Тиша та спокій вітчизняного дедлайну
Останній день трансферного вікна на Заході не так давно перетворився на справжнє божевілля. Клуби до останнього зволікають із переходами, перетворюючи їх на шоу, сотні англійських уболівальників чергують під офісами клубу, виглядаючи новобранців, а мільйони по всьому світі прикипають до моніторів, судорожно тиснучи F5 в очікуванні свіжої інформації.
В Україні трансферне вікно закривається сьогодні. Однак я б Вам не радив проводити свій день так, як описано вище. Вітчизняні клуби консервативніші в підходах і шоу не люблять. Новобранці мусять «пройти навчально-тренувальний збір», «зарекомендувати себе» тощо. Ця зима й узагалі стала щодо трансферів надзвичайно спокійною. Клуби передовсім намагалися зберегти склад та оптимізувати витрати.
Що вже говорити, якщо навіть чемпіони не внесли до списку А жодного (!!!) новобранця. І це, готуючись до лігочемпіонівської битви з «Баварією», і це, відстаючи від «Динамо» в УПЛ… Ні, таланти на землі бразильській не закінчилися. Просто тепер «Шахтар» купуватиме лише щоби замінити втрачених виконавців. А оскільки екс-каталонця Чигринського для теперішніх «гірників» важко назвати втратою… Що ж, хто б подумав, що й Ахметову знадобиться оптимізація витрат?
«Я взагалі купувати не планую, нехай грає українська команда». Ця фраза з одного ютуб-ролика сказана голосом, схожим на голос власника «Дніпра», характеризує політику більшості українських клубів. Сам же «Дніпро» трохи від неї відхилився. Окрім згаданого Чигринського, тут непогане тріо новобранців – Безус, Федорчук та Ежідіу. В матчах проти «Олімпіакоса» задіяні всі троє. Це означає, що тренер на них розраховує всерйоз. Особливо за шанс, гадаю, чіплятиметься Федорчук. Можливо, для цього це остання можливість зачепитися в українському топ-клубі, остаточно не погрузнувши в орендному болоті. Єдиний у «Дніпрі» і один із кількох в Україні свіжих іноземців – Ежідіу – також прийшов «під основу». Судячи з усього, цей досвідчений футболіст виходитиме в стартовому складі щотижня, адже виглядає він так, ніби грав тут із дитинства.
У популярній телефонній розмові була ще одна фраза. Інший співрозмовник голосом Ігоря Суркіса зауважив: «Купувати літом потрібно, а не зимою». Не знаю кого там «Динамо» купить влітку (напевне це залежатиме від того в який євротурнір проб’ються кияни), але зараз вирішили залягти на дно. Нових облич – півтора. Бетау представляти нікому не треба. А от за звання головного придбання зими із Ежідіу сперечатиметься Антунеш. Обидва – не хлопчики, а цілком сформовані футболісти. І нехай дніпропетровець наразі створює краще враження, ніж киянин, подивіться як Антунеш нещодавно забивав «Реалові».
Із чотирнадцяти команд української еліти у трьох запровадили глобальну перебудову. Не від доброго життя. Йдеться про «Металіст», «Чорноморець» та «Іллічівець». Харків’яни та одесити відчули певні проблеми, пов’язані з фінансовим становищем їхніх клубів. Маріуполь же опинився занадто близько до зони бойових дій. Зрештою, як і Харків. Основною проблемою для «жовто-синіх» став відтік іноземців. Це Іщенку після канонад Маріуполя столиця Слобожанщини за рай здається. Ще й старий друзяка Вася Кобін під боком – чого ще бажати? А от для латиноемариканців це занадто. Аргентинці Торсільєрі, Вільягра та Торрес, бразильці Шав’єр і Жажа низько поклонилися і перегонули українську сторінку в своїх кар’єрах. Прогалини заповнили українцями. Окрім Іщенка, тут і колись легенда заклятих (чи вже ні?) суперників харків'ян Сергій Назаренко. Екс-голкіпер “Таврії” Погорілий. Щодо інших підсилень – одесити Бобко та Ковальчук.
Ця пара – лише крапля в морі, що витекло із Одеси. Добрячий десант висадився в Азербайджані разом із екс-наставником «Чорноморця» Григорчуком. Інші розбіглися по Україні. Слава Богу, що є ще хтось нижче і підсилюватися можна, скажімо, за рахунок «Іллічівця». Здавалося, маріупольцям взагалі не буде ким грати, аж поки тижнів зодва тому не підписали відразу вісьмох футболістів, самі лише вільні агенти. Як саме їх шукали – можемо собі тільки уявити. Допоможе нам у цьому цитата місяця від наставника азовців Миколи Павлова. Почитайте весь текст, як матимете хвильку і вдумайтесь на мить – наставник клубу елітного дивізіону пише блог для громадськості:
«На жаль, укомплектуватися дуже добре нам не вдалося. Помішали якісь проблеми містичного типу... Спортивний директор каже: цього футболіста беремо, з президентом уже домовилися. А наступного ранку ми його вже не беремо, тому що хтось там у клубі ухвалив таке рішення… Що це за третя сила – незрозуміло. Як так може бути? Президент клубу дає добро на трансфер, спортивний директор підтверджує, а хтось – незрозуміло хто! – блокує трансфер гравця. Чесно, для мене це загадка»
Невдалими видаються кампанії «Карпат» і запорізького «Металурга» – занадто багато втрат фактично без підсилення. Хоча це виглядає як єдиний спосіб, аби зберегти клуби на плаву. Вдумайтеся – жодних же прибутків зараз. Квитки, атрибутика, трансляції. На цьому й досі можна було обмаль заробити, а тепер…
Та навіть в таких важких умовах дехто примудряється робити вдалі ходи. Зокрема, непогано провела зиму «Ворскла». Тут і збереження Громова (завдяки тому, що Коноплянка залишився в «Дніпрі», але все ж), тут і придбання таких тертих перців, як Сімінін з Шиндером, і повернення Будника. У «Словані» Євген смалив разом із Рибалкою. Якщо й тепер гратиме на рівні екс-партнера – Полтава його обожнюватиме.
Основною перемогою «Зорі» можна вважати збереження Маліновського та Малишева. Дивно, що за відсутності латиноамериканських придбань, цим хлопцям так і не дали шансу проявити себе в офіційних матчах. Луческу видніше, а його вердикту радіють фани луганської команди. Орендований Тотовицький, екс-одесит Опанасенко та екс-маріуполець Калінін доповнюють картину. Особисто я вважаю «Зорю» основним претендентом на підсумкове 4-те місце.
Хіт-парад повернень, після Бетау та Будника, продовжує Віталій Іванко. Екс-нападник донецького «Металурга» та молодіжної збірної України спробував свої сили на Кіпрі, а тепер захищатиме кольори «Говерли».
Отож, крім Ежідіу та Антунеша, нових «зірок» у нашому чемпіонаті більше не з’явиться. І до цього слід звикати. Це ми тут знаємо скільки кілометрів від Дебальцевого до Харкова, а від Донецька до Ужгорода. Для футболістів ми – країна, де триває війна. І погодьтеся, можна знайти й покращу місцину, щоби поганяти м'яча.
показати приховати