"Сирійці Чорноморця спали у сауні". Одеський Зідан – про зупинку серця, дубль у ворота Динамо і зразкового Федецького

9 октября 12:00 2468 Читати українською
"Сирійці Чорноморця спали у сауні". Одеський Зідан – про зупинку серця, дубль у ворота Динамо і зразкового Федецького
Сергій Драницький (у центрі)

Інтерв'ю Любомира Кузьмяка із Сергієм Драницьким, екс-хавбеком Волині та Чорноморця 90-х – початку 2000-х.

У 90-х його по-особливому любили в Луцьку та Одесі. Такі гравці завжди подобаються публіці: щирі, віддані, з родзинкою. Власне, ця родзинка Сергія Драницького полягала у його вмінні класно виконувати штрафні удари і забивати важливі голи. А ще – завжди битися за честь клубу.

За час футбольної кар’єри його неодноразово виносили з поля на ношах – такі хлопці, як він, ноги не прибирають. Проте найбільші труднощі чекали на Сергія Миколайовича за межами поля. Здається, на щастя, тепер вже все позаду. Драницький потроху повертається до життя і знову занурився у футбол. Зараз він працює і майже весь свій час проводить у Берестечку, де займається вихованням майбутніх футболістів.

"Отримав шалений стрес через величезні фінансові негаразди"

– Ви працюєте у футбольній школі, яку очолює Анатолій Барабасевич, легенда Волині. Знаєте цю людину багато років.

– Раніше я працював у луцькому Адреналіні. Після того, як Барабасевич на базі училища заснував Академію, я переїхав у Берестечко. Тут хороші умови, ми маємо поля, будуємо трибуни… Анатолій Антонович за цей час не змінився – він справжній фанат футболу. Я грав у нього в Польщі, а згодом у Волині. Це людина, яка дала дуже багато луцькому футболу.

драницький

– Коли ви працювали в Адреналіні, то долучилися до виховання Владислава Дмитренка. Він став першим футболістом нового тисячоліття, який зіграв у Прем’єр-лізі. Віталій Кварцяний видавав неабиякі аванси 16-річному парубку.

– Ну, до Кварцяного у мене своєрідне ставлення, яке я залишу при собі. А от історія Влада непроста. Спочатку в нього не склалося у Волині. Так сталося, що він потрапив у мої руки і ми почали працювати індивідуально. Величезна кількість тренувань далася взнаки, Дмитренко, як на мене, суттєво виріс і повернувся у Волинь.

– Зараз Владислав у Металісті 1925. Вірите у велике майбутнє цього хлопця?

– Дмитренко їздив у Європу, шукав себе там. Зараз у нього важливий етап у Харкові. Як би там не було, Владислав має всі дані і можливості для того, щоб стати класним футболістом. Не сумніваюся, що у нього все вийде.

Лунін, Андрієвський, Радченко та ще 11 найбільших талантів Металіста – де вони зараз і хто знищив свою кар'єру

– Вам пощастило з першим тренером Альбертом Мікояном. Саме у нього починали Володимир Мозолюк та Олег Герасим’юк.

– Альберт Маміконович – справжній місцевий улюбленець. Він народився в Грузії, а за Волинь виступав у 60-х. Мікоян – природжений дитячий тренер, це його стихія. Якось він випадково побачив мене на майданчику. Запросив до себе у секцію, де я зростав до 14 років. Тоді набрався сміливості і поїхав у Львівський спортінтернат до Ярослава Луцишина. То був важкий період. І навіть не для мене, а для моїх батьків (Усміхається).

– По-справжньому важкий період для вас був після завершення кар’єри.

– Моєю останньою командою стали Суми, де я грав у Михайла Фоменка та Валерія Бермудеса. У Дніпродзержинську (тепер – Кам’янське) я зазнав перелому вже на 10-ій хвилині матчу. Довго лікувався, потім зіграв ще кілька ігор і вирішив, що настав час прощатися. Про футбол на трохи забув, занурився в бізнес, вклав чимало грошей і майже все втратив. Це була історія з нещасливим кінцем.

– Все це відобразилося на здоров’ї?

– Отримав шалений стрес через величезні фінансові негаразди. Перший удар прийшовся по серцю. Звичайно, футбольна кар’єра далася взнаки – зустрічав різних тренерів і методи в кожного були свої. Словом, шалена аритмія довела мене до критичного стану. У певний момент пережив зупинку серця. Місяць провів у лікарні. На щастя, вдалося видряпатись. Лікар попередив: "Не будеш вживати ліки – матимеш великі проблеми". Тому і надалі приймаю спеціальні препарати. Дуже вдячний хлопцям, які допомагають фінансово.

драницький

Геннадій Хроль (крайній ліворуч) та Сергій Драницький (поруч із ним)

– Колишні партнери не залишили у біді?

