Російський слід і симпатія Елтона Джона. Новачки АПЛ – хто вони?
Перед стартом сезону 2014/15 у Чемпіоншипі припускалося, що за повернення в Прем’єр-лігу боротимуться, насамперед, такі загартовані клуби, як «Кардіфф», «Блекберн», «Вулверхемптон», «Лідс». Але «Уотфорд» і особливо скромний «Борнмут» вчинили, як у знаменитій фразі: «Не чекали? А ми прийшли!» І це прекрасно – другий дивізіон вкотре довів, що є абсолютно непередбачуваним. Тож давайте знайомитися із новачками!
«Борнмут»
Рік заснування: 1890
Прізвисько: Вишні (Cherries)
Кольори: чорно-червоно-білі
Стадіон: «Дін Корт» (12 тисяч місць)
Перед нами – абсолютний дебютант елітного дивізіону. Попри понад столітню історію, «Борнмут» ні разу не підіймався вище Чемпіоншипу. У куцому доробку клубу, який упродовж тривалого часу мав іншу назву – «Боскомб» - перемога у третьому дивізіоні-1987, а також ще два кубки калібру, що може спровокувати іронічну посмішку у більшості вболівальників.
У своїй новітній історії «Борнмут» вже двічі опинявся на межі зникнення і підпадав під зовнішню адміністрацію. Тим не менше, в обох випадках клуб дивом зумів врятуватися. Ну а остаточно забути про зведення кінців з кінцями допоміг прихід російського бізнесмена Максима Дьоміна, який у 2011-му придбав 50% клубу, а через два роки став повноправним власником. Як і личить російському олігарху, свій бізнес він збудував на видобуванні нафти. Зараз Дьомін мешкає, в основному, у Швейцарії, а власну персону вкутав ореолом суцільної загадки. Він уникає публічності, а зробити з ним інтерв’ю – практично нереально.
Дьомін (у центрі) із дружиною і соратником
Та власник «Борнмута» - далеко не єдиний яскравий персонаж. Наприклад, головному тренеру команди Едді Хау лише 37 років, а його кар’єра заслуговує не тільки на кілька рядків, відведених у цьому тексті, а й на окремий матеріал. Свій шлях у футболі він розпочинав захисником у все тому ж «Борнмуті» (з невеликою перервою на «Портсмут»), викликався у молодіжну збірну Англії. Але важка травма поставила хрест на його мріях. Шість років тому Хау розпочав тренерську діяльність і невдовзі досягнув тут значно більшого успіху, ніж одягаючи бутси. За підсумками сезону 2012/13 Едді вивів «Борнмут» у Чемпіоншип, чого з командою не ставалося 24 роки. Один сезон знадобився «вишням» на адаптацію у новому середовищі і ось – знову підйом, тепер в еліту.
«Я десять років працював у «Борнмуті» і був найуспішнішим тренером у його столітній історії, але прийшов Хау і просто викреслив мене», - захоплено і без жодного натяку на ревнощі констатує Харрі Реднапп.
Едді Хау
У сезоні, що закінчився, команда Хау була практично бездоганною. Їй забракло лише два голи, щоб досягнути гросмейстерської позначки у 100 м’ячів. Не підкачала і оборона, очолювана мегадосвідченим поляком Артуром Боруцом: 45 пропущених – це другий показник першості, кращий лише у «Мідлсбро». Зі своїми суперниками «вишні» полюбляли грати «до кінця», добиваючи їх, тож 12 із 26 перемог виявилися розгромними. З разхунком 8:0 був декласований «Бірмінгем», 6:1 і 4:0 – двічі розтоптаний «Блекпул», по 5:1 перепало «Ротерхему» і «Фулхему», 4:0 отримав «Хаддерсфілд», а за «лише» 3:0 повинні дякувати «Нортхемптон», «Кардіфф», «Редінг», «Мідлсбро», «Болтон» і «Чарльтон».
Історична перемога над "Болтоном"
Найкрутішу серію «Борнмут» видав у проміжку між 4 жовтня і 4 листопада, коли здобув сім перемог поспіль. Ну й на фініші регулярного чемпіонату «вишні» трималися бадьоро: 13 матчів без поразок (з них – лише три нічиї). Офіційний вихід в АПЛ вони оформили за тур до фінішу, розгромивши на своєму затишному стадіончику «Болтон».
