Тренування на кішках
Мені шкода ліонських уболівальників. Шкода тих сорок тисяч бідолах, які, йдучи на матч, хотіли побачити справжній характер професіоналів, команди, що її називають «левами».
Що вони побачили натомість? Ні, не поразку. Побиття. Знущання. Приниження. Це нагадувало не футбольний поєдинок, а боксерський спаринг. Знаєте, коли чемпіонові потрібно підготуватися до важливого бою. Тоді він запрошує боксера і на ньому відпрацьовує власні удари та комбінації. Спаринг-партнера сильно не б’ють, однак вся його місія полягає в тому, щоби отримувати удари. Чи мав «Ліон» шанси на перемогу? Ні. Принаймні я ніколи не бачив, аби боксерська груша вигравала поєдинки в рингу.
«Реал» теж боляче не бив. Складалося враження, що мадридці взагалі не ставили перед собою мети забивати голи. Мов на тренуванні: розіграли комбінацію, вивели когось сам на сам чи на ударну позицію – супер! Коли треба буде – заб’ємо. А зараз нумо розігрувати чергову комбінацію! Особливо тут виділявся Карім Бензема. Молодий француз затіяв узагалі дуже хитру гру. З одного боку, він метався по полю, був помітним, гадаю, не лише глядачам, але й тренеру (прихильність залізного Жозе багато чого варта). З іншого – на вирішальній стадії Карім незмінно розчулювався, згадував початки своєї кар’єри в футболці «Ліона» й незмінно хибив. Ну його до біса, нехай хтось інший бере на себе цю місію. Коли Бензема покидав поле досі рідний для форварда «Жерлан» проводжав його овацією. Може вболівальники зрозуміли і розгадали хитру партію футболіста? ;)
Роль ката взяв на себе Кріштіану Роналду. Не тому, що він якийсь там ліононенависник, боронь Боже! Йому й узагалі без воріт грати комфортно. Як фрістайлер – робиш трюки і любуєшся собою. Та є два «але». Перше – хтось таки мусів забити бодай гол, не повертатися ж «Реалові» з нічиєю в матчі проти неграючого суперника. Друге – якщо у вівторок Мессі забив три голи, то в середу Роналду мусить забити щонайменше два. Це протистояння вражає, заворожує. Воно сприяє як розвитку футболу, так і його популяризації. І, я впевнений, незалежно від симпатій у цій дуелі, шанувальники футболу мусять бути безмежно вдячними як Лео, так і Крішті просто за те, що вона існує. Особливий уклін Роналду за перехід у «Реал». Задля блага гри мільйонів він мусів це зробити. Ну або його опонент мусів зодягнутися в блакитні шати «Сіті». Так-так, якби Мессі грав за «Лаціо», Роналду потрібно було би перейти в «Рому»; якби Лео ганяв м’яча за «Рейнджерс», Кріштіану мусів би грати в зелено-білій футболці «Селтіка»; якби аргентинець виступав за «Олімпіакос», у португальця не було б іншого виходу, як підписати контракт із «Панатінаїкосом»… Вони доповнюють один одного як світло і тьма, як вогонь і вода, як Інь і Ян…
А що ж «Ліон»? Так, він створив кілька моментів. Але це сталося вже після того, як футболісти «Реала» пішли з поля. Ні, фізично вони ще залишалися й упродовж тих двадцяти хвилин (між голом із пенальті та фінальним свистком), однак подумки їх на «Жерлані» вже не було. В Лізі Чемпіонів усі осінні завдання на той час уже були вирішені, настав час поміркувати як знайти ключі до оборони «Осасуни». Команда з Наварри, до слова, може виявитися горішком міцнішим, аніж 7-разові чемпіони Франції. В цей час на полі, поруч із замріяними реалістами, метушилися господарі поля. Бігали, створювали моменти, намагалися реабілітуватися за 70-хвилинну пасивність груші. Не знаю як Ви, але в мене вчора відпало будь-яке бажання бачити цих псевдолевів у плів-оф Ліги Чемпіонів. Краще вже молодий і зухвалий «Аякс».
показати приховати