Сім років щастя
Коли Ви приїдете до Неаполя, то тут, подейкують, якщо хочете уникнути неприємностей, варто дотримуватимся одного правила. Ви можете погано відзиватися про місто, ображати співрозмовника і навіть його батьків. Завжди залишається надія, що вам удасться вціліти. Але не приведи Вас Боже сказати хоч одне погане слово про Дієго Армандо Марадону. Аргентинець народився за одинадцять тисяч кілометрів від Неаполя, покинув місто майже чвертьстоліття тому, але й досі залишається тут ідолом. І слово це в даному випадку не є ані метафорою, ані гіперболою. Дієго зробив мешканцям древнього міста неоціненні подарунки. Він дарував їм щастя та насолоду.
Марадона приїхав сюди вже героєм. Величезний натовп зустрічав Дієго на летовищі, фанати 23-річного форварда на руках до самісінького міста. На офіційній презентації на стадіоні зібралося 70 тисяч людей. Щоби зрозуміти що означав приїзд “зірки” такого масштабу для Неаполя, пригадаймо - на той момент, ані “Наполі”, ані будь-який клуб, розташований південніше від Рима не ставав чемпіоном Італії. Сита Північ з погордою споглядала (та що там гріха таїти - й досі споглядає) на мешканців Півдня, і стосується це не лише футболу. Але футболу також. І тут у блакитне одягається найдорожчий гравець світу. Більше того, Марадона досі залишається єдиним футболістом, який бив трансферний рекорд двічі - у 1982-му, перейшовши з “Боки” до “Барселони” і через два роки, покинувши Каталонію заради “Наполі”.
Уже в першому сезоні (1984/85) Дієго забив 14 голів, став найкращим бомбардиром неаполітанців і третім у Серії А після Платіні та Альтобеллі. Врешті він стане найкращим снайпером в історії “Наполі” взагалі. Однак козир аргентинця не в статистиці. Він грав так, як ніхто в світі. Вибуховість, техніка, нестандартні рішення змушують і тепер, коли футбол зробив бозна-кільки кроків уперед, спостерігати за грою Марадони з роззявленим ротом.
Та, як би сильно не грав Марадона, самотужки турніри невиграють. “Наполі” фінішував восьмим і почав шукати підсилення, підтримки своїй “незрівнянній десятці”. Кажуть, Дієго сам вказав на двох футболістів - перспективного захисника Реніку та нападника Бруно Джордано, який зважився покинути “Лаціо” після десяти сезонів в складі “орлів”. Так на “Сан-Паоло” почала вимальовуватися боєздатна команда. Адже в півзахисті вже лютував Сальваторе Баньї, а в обороні до основи вперто пробивався Чіро Феррара, якому судилося стати мегазіркою італійського футболу. Сезон 1985/1986 “Наполі” завершив уже на третій сходинці, тандем Марадона-Джордано забив 21 гол (11+10), один із них - просто неймовірний, із сорока метрів, у ворота чинного чемпіона Італії “Верони”.
Неаполітанці в прекрасному гуморі роз’їхалися - хто на канікули, хто на чемпіонат світу в Мексиці. Той Мундіаль став тріумфальним для Марадони і вже ніхто не сумнівався, що саме в “Наполі” грає найбільший геній світового футболу. А тому клуб замахнувся на, здавалося, неймовірне - скудетто.
Тоді в Серії А грали 16 команд - 30 турів. Так-от за стартові 22 тури чемпіонату 1986/1987 “Наполі” зазнав лише однієї поразки, залишивши конкурентів коватати пилюку далеко позаду. Однак якраз у 22-му турі Дієго зазнав травми. Він продовжував грати, але був від матчу до матчу не схожий на себе. Навіть рідні вболівальники почали освистувати Марадону - так зародився перший і далеко не останній конфлікт “зірки” з трибунами. Про ці моменти в Неаполі зараз воліють не згадувати. А от про золотий дубль 87-го тут може розказати кожен - від сивих дідуганів до найменшого хлопчиська.
Щодо персоналій у тому чемпіонському складі, то відзначу тут одне свіже обличчя - Фернандо Де Наполі. Хлопець, граючи за іншу команду з Півдня - сусіднє до Неаполя “Авелліно”, зумів пробитися до збірної Італії. Після ЧС-1986 його кликали до себе і “Ювентус”, і “Мілан”. Однак, як згадував потім Фернандо, в північних грандів на той момент не було шансів. Півзахисник з дитинства вболівав за “Наполі”, неймовірно хотів зіграти пліч-о-пліч із Марадоною, та й із таким прізвищем - сам Бог велів грати на “Сан-Паоло”. Його гра не була надто яскравою, однак стабільність і відповідальність підкуповували і вболівальників, і тренерів. З-понад півсотні матчів за збірну Італії 49 Де Наполі провів виступаючи за “блакитних”, а це, між іншим, клубний рекорд.