Окрім згаданого вище Боруца успіх команди кували захисник і капітан Томмі Елфік (46 матчів, 1 гол), оборонці Стів Кук (46/5), Саймон Френсіс (42/1), Чарлі Деніелс (42/1), півзахисники Мет Річі (46/15), Марк Пуг (42/9), Ендрю Сурман (41/3), Гаррі Артер (43/9), форварди Каллум Вілсон (45/20), Ян Керморган (38/15), Брет Пітмен (34/13).
Навколо них будуватиметься гра і в наступному сезоні, натомість сімом гравцям, у яких влітку закінчуються контракти, не по дорозі із «Борнмутом». Це Іан Харт, Джош Маккуойд, Бенджамін Бушель, Дерріл Флахаван, Майлз Аддісон, Джо Партінгтон та Мохамед Кулібалі. Щоб не вилетіти в першому ж сезоні, команді Хау потрібно підсилюватися і, за словами, перших людей клубу, вони готові це робити. Щоправда, звертатимуть увагу, в основному, на англійський ринок. А ще «Борнмут» розпочав реконструкцію своєї 12-тисячної арени. Місткість «Дін Корт» хочуть збільшити до 15 «штук». Вже через кілька місяців сюди завітають справжні гранди.
«Уотфорд»
Рік заснування: 1881
Прізвисько: «Шершні» (Hornets)
Кольори: червоно-жовто-чорні
Стадіон: «Вікерейдж Роуд» (20,877 місць)
«Уотфорд», який нерозривно асоціюється із епатажним Елтоном Джоном, що кілька десятиліть опікувався долею клубу, повертається в елітну компанію вперше із сезону 2006/07, коли «шершні» посіли останнє, двадцяте місце і приречено понизилися у класі. Зараз клуб належить італійському бізнесмену Джино Поццо, сину президента «Удінезе» Джампаоло Поццо, однак італійцям ще топати і топати до такого рівня, на якому перебував «Уотфорд» ери сера Елтона. У сезоні 1983/84 «жовто-червоні» пробилися до фіналу Кубка Англії, де поступилися неперевершеному в ті часи «Евертону» - 0:2. Паралельним курсом «шершні» писали історію ще й у Кубку УЄФА: покусали «Кайзерслаутерн» (1:3, 3:0) і «Левскі» (1:1, 3:1), але потрапили під каток празької «Спарти» (2:3, 0:4).
Міні-цикл "Елтон Джон і "Уотфорд"
Новий аркуш літопису взявся заповнити молодий (46 років) сербський тренер Славіша Йокановіч. У 90-х він немало пограв у іспанських «Ов’єдо», «Тенеріфе», «Депортіво» і навіть лондонському «Челсі» на позиції центрального півзахисника, а з «Партизаном» встиг двічі приміряти золоті медалі чемпіонату Сербії. Щоправда, восени в «Уотфорда» не все йшло гладко. Чотири поспіль поразки у листопаді, здавалося, поставили хрест на будь-яких мріях «шершнів» про Прем’єр-лігу. Але Йокановіч виявився хорошим психологом, тож взимку його команда оговталася, а навесні напнула вітрила і розпочала рух угору. П’ять поспіль перемог у квітні стали надважливим підгрунтям підсумкового успіху.
Серед гравців «Уотфорда» одразу кілька відомих виконавців. У першу чергу це бразильський голкіпер Еуреліо Гомес, знаменитий сейвами у ПСВ і «Тоттенхемі». «Шпори» його вже давно списали з рахунків, але 34-річний бритоголовий страж воріт прекрасним сезоном в «Уотфорді» довів, що перебуває у повному порядку. Далі, у захисті – Мігель Лаюн, фулбек збірної Мексики, який, щоправда, зіграв у цьому сезоні лише третину від загальної кількості матчів. Тут же ще один збірник – еквадорець Хуан Карлос Паредес. У середній лінії свою справу знає Джанні Мунарі, 31-річний майстер, якого Ви повинні пам’яти по матчах у «Пармі», «Сампі» і «Лечче». Загалом італійців у цій команді четверо. Окрім Мунарі це захисник Габріеле Анджелла, форвард Фернандо Форестьєрі і справжня знаменитість – Марко Мотта, екс-хавбек «Ювентуса», «Роми», «Удінезе» і ще ряду клубів Серії А.