– Так склалося, що всі мої футбольні друзі живуть в Одесі. Щоправда, люди з Луцька також фінансово підтримували. Постійно на зв’язку з харків’янином Геннадієм Хролем, який в Чорноморці і в Карпатах грав. Також приходило чимало коштів з анонімних рахунків. Це дуже важлива допомога для мене.

"Найміцніший напій у житті Раденка – шампанське"

– Ви народилися поруч із Луцьком, але футбольну кар’єру розпочинали в Польщі. Важко було пробитися у Волинь?

– Загалом я виступав у п’яти польських командах у різні роки. Періодично повертався додому і знову їхав у Польщу. За Волинь я грав і при Маркевичу, який мене забрав зі Львова, і при Покорі, і при Кварцяному, і при Раденку. Закріпитися у складі було непросто: Дикий, Федецький, Федюков. Кожне ім’я – легенда. Куди мені молодому з ними тягатися?

– Андрій Федецький був старшим за вас на 16 років.

– Це людина, на яку всі рівнялися. У нас в команді було два брати-акробати: Дикий і Федецький. Беззаперечні авторитети, завжди веселі і харизматичні. Андрій – людина душі. Спокійний, виважений. Міг підсісти до молодого і підказати: "Малий, треба так і так"… Той же Олег Федюков теж був класним футболістом і чудовим партнером.

– Для багатьох стало сюрпризом те, що Анатолій Раденко, тренер Волині, який зробив собі ім’я у Шахтарі, згодом стане священнослужителем.

– Незадовго до переїзду з Луцька він запропонував мені і ще двом хлопцям поїхати в Донецьк: "Є варіант із міні-футбольним клубом. Подумайте". Але я не бачив себе у цій сфері. Насправді мене здивував його вчинок. Хоча людиною Раденко був чудовою. Коли в клубі не платили зарплатню, то Анатолій Григорович завжди відстоював інтереси підопічних. Мабуть, найміцніший напій у житті Раденка – шампанське (Усміхається).

Герої 90-х. Михайло Бурч: "Кварцяний змушував нас тренуватися по коліна у воді"

– Ще один унікальний футболіст Волині ваших часів – Михайло Бурч. Як ставилися в колективі до того, що воротар виконує пенальті?

– Бурч був надзвичайно важливою частиною команди. Михайло і передачу точну віддасть, і атаку розпочне, і позаду зіграє, як класний захисник. От чому я непогано штрафні виконував? Це все Бурч – він залишав мене після тренувань. З нами ще працювали Тарас Чопик і Сашко Гуменюк. Фактично воротарі мені розповідали про свої секрети. Бурч, наприклад, казав, які саме удари не люблять голкіпери. Ми намагалися це все повторювати. І так кожного разу я по 100 ударів виконував.

– Вас декілька разів намагалися купити у Волині, проте повноцінний трансфер вдалося організувати Чорноморцю лише у 2000-му році, коли клуб боровся за збереження місця у Вищій лізі.

– Не буду приховувати – я хотів пограти в еліті. Не раз казав про це керівництву. Переговори тривали довго, однак я таки отримав можливість переїхати в Одесу. Для мене велика честь виходити на поле з такими гравцями, як Гусейнов, Сак чи Колесніченко. Був такий період в Одесі, коли ми грали без зарплатні. Однак я просто отримував задоволення від того, що ділив роздягальню з такими футболістами.

– Якось ви згадували про особливі тести на перегляді в Чорноморці. Нереальні випробування?

– Розумієте, наш тренер Анатолій Азаренков навчався в одній групі з Валерієм Лобановським. Ніколи не забуду ці тести. Але і дітям ніколи їх не даватиму. Взагалі я настільки втомлювався після тренувань в Азаренкова, що навіть в номер не було сил підійматися. Ми з хлопцями сідали безпосередньо в холі готелю і поверталися до тями… Ніхто навіть в душ дійти не міг.

азаренков

Анатолій Азаренков

– Тренування були складніші, ніж у Фоменка в Сумах?

– Різниця з Азаренковим полягала тільки в тому, що у Михайла Івановича ми працювали з м’ячами. У плані навантажень – все те саме. Без м’ячів удвічі важче. Коли маєш м’яч в ногах, то хоч перепочити можеш.

– Коли ви оформили дубль у ворота Динамо, Азаренков вразив "сухістю" на прес-конференції: "За змістом гри Драницький не виділявся на полі, а був помітний тільки завдяки досягнутому результату". Справжній олдскул?

– Так, Анатолій Олександрович був жорстким тренером. Інколи не відчував правильного моменту і траплявся перебір. Зрештою, кожен має свої методи. На розборах Азаренков не кричав – вік вже був поважним. Але часто його теорія не мала значення для футболістів. Збоку це нагадувало шкільний урок. Було багато незрозумілих цифр. Доходило до абсурду. Наприклад, із Нікополем мене "вирубали" на перших хвилинах.