У сезоні 1987/1988 у Неаполі з’явилася МАГІЯ. Боси “Наполі” вирішили не повторювати долю “Верони”, що через рік після здобуття скудетто опустилася на 10-те місце. Новоспечені чемпіони вирішили підсилитися, придбавши в напад бразильця Кареку, який уже добряче прославився на латиноамериканських полях. Таким чином пару форвардів, миттєво знайшовши взаєморозуміння, тепер складали Карека та Джордано, Марадона діяв із глибини. Цей трикутник виявився надзвичайно ефективним і отримав назву за першими буквами прізвищ Maradona-Giordano-Careca: MA-GI-CA. На трьох ці хлопці забивають 36 голів за сезон. За звання найкращого бомбардира Серії А змаганються два неполітанці - Марадона та Карека. Перемагає Дієго. Гра “Наполі” виглядає дійсно чарівною.
От тільки скудетто із рук “Наполі” вислизнуло. “Десятка” неаполітанців навесні знову зазнає травми. Без аргентинця “блакитні” набирають одне очко в п’яти останніх турах, вручаючи титул “Мілану”. Італією повзуть чутки про мафіозі-букмекерів, які приклалися до дивних поразок неаполітанцівв кінці сезону. Однак довести ніхто та нічого не зумів.
У нападі “Наполі” Джордано міняє Карнавале, бразильський легіон вслід за Карекою поповнює блискучий півзахисник Алемау. “Цей чарівний тиждень я не забуду до кінця життя” - скаже колись Марадона. Впродовж кількох днів “Наполі” нищить північних грандів. Спочатку 5:3 у Турині проти “Ювентуса”, згодом 4:1 удома з “Міланом”.
Сезон 1988/1989 неаполітанці знову завершують на другому місці. Але завойовують перший і наразі єдиний в історії клубу євротрофей - Кубок УЄФА. Якщо ПАОК і “Лейпциг” можна ще вважати легкими здобичами, то далі шлях ставав усе важчим. У 1/8 фіналу - “Бордо” золотої епохи під керівництвом Еме Жаке. Далі - старі знайому із “Ювентуса”. Цього разу 3:5 не вдалося. На своєму полі “стара сеньйора” тріумфувала з рахунком 2:0. Солідна, здавалося би, перевага розтанула вже до перерви, а на останній хвилині екстратайму “Сан-Паоло” вибухнув.
Не змогли зупинити “Наполі” й німці - ані “Баварія” в півфіналі, ані “Штутгарт” у вирішальних протистояннях. Героєм матчів проти німецьких команд став Карека - 5 забитих м’ячів. Але й внесок Марадони не можна недооцінювати. Пенальті він заробив у своєму стилі, підігравши рукою. В тому ж таки першому матчі віддав класний пас на віртуозного партнера. В другій грі Дієго знову виблискував. Чого вартий лише другий гол, коли аргентинець “повторно подав кутовий” - головою. Відзначився Чіро Феррара. На той момент захисник став уже справжнім стовпом оборони в Неаполі. Вболівальники мого покоління пам’ятають його вже за блискучою грою в “Ювентусі”. Особисто я сходу не пригадаю такого класного захисника, який би так мало фолив. Крім того Чіро (уявіть собі!) - 8-разовий чемпіон Італії. Але щось я відволікся - фінал Кубка УЄФА, панове.
Власник “Наполі” Коррадо Ферлайно обіцяв Марадоні, якщо команда виграє єврокубок, він відпустить форварда до Марселя, де “Олімпік” обіцяв йому неймовірні гроші. Обіцянки не дотримав - виправдовувався, мовляв, пожартував, хотів додатково мотивувати Дієго. Аргентинець образився і на сезон 1989/1990 приїхав із відпустки аж на матч 5-го туру. Перший тайм Марадона провів на лаві для запасних, спостерігаючи як Роберто Баджо і його “Фіорентина” принижують господарів поля - на перерву команди пішли за рахунку 0:2. На другий тайм вийшов інший “Наполі” - “Наполі” з Марадоною. Як наслідок - супервольова перемога 3:2.
За стартові 23 тури “блакитні” програли лише раз, фінішували класною серією з п’яти перемог, буквально видряпавши титул у “Мілана”. В активі Марадони - 16 голів. Того ж року в матчі за Суперкубок був розгромлений “Ювентус” 5:1. Це був останній трофей ери Марадони.
Далі був останній сезон, допінговий скандал і дискваліфікація. Не стало Дієго - не стало й команди. Більше двадцяти років “Наполі” не міг виграти жодного трофею, аж до Кубка Італії - 2012. Ті два скудетто (1987 і 1990), зважаючи на тотальну домінацію “Юве”, ще довго не переростуть у три. Та й Кубок УЄФА чвертьстолітньої давності покрився пилюкою. Тут якраз у неаполітанців є неймовірний шанс оновити історію - “блакитні” сьогодні зіграють вже в півфіналі. От тільки “Дніпро” також пише власну історію. Так далеко в єврокубках українська команда ще не заходила. Та й два “дніпропетровські скудетто” датовані все тими ж 80-ми.
показати приховати