Камо грядеши, Девіде?
Трохи про те, як славний англійський клуб-”важковаговик” блискавично втратив свою переможну магію.
Після того, як “Манчестер Юнайтед” спромігся на ефектний камбек у матчі-відповіді Ліги чемпіонів проти “Олімпіакоса”, тим самим нівелювавши мега-, а то й гігабайти наперед заготовленої критики на власну адресу з боку уболівальницької та журналістської братії, можна було спостерігати дивовижну, нечувану раніше ситуацію. Перед жеребкуванням чвертьфінальних пар турніру саме “Червоні дияволи” вважалися найбільш бажаним та прохідним суперником у порівнянні з рештою учасників походу за “капловухим” трофеєм.
Давайте поверхнево пробіжимося по іменному складу тих, хто залишилися в живих після групових та восьмифінальних перипетій. Міцний мадридський горішок, викований Дієго Сімеоне, завжди неочікувані лондонські “пенсіонери”, до яких повернувся улюблений директор, підсилений грандіозними фінансовими ін'єкціями арабського походження ПСЖ, не кажучи вже про тріаду головних фаворитів Ліги - “Барселону”, “Реал” та “Баварію”. І тільки знекровлена тотальним травматизмом провідних гравців дортмундська “Боруссія” могла б посперечатися з “Юнайтед” за перемогу в сумнівній номінації “Солодка булочка для європейського гранда”.
Навіть до того, як сліпий жереб визначив манчестерцям чи не найгірший змагальний варіант у вигляді мюнхенського гегемона, шанси 20-разових чемпіонів Англії на перемогу в турнірі опускали на рівень плінтуса. Авторитетні букмекерські контори приймали ставки на “Манчестер” у відношенні 22 до 1, а після результатів жеребкування ще більше знизили свої котирування, спокушаючи мегаазартних гравців зірвати куш у вигляді 32-кратного примноження суми своєї ставки — звісно, за умови віри в силу підопічних Девіда Мойєса.
Очевидно, що наставники інших клубів-чвертьфіналістів також були не проти отримати в суперники саме “Дияволів”. “Було б приємно зустрітися з “Юнайтед”, - такі слова головного тренера ПСЖ Лорана Блана наводить Daily Express, і спробуй розберися у прихованому підтексті слів француза: чи то колишній оборонець МЮ ностальгічно пригадав, як виходив на “Олд Траффорд” в іпостасі гравця, чи то Блан хоче перевірити силу своєї команди в протистоянні з наддосвідченим манчестерським єврокубковим бійцем, а чи ж керманич парижан просто хоче потрапити на суперника, що, на його думку, складе найменше проблем його підопічним у подоланні чвертьфінального бар'єру. Зрештою, візит до улюбленої тітоньки на її фірмові млинці також можна назвати приємним, чи не так?
Таким чином, ще до результатів жеребкування “Манчестер” опинився у шкурі свого попереднього єврокубкового суперника, ставши таким собі “Олімпіакосом” чвертьфіналу”.
Реакція німецьких ЗМІ на те, що їхній чемпіон зіграє з найсильнішою командою Англії, була прогнозованою, а заголовки на спортивних шпальтах носили впевнено-поблажливий, подекуди навіть зарозумілий характер. “Фортуна усміхнулася “Баварії”, - було переконане видання SportBild. “Кіккерівці” пішли далі, зазначаючи, що мюнхенський “Голлівуд” може дозволити собі розслабитися у грі проти “недужої” команди, яка під керівництвом нового тренера поступово звикає до амплуа аутсайдера. Der Spiegel навісив на “Манчестер Юнайтед” ярлик посереднього клубу, в якому багато зірок, зате немає команди як такої.
