Битви чемпіонів
Хвала Мішелю! Саме під таким гаслом розпочався черговий тур у жаданій, блискучій, незрівнянній і величній Лізі Чемпіонів...
Не знаю як хто, але я вкотре не можу натішитися результатами реформ геніального футболіста, а тепер і менеджера Платіні. Поділ кваліфікаційного турніру на дві окремі групи вручив путівки до раю найкращим командам Білорусі, Бельгії, Кіпру, Чехії та Хорватії, подарував великий футбол вболівальникам цих країн. А самі команди, ставши новими членами європейської футбольної еліти, кістьми лягають на футбольному полі.
Я не буду говорити про «Вікторію» і БАТЕ – вони грали між собою, поділили очки і про їхню реальну силу розкажуть наступні матчі. А от інші три команди показали себе справжніми чемпіонами. Кажуть, аби стати чемпіоном виснажливих тренувань замало, потрібно мати в грудях щось особливе, потрібен відповідний стан душі. Ці команди мають місію – нагадати бабці Європі про друге слово в назві її найпрестижнішого футбольного турніру. Це не просто ЛІГА №1, це – Ліга ЧЕМПІОНІВ!
Найгучніше вистрелили, без сумніву, кіпріоти. АПОЕЛ за несамовитої підтримки власних фанів здобув вольову перемогу над газпромівськими мільйонерами. Бельгійський «Генк», до біса скромний клуб за європейськими мірками, на рівних бився із досвідченим євро кубковим бійцем – «Валенсією». А загребське «Динамо» в матчі проти мадридського «Реала» лише в другому таймі (!) пропустило єдиний гол (!!) і мало шанси на нічию, дограючи матч у більшості. Так, це поразка. Так, це була здебільшого глуха оборона. Але скажіть мені, Ви гадаєте, що невдахи «шляху найсильніших» – «Удінезе» чи «Цюріх», «Рубін» або київське «Динамо» – грали би проти «Реала» по-іншому???
Від оновленої Ліги, з її «шляхом чемпіонів», виграють, здається, всі. УЄФА отримає прибутки завдяки розширенню географічних меж турніру. «Чемпіони з неважкої ваги» отримають досвід і (що важливо) непогані гроші за участь у груповому турнірі. Вдало вклавши ці кошти, команди з кожним роком можуть підвищувати свій рівень. А другі-треті-четверті команди із сильних чемпіонатів отримають копняка під зад. І, повірте мені, це піде їм на користь. Адже тепер уже не можна «на розслабусі» догравати чемпіонат, бо третє чи, скажімо, четверте місце в кишені. Більше волі до перемоги, панове, бо можна приземлитися там, де не всім грати приємно – в Лізі Європи. Турнір для невдах, пане Реднап? Що ж, треба краще старатися…
Щодо інших матчів, то виділю ще дві битви чемпіонів, що їх довелося переглянути вашому покірному слузі. В першу чергу йдеться звісно про португальсько-українське протистояння. «Порту» та «Шахтар» для мене – команди-близнюки. Тут і Кубки УЄФА, виграні нещодавно, і опозиція столичним, титулованішим наразі грандам, і бразилізованість команд, і прекрасні домашні серії. Одним словом, багато чого. Щодо ще однією паралелі, то промовчу, бо не знаю як судять «драконів» у внутрішньому чемпіонаті. А от «гірники» до європейського арбітражу явно не були готові. Та як тут підготуєшся, якщо за три роки у ворота «Шахтаря» в Україні призначили аж одне (!!!) пенальті, та й то в матчі проти «Динамо». А за порушення а-ля Ракицький, рефері в УПЛ з поважною міною демонструють гравцям у помаранчево-чорному «гірчичники». І лиш у вівторок стало зрозуміло яку свиню підсунули підопічні Колліни чемпіонам. Адже «кроти» насправді за якістю гри аж ніяк не слабші, ніж «дракони»…
Втім, прихильникам «Шахтаря» не потрібно впадати в розпач. Якщо десь і можна було прогнозувати поразку донеччан, то це власне в Португалії – «дракони» у власному логові безжальні. Тепер лише потрібно зробити правильні висновки і в технічному плані грати так, як «Шахтар» це робить зазвичай, а в плані дисципліни – не грати так, як «Шахтар» це робить зазвичай. Тоді «Донбас Арена» гарантовано побачить матчі 1/8 фіналу.
І на завершення про матч, який Адріано Галіані назвав світовим дербі. Що ж скромності у віце-президента «Мілана» не більше, аніж цнотливості в президента клубу. Хоча… Хіба далеким він був від істини?
Вперше фінал Кубка Чемпіонів я подивився в 94-му. Ви уявляєте яке враження справив на мене розгром командою Капелло саме «Барселони». Теперішні 11-річні хлопчаки навряд чи у власній ієрархії ставлять «Мілан» поряд із каталонцями. Воно й зрозуміло – «блауграна» в цьому столітті фантастична, а «россо-нері» стільки часу перебували в затінку сусідів! Однак часи змінилися. Я зрозумів це вже на першій хвилині, коли забивав Пату. Бразилець нагадав професіонала, який випадково забрів на шкільний спортмайданчик і там, заради забави, вирішив поганяти м’яча, раз-по-раз зав виграшки залишаючи позаду повільних школярів. Це була прекрасна битва. І що головне – влаштували її не просто сильні команди. Влаштували її ЧЕМПІОНИ СВОЇХ КРАЇН!
показати приховати