає в боротьбу за чемпіонство. Головною «зіркою» тієї команди був Ян Райт. Легендарний форвард «Арсенала» в 34 перебрався на «Аптон Парк» догравати.
Але цікавою та команда є зовсім не завдяки ветеранам, швидше навпаки. Юні вихованці клубу, яким судилося стати обличчям англійського футболу. В основі – 20-річні Ріо Фердінанд і Френк Лемпард, на лаві – 17-річні Майкл Каррік і Джо Коул. Зрештою початківцем свого роду на той час є і Реднап. Попереду в нього ще чимало славних перемог, рекордів і скандалів.
3. Девід Моєс – 10 нагород. Перша – листопад 2002-го, «Евертон»
Так, із «Ман. Юнайтед» йому не пішло. Але я обурений тим всім брудом, який вилився в інтернетах на Моєса останніми роками. Знаю лиш одне – один мій товариш, який уболіває за «Евертон», вважає Девіда мало не Богом. Десять разів Моєс ставав тренером місяця з «ірисками», тричі (2003, 2005, 2009) його визнавали наставником року в АПЛ. І це зі скромними ресурсами «Евертона»!
В складі 2002-го можна відзначити хіба що Вейна Руні. Але на секундочку – нападнику тієї осені виповнилося лише 17! Хоч хто заглядатиме в паспорт (свідоцтво про народження?) хлопцеві, який забиває отаке «Арсеналу»?
У листопаді-2002 «Евертон» здобув максимум очок – 12 у чотирьох поєдинках. Що цікаво – кожен матч «сині» виграли з рахунком 1:0. Переможні голи забивали 17-річний Руні, польсько-канадський форвард Радзіньскі (двічі) та такий собі Кевін Кемпбел.
2. Арсен Венгер – 14 нагород. Перша – березень 1998-го, «Арсенал»
Блискуча перемога над «Ліверпулем» робить Арсена Венгера фаворитом перегонів за звання тренера місяця в квітні. Перша перемога, 17 років тому, була для француза теж парною: березень+квітень. Березень «Арсенал» розпочав нульовою нічиєю з «Вест Хемом», а згодом – 4 перемоги 1:0. 13 очок і жодного пропущеного м’яча в п’яти поєдинках. Австрієць Маннінгер, який замінив травмованого Девіда Сімена став гравцем місяця, а Венгер отримав тренерську нагороду. Ще б пак – саме в березні була здобута перемога над «Манчестер Юнайтед», яка врешті і вирішила долю чемпіонських перегонів. На фініші «Арсенал» випередив «червоних дияволів» на одне очко. До Вашої уваги – переможний гол від Марка Овермарса, який, до слова, проводив свій перший сезон за «гармашів».
Це був перший із трьох чемпіонських титулів у Англії, здобутих Венгером. Прихильники «Арсенала» й досі із зітханням пригадують той склад, що наводив жах на суперників ще на старому-доброму «Хайбері». Мудрий та досвідчений Арсен знає про футбол усе. Тому не дивно, що його команда перемагатиме, а він сам здобуватиме все нові й нові індивідуальні нагороди. Але поки Жиру, не гратиме як Бергкамп, Коклен –як Вієра, а Косьєльні – як Тоні «Віслюк» Адамс, то чемпіонського титулу команді не бачити…
Алекс Фергюссон – 27 нагород. Перша – серпень 1993-го, «Манчестер Юнайтед»
Говорячи про англійський футбол останніх десятиліть, про цю людину неможливо не згадати. Тому символічно, що після запровадження нагороди «тренер року», першим її лауреатом став саме Алекс Фергюссон, тоді ще не сер.
«Юнайтед» не просто розпочинав сезон чемпіоном, він ще й установив улітку трансферний рекорд. Рой Кін став найдорожчим гравецм, купленим англійським клубом, «Ноттінгем Форест» отримав за ірландця 3,75 млн. фунтів. Незвична сума для рекорду? Але ж не забувайте, що ми говоримо про 93-ій. Вітні Х'юстон щойно записала «I Will Always Love You», на екрани лиш вийшов «Список Шиндлера», у сім'ї Погба в передмісті Парижа народився малюк Поль, а найдорожчим футболістом планети був Джанлуїджі Лентіні.
22-річний Кін у парі з Полом Інсом творив гру МЮ в центрі поля. на флангах ганяли уродженець Кіровограда Канчельскіс і 19-річний Раян Гігз. Інший валієць - Марк Х'юз - був напарником в атаці короля Еріка Кантана. Ця команда в серпні здобула 13 очок у п'яти матчах, чим заклала очнову майбутніх тріумфів. У сезоні 1993/1994 «Юнайтед» виграє і чемпіонат, і Кубок Англії. Просто дивіться і насолоджуйтесь...
Я вже писав, що Венгер виграватиме цю нагороду ще. Однак вже очевидно, що наздогнати сера Алекса йому не до снаги - вік не дозволить. Швидше за все, за нашого життя Фергюссона не наздожене ніхто. Хоча буває все - спостерігаймо за 52-річним Моурінью та 42-річним Роджерсом. Щоправда в цих панів всього лише по три нагороди...
показати приховати