Пікантність ситуації полягає в тому, що жодних кадрових пертурбацій на “Олд Траффорд” влітку 2013 року не відбулося. Перед нами практично та сама команда, яка з легкістю фінішувала на першому місці в останньому розіграшу Прем'єр-ліги (хоча й розпочала похід за титулом з поразки 0:1 від “Евертона”, який тоді очолював... Девід Мойєс). Не вважати ж визначальними втрату старенького Скоулза (“Рудий” вдруге і остаточно зав'язав із футболом), а також відправлення в оренду трьох малодосвідчених гравців: чемпіона світу серед безпритульних Бебе (між іншим, цей “геніальний” трансфер обійшовся манкуніанцям приблизно в 7 млн. фунтів стерлінгів), півзахисника Ніка Пауелла (хоча молодий хавбек дуже навіть непогано виступає в “Уїгані”) та нападника Анхело Енрікеса? Якщо ж взяти до уваги, що в останні дні трансферного вікна “Манчестер” здійснив довгоочікуваний гучний трансфер, придбавши одного з найкращих центральних півзахисників Прем'єр-ліги, власника ефектної зачіски в стилі “афро” Маруана Феллаїні, напрошується логічний висновок: команда мала б стати лише сильнішою.
Ще наприкінці минулого сезону ніяких натяків на значний ігровий регрес “Дияволів” і близько не спостерігалося. 22 квітня, за 5 турів до завершення першості, “Манчестер Юнайтед” відправив у ворота “Астон Вілли” три голи та де-юре став чемпіоном Англії, а головний тренер збірної Англії Рой Ходжсон назвав сера Алекса Фергюсона чарівником. Вперше з сезону 2005/2006 тріумфатор АПЛ визначився ще у квітні (останній раз такий фокус вдався “Челсі” Жозе Моуріньо). Всього лише четвертий раз за всю історію ліги дострокове чемпіонство оформлюється настільки швидко (попередньою командою, хто може похвалитися таким домінуванням над суперниками, є напівлегендарний “Арсенал” Арсена Венгера сезону 2003/2004, який повторив, здавалося б, нереальне досягнення “Престон Норт Енда” 1889 року, пройшовши без поразок весь чемпіонат, за що отримав титул “The Invincibles”). Хто б міг подумати, що за декілька місяців “Юнайтед”, котрі так впевнено пройшли турнірну дистанцію, не тільки втратять шанси поборотися за чемпінський титул, а й випадуть з числа концесіонерів у полюванні на пропуск в Лігу чемпіонів?
Мало яка команда може похвалитися такими досягненнями на європейській арені, які є в “Манчестера”. За останні 6 років команда тричі виходила у фінал Ліги чемпіонів, от тільки “пташенятам Фергі” не пощастило, що в той самий час свого ігрового розквіту досягнули адепти тіки-таки, котрі двічі обігрували “Дияволів” у фінальних поєдинках (сезони 2008/2009 та 2010/2011). Рік чи два тому уболівальникам манкуніанців навіть в найжахливіших нічних кошмарах не могло приснитися, що їхня команда перебуватиме за крок від дострокового вильоту з Ліги ще на стадії 1/8 фіналу, пролітаючи від твердого європейського середняка “Олімпіакоса”.
Та невблаганна реальність відкидає всі колишні регалії та величні досягнення. Як не прикро визнавати, сьогоднішній “Манчестер Юнайтед” - всього лиш борець за путівку в Лігу Європи, якому не під силу конкурувати з своїми вчорашніми конкурентами. Деякі “нострадамуси” навіть пророкують “Дияволам” повторення занепаду, з яким свого часу зіштовхнувся головний історичний конкурент манкуніанців - “Ліверпуль”. Невже ми спостерігаємо за падінням грізного “Юнайтед”? Що означають собою невдалі результати команди в цьому сезоні — тимчасову здачу позицій чи початок грандіозного регресу?
Від героя до ізгоя
Як би прикро це не звучало для головного тренера “Манчестер Юнайтед” Девіда Мойєса, масштабна критика, яка лунає на його адресу ще з осені, є заслуженою. Багато говорилося про те, що шотландець, незважаючи на весь свій тренерський хист, продемонстрований роботою в “Евертоні”, може просто “не потягнути” працювати на такому високому рівні, і поки що ці побоювання справджуються. Саме Мойєс несе визначальну відповідальність за те, що грізні “Дияволи” перетворилися в нікому не страшних гремлінів із пап'є-маше і що замість декларування найвищих цілей команда живе в основному поняттям, яке перетворилося в улюблене слівце свого головного тренера на прес-конференціях, - надією.
