Стадіони-легенди. Частина перша.Хайбері
Недавно прочитав на цьому сайті статтю про те, що сьогоднішній футбол мало нагадує гру мільйонів, а більше схожий на багатомільйонні навіть багатомільярдні проекти. Повністю погоджуюсь з цією думко.
![](https://football24.ua/resources/photos/football/players/22x30_DIR/default_player_ava.png)
Але у циклі своїх наступних статтей хочу розказати про час, коли футбол був футболом і приносив радість мільйонам вболівальників,коли на стадіони йшли як на свято. Ну хто не пам’ятає як на Марокані збиралось двісті тисяч людей чи на Олімпійському по сто тисяч? Хочу розповісти про стадіони, які стали легендарними. Бо коли їх зводили не думали про власну вигоду, а хотіли, щоб стадіон приносив радість вболівальникам.
Оскільки я сам являюсь фанатом лондонського “Арсеналу” то перша частину буде присвячена стадіону канонірів, якого вже на жаль немає серед живих.
Хайбері –незабутня історія
Стадіон Хайбері був розташований в однойменному районі Хайбері на півночі Лондона. Розміри стадіону невеликі - 101 на 67 метрів. Місткість - 38 500 глядачів. З 6 вересня 1913 по 7 травня 2006 був домашньою ареною футбольного клубу «Арсенал».
Спочатку був побудований в зоні відпочинку місцевого коледжу і згодом був реконструйований двічі. Перша серйозна перебудова відбулася в 1932 році під керівництвом шотландського архітектора Клода Ферьера. Тоді до поля були прибудовані Західна і Східна трибуни. Друга реконструкція припала на рубіж 80-х і 90-х років, коли були знесені деякі старі конструкції. В останнє десятиліття свого існування стадіон не міг забезпечити місцями всіх бажаючих. Клубна казна втрачала частину доходів, і, як підсумок, керівництвом лондонського клубу було прийнято рішення про будівництво нового стадіону Емірейтс. У 2006 році почався демонтаж «Хайбері»; зараз на цьому місці планується побудувати житлові будинки, але з використанням в ландшафті старих конструкцій арени.
Стадіон також приймав матчі збірної Англії, півфінали Кубка Англії. На ньому проводилися змагання Літніх Олімпійських Ігор 1948 року, боксерські поєдинки, бейсбол і крикет. Поруч зі стадіоном присутня станція лондонського метро
Футбольний клуб "Арсенал" був заснований в 1886 році і довгий час не мав власного стадіону. Спочатку команда проводила свої матчі на пустирі біля збройового заводу, на якому тоді часто проводили навчання королівські артилеристи. Замість газону на полі були глибокі колії і у великій кількості були присутні булижники. Пізніше «Арсенал» переїхав на поле, що належало свинофермі, де вибоїни і булижники замінялися смердючим запахом і післядощовою рідиною. Після перших успіхів команду запросили грати на стадіон «Інвікта», де були не тільки трибуни, але й роздягальні. 1893 прийнято вважати початком періоду труднощів «Арсеналу», що включає в себе нескінченні оренди чужих стадіонів, фінансові проблеми і навіть не доконане об'єднання з клубом «Фулхем».
Влітку 1913 року власник клубу Генрі Норріс задумав побудувати новий стадіон «Арсеналу» ближче до центру Лондона. Був обраний район Хайбері, який був хорошим компромісом для всіх. Президент домовився з коледжем Святого Іоанна про оренду їхньої землі терміном на 21 рік і взяв зобов'язання не проводити матчі в період релігійних свят. До осені переїзд відбувся остаточно, і 6 вересня 1913 року був проведений перший матч проти команди «Лестер Фосс». В той же день нападник гостей Томмі Бенфілд став першим гравцем, який забив м'яч на «Хайбері», а футболіст "Арсеналу" Джордж Джобі став першим «каноніром», який зробив те ж саме. Пам'ятний матч закінчився перемогою господарів 2-1. У 1925 році «Арсенал» викупив у коледжу землю за 64 000 фунтів [1].
З 1930-х років стадіон почав зазнавати змін. Архітектор Клод Феррьер (а після його смерті - Вільям Бенні) запропонував проект реорганізації глядацьких трибун. «Хайбері» повністю змінився: головна трибуна була знесена, а на її місці побудована східна трибуна, будівництво обійшлося в 130 000 фунтів. До 1936 року була зведена і західна трибуна, на будівництво якої клуб витратив 45 000 фунтів. Вартість будівництва східної трибуни значно зросла через витрати на декорування фасаду. Північна трибуна обзавелася дахом, а на південну помістили масивні годинники,які пізніше стали символом «Хайбері».
У роки Другої світової війни північна трибуна була повністю зруйнована німецькими бомбардуваннями і була повністю відновлена тільки до 1956 року. У 1951 році «Хайбері» обзавівся штучним освітленням. 17 жовтня 1951 був проведений перший товариський матч з використанням світлових щогл, суперниками «канонірів» були футболісти тель-авівського «Хапоеля». У 1992 році стадіон був переобладнаний згідно з доповіддю Тейлора. Також в ці роки стадіон реконструював свій відомі годинник.
Заключна гра «Арсеналу» на стадіоні відбулася 7 травня 2006 року проти клубу «Уїган Атлетик». Господарі перемогли 4-2, а їх капітан Тьєрі Анрі зробив в тому матчі хет-трик. Після закриття стадіону «Арсенал» провів аукціон, на якому розпродав багато частин стадіону, включаючи кутові прапорці, стійки воріт і навіть стіл попереднього тренера Джорджа Грема. Крісла не продавалися, оскільки вони були виготовлені з матеріалу, що містить отруйні сполуки кадмію.
Такий легендарний стадіон,який “прожив” майже 100 років і бачив стільки перемог неможливо забути.Хайбері назавжди залишиться у наших серцях.
Може комусь цікаво:прощання з Хайбері і останній гол на ньому
. http://krasview.ru/video/tags/Highbury
http://video.mail.ru/mail/narez2006/960/992.html
показати приховати