Наразі важко прогнозувати, які завдання можна вирішувати з таким підбором виконавців у Прем’єр-лізі. Скоріш за все, невисокі. Їх максимум – це боротьба за виживання з успішним фіналом, як от цьогоріч у «Лестера». Хоча ми не знаємо двох речей: серйозності трансферних намірів «Уотфорда» + реального рівня тренерської майстерності Славіші Йокановіча. А це може змінити ситуацію докорінно.
Четверо – на одну путівку
За прекрасною традицією, після регулярного чемпіонату клуби, що посіли 3-6 місця, розігрують останню путівку в Прем’єр-лігу. Третя команда зустрічається у двоматчевій дуелі з шостою, а третя – з четвертою. Переможці проведуть фінальний матч на «Вемблі», де усе й вирішиться. Після перших півфінальних зустрічей вималювався один фаворит – це «Мідлсбро». «Смоггі» обіграли «Брентфорд» на виїзді, тож тепер перед домашньою грою мають хороший гандикап. А ось «Іпсвіч» і «Норвіч» розіграли нічийну партію – 1:1. Тут інтрига у боротьбі за фінал досі б’є ключем.
«Брентфорд» - «Мідлсбро» - 1:2 (Грей, 54 – Воссен, 26, Амореб’єта, 90+3)
«Іпсвіч» - «Норвіч» - 1:1 (Андерсон, 45+4 – Хоусон, 41)
Матчі-відповіді пройдуть 15 і 16 травня, а фінальна битва запланована на 25 травня. Короткі аргументи на користь кожного із клубів. Камбеку «Мідлсбро» хочеться побачити хоча б тому, що надто багато приємних спогадів пов’язані із «Боро» часів Прем’єр-ліги 90-2000-х. До того ж з клубом із «Ріверсайду» зараз працює Айтор Каранка, колишній асистент Жозе Моурінью в «Реалі». Зустріч старих друзів по різні боки барикад – це завжди цікаво.
«Іпсвіч» не виступав у Прем’єр-лізі, починаючи з зорі 2000-х, хоча свого часу «трактористи» пробивалися навіть у єврокубки. Натомість їх наставник Мік Маккарті поза елітою – три роки, відколи отримав відставку у «Вулверхемптоні». Якщо ностальгії за ними у Вас після цього не виникло, то наступний козир має бути вбивчим. В «Іпсвічі» феноменальний сезон проводить 32-річний форвард Деріл Мерфі, який із 27 м’ячами став найкращим бомбардиром регулярного чемпіонату. Подивитися на нього в АПЛ – чим не спокуса?
«Канарки» із Норвіча понизилися класом у минулому сезоні, але мають хорошу змогу з першої ж спроби повернути собі елітну прописку. Замість звичного Кріса Х’ютона з командою працює шотландський спеціаліст Алекс Ніл, проте кістяк колективу залишився таким самим: кіпер Джон Радді, захисники Мартін Рассел, Мартін Ольсон, Раян Беннет, Себастьєн Бассонг, хавбеки Бредлі Джонсон, Веслі Хулахан, Натан Редмонд, форвард Гаррі Хупер. Ви ж їх не забули? Набутий цими хлопцями у попередніх сезонах досвід дає підстави сподіватися, що «Норвіч» не загубиться у Прем’єр-лізі.
Найменше аргументів на користь «Брендфорда»: маловідомий тренер і такі ж гравці. До того ж, два абсолютних новачки в Прем’єр-лізі – це вже забагато.
P.S. Трьом новачкам АПЛ неймовірно пощастило, адже завдяки своєму виходу в Прем’єр-лігу вони отримають від 100 до 120 мільйонів фунтів. Тільки вдумайтеся у ці суми! Така щедрість стала можливою завдяки новому комерційному контракту Прем’єр-ліги з телеканалами Sky Sports і BT Sport, який досяг рекордної позначки у 5,136 мільярдів фунтів, що на 70 відсотків більше, ніж чинна угода. Ця захмарна сума охоплюватиме три наступні сезони. Тож англійський чемпіонат стане ще привабливішим для зірок найпершої величини, які, гляди, новими караванами потягнуться на Альбіон. І навіть такі скромні клуби, як «Борнмут», при розумному підході зможуть дозволити собі пристойну трансферну кампанію.
Олег Бабій, Футбол 24
показати приховати