Безсумнівно, ніхто не очікував, що Мойєс з перших же днів підніме “Юнайтед” на ще вищі вершини, аніж ті, які “Дияволи” підкорили за часів 26-річного перебування в клубі Фергюсона, та безболісно замінить свого іменитого співвітчизника біля штурвалу. Адаптація нового наставника до команди та команди до нового наставника — це процес, який апріорі не набуває завершених рис за декілька днів чи навіть тижнів. Проте наразі Мойєса явно не можна назвати успішним альпіністом чи висококласним пілотом. Навряд чи хтось припускав настільки різке падіння з перших щаблів турнірної таблиці на 7-8 місця. Хіба що особливо палкі прихильники “Ліверпуля” чи “Манчестер Сіті”...
Що ми спостерігаємо на даний момент? За 6 турів до завершення першості манкуніанці посідають незвичну 7 позицію, нижче якої вже не опустяться (слабка втіха, правда?), хіба що “Саутгемптон” чи “Ньюкасл” поставлять собі за мету будь-якою ціною ліквідувати 6-очковий гандикап, який відділяє їх від колишнього лідера. Про Лігу чемпіонів підопічним Мойєса годі й мріяти: 10-очкове відставання від 4 місця ставить хрест на сподіваннях уболівальників почути перед матчем на “Олд Траффорд” знамениту аранжировану версію композиції Йоганна Генделя. Команді явно не вистачає менталітету переможця: в 15 поєдинках Прем'єр-ліги манкуніанці першими пропускали у власні ворота і лише тричі змогли перехилити шальки терезів на свою користь, здобувши вольову перемогу.
Також “Манчестер” успішно спростував культовий англійський вислів “Мій дім — моя фортеця”. На рідному стадіоні мойєсівський “Юнайтед” набрав рівно половину із можливої кількості очок, при цьому зазнавши одразу шість домашніх поразок. Загальна ж кількість ігор, в яких манкуніанці не набрали ані очка (10) є антирекордною, починаючи з 1990 року. Неконкурентоспроможність цього “Манчестера” яскраво підтверджує безпристрасна статистика: в поєдинках з командами, які займають перші 9 позицій в турнірній таблиці, поки що чинні чемпіони здобули аж одну перемогу, при цьому двічі програвши як “Ліверпулеві”, так і “Манчестер Сіті”. Цікаво, що попередня команда Мойєса - “Евертон” - впевнено почуває себе на п'ятому місці, звідки передає привіт своєму колишньому наставникові.
Склянка наполовину порожня
Варто зазначити, що підготовка “Манчестер Юнайтед” до чвертьфінальних протистоянь з “Баварією” (швидше за все, ці дві гри стануть останніми лігочемпіонівськими матчами, які “Дияволи” зіграють на протязі наступних 18 місяців) супроводжується все більшим зростанням песимістичних настроїв, які витають навіть в роздягальні команди. Відповідальність за це цілковито і повністю лежить на Мойєсові, висловлення якого у пресі просякнуті здебільшого консерватизмом та викривленою поміркованістю, яка іноді межує з нерішучістю. Наставник манкуніанців не може похвалитися видатними мотиваторськими здібностями, а тому йому не під силу завести команду, прищепивши її ментальну стійкість та бажання за будь-що побороти несприятливі обставини.