– Ви зіткнулися із суперником і гру продовжити не змогли.

– Боролися за верховий м’яч і суперник зарядив мені по обличчю. Мене винесли з поля, в лікарні наклали шви. Через день збираємося на базі, знайомимося з показниками ККД. Я – лідер. Як таке може бути, якщо я п’ять хвилин зіграв?

"Мені до Зідана далеко"

– Ви згадували про Тімерлана Гусейнова. Збоку він справляє враження доволі закритої людини...

– У колективі все навпаки – Гусейнов був головним жартівником. Розповідав анекдоти безперестанку, ми тільки за животи трималися. Знаєте, в командах буває, коли до молоді погано ставляться. А Тімерлан навпаки підбадьорював, відповідав за хорошу атмосферу, часто кавуни організовував для нас. Гусейнов – унікальний і неповторний у своєму ставленні до футболу і життя.

Герої 90-х. Тімерлан Гусейнов

– У Чорноморці ви застали екзотичних сирійців: Рафата Мохаммеда та Хусама Джиньята.

– Не можу сказати, що вони демонстрували щось надзвичайне на тренуваннях. Техніка була на рівні, але нічого особливого у них я не побачив. Хоча у взаєминах в колективі проблем не виникало. Пригадую тільки, що їм холодно було. Тож вони спали у сауні на базі (Усміхається).

– У пресі вас періодично називали "одеським Зіданом". Чому так?

– Мене ще так в Луцьку охрестили. Наприкінці 90-х я трохи позабивав за Волинь, особливо багато зі штрафних. Згодом у Чорноморці так могли назвати. Зідан є Зідан, мені до нього далеко (Усміхається).

– Кажуть, вашим головним конкурентом за любов одеських вболівальників був Василь Мокан.

– Багато хто думав, що у нас була конкуренція ще й на полі – ми ж разом у центральній зоні грали. Насправді я з Василя приклад брав. Це людина, у якої я перейняв багатьох важливих речей. Василь родом із Закарпаття, я – з Волині. У нас були хороші відносини, хоча мене складно назвати душею компанії. Пощастило, що в Чорноморці грав мій товариш Володимир Гапон. Завдяки йому адаптуватися в колективі було легше.

– Ваш дубль у ворота Динамо був не лише важливим, а й дуже красивим. Як все виглядало?

– У воротах киян грав В’ячеслав Кернозенко. При рахунку 0:1 я отримав передачу від Гапона і побачив вільний кут. Перший гол вийшов справді класним. Через кілька хвилин забив вдруге. Шкода, що перевагу Чорноморець не втримав. Вдома бережу відеозапис тієї гри. Вона – одна з найбільш пам’ятних у моєму житті.

– Пам’ятаєте, як провели вечір після того матчу?

– Проблеми виникли ще на стадіоні – не міг спокійно вийти з роздягальні (Сміється). Думав, що одеські вболівальники розберуть мене на сувеніри, тому виходив останнім. Партнери по команді тепло привітали мене. В автобус зі всіма не сідав і вирушив додому пішки. Там вже чекала дружина. Сіли з нею разом і випили трохи вина. Ввечері зателефонував президент Волині Анатолій Барабасевич – щиро привітав мене з вдалою грою.

"Заліз під стіл і закрився Кубком СРСР". Екс-гравець Динамо – про переховування від армії, секрет у телефонній будці і пакет Заї Авдиша

– Одна з останніх команд у вашій кар’єрі – житомирське Полісся Заї Авдиша. Незабутній час?

– Ой, ви не уявляєте, наскільки це специфічна людина. Разом з тим, Зая Зедович дуже любив футбол. Умови в Житомирі були хороші, щоправда, затримки зарплатні були стабільними. Авдиш тренував команду тільки через любов до футболу. Думаєте, йому гроші потрібні були? Не сумніваюся, що він знайшов би себе в іншій сфері.

– Ви тричі поверталися в Суми, де зрештою і завершили кар’єру. Вся справа у тій травмі?

– Майже на рівному місці зазнав перелому. Я мчав на випередження, а мене легенько підштовхнули. Нога просто "вилетіла". Як наслідок, потрійний перелом. На щастя, лікарі кістки позбирали, хоча попередили: "Сумніваємося, що зможеш нормально ходити". А я не просто ходив, а ще й за ветеранів бігав.

"Забули, як командою голосували за Кучму і Януковича?" Зірка Металіста – про футбол поза політикою і переписку з Ляшком

Если Вы обнаружили ошибку на этой странице, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter
powered by lun.ua
18
час
:
26
мин
Динамо Киев
22:00
Копенгаген
Угадай исход матча
Залиште відгук