Таке враження, що песимізм є невідємною частиною ДНК Мойєса. Ще за часів свого тренерства в “Евертоні” шотландець часто скаржився на зовнішні фактори: обмежені фінансові можливості, перевага клубів-конкурентів тощо. На “Гудісон Парк” ще не забули його зневірливі ремарки перед виїздом до “Манчестер Сіті” у стилі “проти лома немає прийому”. І невипадково теперішня популярність чинного тренера “Ірисок” Роберто Мартінеса серед тамтешніх уболівальників зумовлена в тому числі й нестримним оптимізмом іспанця, котрий, на противагу Мойєсові, всіляко уникає занепадницьких висловлювань та штучного навішування на свою команду ярликів “знедолених та скривджених суворим життям”.
Можливо, такі ігри розуму були припустимі в “Евертоні”, однак подібні настрої абсолютно неприпустимі в “Манчестері” - команді з славною історією та грізним ім'ям. Проте Мойєс і досі співає стару пісеньку замість того, щоб змінити тональність або ж, що краще, весь репертуар. Ще до того, як чвертьфінальне жеребкування подарувало манкуніанцям “Баварію”, шотландець власноручно записав свою команду в лави слабаків, зізнавшись: “Думаю, що за результатами жеребкування ми виглядатимемо аутсайдерами в багатьох матчах”. А його слова у далекому вересні про необхідність підписання п'ятьох чи шістьох гравців світового рівня (і це при тому, що в розпорядженні Мойзі було 90 днів літнього трансферного вікна!) ще тоді можна було розцінювати як передчасну капітуляцію в боротьбі за чемпіонство (що, власне, й сталося).
Не додають честі шотландцеві й реверанси у бік своїх конкурентів на внутрішній арені. Так, саме “Ліверпуль” виглядав фаворитом перед виїздом на “Олд Траффорд”, і цю точку зору розділяло більшість експертів та футбольних людей, проте одна справа, коли про це говорить легенда “Ліверпуля” Роббі Фаулер, і зовсім інша — коли з визнанням переваги суперника погоджується головний тренер “Манчестер Юнайтед”. Такий крок є передусім проявом зневіри у власних гравцях, що може прикро відгукнутися безпосередньо в поєдинку. Так і сталося: мерсисайдці не стали спростовувати слова Мойєса і з радістю принизили своїх “заклятих друзів” на очах у їхньої ж публіки (3:0).
Після іншої болючої домашньої поразки з аналогічним рахунком (тільки цього разу від “Манчестер Сіті”) керманич манкуніанців не зрадив собі і знову зайнявся самобичуванням, заявивши, що “Міщани” зіграли на такому рівні, до якого його команді варто тільки прагнути, а потім тільки підлив олії у вогонь, увімкнувши свою “евертонівську” риторику. “Ми граємо з багатьма великими командами і нам ще потрібно добряче попрацювати, щоб довести нашу команду до того вигляду, в якому вона має бути. Оскільки нам протистоять великі команди, не варто відкидати імовірні невдачі", - і такі слова Мойєса якнайкраще ілюструють рекламний слоган “Краще жувати, ніж говорити” (чим, до речі, успішно займався сер Алекс). А хіба сам “Манчестер” не є великою командою, на яку рівнялися самі конкуренти ще декілька сезонів тому, містере Девіде?
Менталітет аутсайдера
Психологічний ефект від того, що команда приймає мислення аутсайдера та виходить на поле, усвідомлюючи вищість класу суперника, може бути двояким. “Деякі гравці звикають до того, що їхні клуби за своїми можливостями є аутсайдерами, однак це лише спонукає таких футболістів розвивати свої бійцівські якості, - говорить Річард Ньюджент, один з докторів медицини, які працюють в консультаційному центрі Success in Football, спеціалізуючись на питаннях спортивної психології. - Проте якщо гравець не звик до аутсайдерського статусу, в нього можуть виникнути ментальні проблеми. Йому просто буде важко виходити на поле, усвідомлюючи, що опоненти є сильнішими як колективно, так і індивідуально, а тому чинитимуть значний ігровий тиск на його команду. Саме в такому випадку психологічний ефект може дати знати про себе”.
Доведено, що такі зміни у способі мислення впливають на гру та результати команди. “За “Манчестер” грають виконавці, котрі звикли не лише до того, що грають в чемпіонській команді, а й до того, що саме вони повинні тримати гру під своїм контролем, - пояснює Ньюджент. - І в ситуації, коли команда проходить через смугу невдач, найперше страждає впевненість у собі. Багато хто думає, що впевненість зумовлюється зовнішніми факторами, однак насправді це — річ, яку кожен плекає особисто всередині себе”.
Зміна у ментальному сприйнятті суперника також може мати фізичні наслідки. “Думки про те, що суперник сильніший та кращий за тебе, може зменшити ігрову енергію та спричинити певні фізіологічні наслідки. Гравець може слабкіше віддаватися грі, почати програвати єдиноборства, віддавати неточні паси та навіть повільніше рухатися. Так що ментальне сприйняття може мати спричинити як психологічні, так і фізіологічні ефекти”, - підсумовує доктор Ньюджент.
Не все так погано
Хоча слід підкреслити: прийняття ролі аутайдера не завжди тягне за собою негативні наслідки. Той-таки Жозе Моуріньо весь сезон не втомлюється запевняти, що його команда не готова до чемпіонської гонки, однак це всього лиш один з проявів улюбленого заняття португальця — гри розумів, у якій рівних “Особливому” практично немає. Успішність розігрування аутсайдерської карти доводить той факт, що в “Челсі” цілком реальні шанси повернути собі чемпіонський титул. Це вам не Мойєс із 18 очками відставання від лондонських “Аристократів”...
Ньюджент наполягає на тому, що шотландському тренерові варто змінити тональність своїх слів, якщо він хоче досягнути чогось на “Олд Траффорд”. Важливе зауваження: слів у роздягальні, а не під прицілом камер.
“Я переконаний, що за закритими дверима Моуріньо налаштовує своїх гравців у зовсім інший спосіб, - переконаний спеціаліст. - Він може розігрувати спектаклі перед публікою, однак у роздягальні вимагатиме від своїх підопічних грати лише на перемогу, запевняючи, що вони кращі за суперника. Трохи такого лицедійства явно не зашкодило б Мойєсові”.
А тим часом, доки всі трансфери, тактичні аспекти, підготовка команди, мотиваційні нюанси та все інше, чим займається Мойєс, перебуває під контролем невсипущого ока футбольної громадськості, шотландський спеціаліст продовжує користуватися довірою з боку керівництва клубу, а також свого попередника.
“Жоден тренер не є готовим для роботи на “Олд Траффорд” з перших днів” - зізнався Алекс Фергюсон в 1994 році, оцінюючи свої перші манчестерські сезони, котрі вийшли доволі неоднозначними. Фахівець, під керівництвом якого “Юнайтед” зробив, здавалося б, неймовірне, обігнавши “Ліверпуль” за кількістю чемпіонських титулів, додав, що в ті часи намагався вести відлюдницький спосіб життя, ховаючись по закутках, наче злочинець, адже його робота не приносила належних дивідендів уболівальникам та керівництву.
В цьому відношенні тренерська доля Мойєса та Фергюсона схожа. Безумовно, ніхто не збирається вказувати молодшому шотландцеві на двері по завершенні сезону: в Манчестері добре пам'ятають, як мало не розпрощалися з сером Алексом, коли команда штампувала одну невдачу за іншою, однак ця витримка була винагороджена двома Кубками чемпіонів та десятками внутрішніх титулів. І якщо з часом Мойєс почне приносити результат, ніхто не згадуватиме про його обережні висловлювання та аутсайдерське мислення, котре в такому випадку зміниться переможною патетикою з позиції сильнішого. Інакше керівництво клубу обов'язково візьме до відома статті на зразок тієї, яка нещодавно вийшла в The Telegraph: “31 причина звільнити Девіда Мойєса”.
А поки що нам залишається тільки гадати, як завершиться сезон, в якому манчестерський Голіаф перетворився у Давида. От тільки смертоносної пращі в руках у нього і близько не спостерігається...
показати приховати