Припустима поразка
Передріздвяна атмосфера уже відчувається в аристократичному, вишуканому Відні.
Варто лише подивитися на розкішні велетенські люстри на центральній вулиці столиці Австрії - і ви без надмірних зусиль зможете уявити блиск Австро-Угорської імперії. Поки що тут немає такого шаленого напливу туристів, але можна не сумніватися, що із наближенням до Різдва, вулиці величного міста будуть дедалі людянішими, та й у магазині побільшає покупців, адже сезон святкових знижок лише розпочався.
Те, що вечір четверга у Відні є футбольним, знали лише шанувальники цієї гри. Та й годі було сподіватися на інше, зважаючи на невдачі "Рапіда" у груповому турнірі Ліги Європи, де вони за 5 турів не набрали жодного очка. Місцеві мас-медіа малювали доволі невтішну картину на заключному домашньому матчі "біло-зелених", прогнозуючи що на грі буде не більше 15 тисяч фанатів. І це при тому, що "потрійний квиток" на усі ігри віденців у Лізі Європи на "Ернест Хаппель Штадіоні" до старту кампанії придбали 36 тисяч уболівальників. Однак з наближенням при переході на гілку метро, що веде до стадіону, ставалозрозуміло, що справжні фанати, котрі підтримують не лишу у час тріумфу, але й моменти невдач у "Рапіда" є, і на прощання з єврокубками цього сезону прийде чимало вболівальників.
Уже одного погляду на арену було достатньо, щоб зрозуміти, що стадіон заповнений більш як на половину. 29 тисяч при 48 максимальних – доволі непоганий показник, ще й зважаючи на те, що у четвер відчутно похолоднішало, дув сильний вітер і вдень падав сніг. Грудень приніс холод по всій Європі. Температура повітря на грі опустилися до двох градусів морозу, відтак сидіти на трибуні було холодно. Однак фанати точно не мерзли – вони співали усю гру, особливо потішили переспівом знаменитого хіта "Боні М" на підтримку своєї команди. Це точно мало зігріти "Рапід". У будь-якому разі, австрійці вийшли на гру з величезним бажанням гримнути дверима, їхнє бажання і мотивація були значно сильнішими, ніж у "Металіста", котрий заздалегідь виграв групу і вийшов у плей-офф.
Олександру Горяїнову у першому таймі довелося пострибати у рамці, певно, не менше, ніж у першому матчі групового турніру у Леверкузені. Гольова комбінація у господарів вийшла швидкісною і чіткою – свої позиції опонентам почергово програли Фінінью, Торсильєрі та Вільягра. Зрештою, язик не повернеться сказати, що цей гол був нелогічним, адже у першій половині віденці створили багатенько гольових "оказій".
Ще у першій грі у Харкові було відчутно, що "Рапід" доволі міцна команда, яку харків’яни дотиснули лише у другому таймі. Було відчутно, що австрійці хотіли довести і собі, і вболівальникам, що вони не є повними невдахами й уміють грати у футбол й битися за результат. Часом цієї битви було аж надто багато – Піхлер ледь не відірвав ноги Вілліану, за що справедливо був вилучений з поля. Публіка сприйняла цей епізод, як і слід було очікувати, суб’єктивно, свистом проводжаючи рефері у перерві. Але, гадаю, що подивившись повтор, фанати визнають, що суддя у цьому епізоді був правий, як зробив це головний тренер господарів Петер Шьоттель, котрий теж бурхливо реагував на червону картку.
По перерві "Металіст" заграв уже у зовсім інший футбол, створюючи моменти і епізодами граючи у притаманний собі футбол. Однак повторити "трюк а-ля "Русенборг" цього разу не вдалося. Можливо, тому що не було Тайсона з Шав’єром, можливо, тому арбітр зафіксував небезпечну гру у моменті, коли Едмар бив через себе (зрештою, цей епізод у будь-якому разі – на розгляд арбітра), можливо тому, що трохи не пощастило Марлосу, чий розкішний обвідний удар влучив у стійку. Однак усі ці "можливо", напевне, перекреслює один незаперечний фактор: у "Металіста" у цій грі не було достатньої мотивації і результат не був потрібен "кров з носа". Мирон Маркевич не став робити експериментів, випускаючи на поле тих, хто в основному грів банку у сезоні, і, за винятком двох вищезгаданих бразильців, довірився надійним бійцям. Але бажання їм бракувало, з чого навряд чи варто робити якісь негативні висновки, хоч можна і подискутувати з приводу доречності виходу на поле українців, котрі так і залишилися у запасі (Березовчука, Пшеничних, Ребенка, Шелаєва).
У будь-якому разі, "Металіст" раніше вирішив своє завдання на "відмінно" і міг дозволити собі трохи "замерзнути" у зимовому Відні. Трохи прикро, що команда з Харкова зазнала першої поразки у цьому єврокубковому сезоні, але підстав для надій на продовження переможної серії, виходячи з гри хлопців Маркевича у цьому розіграші, значно більше, ніж приводів для гіркоти від невдачі.
Без умовностей можна сказати, що ця поразка нічого не означає і точно не вплине на святковий різдвяний настрій "Металіста". Тепер слід чекати жеребкування у п’ятницю і уже потім говорити про шанси харків’ян на просування по турнірній драбині. А тим часом, з початком футбольних канікул Вас, панове! Український футбол тепер повернеться до нас вже у новому 2013-му році.
Олександр Гливинський, спеціально для "Футбол 24"
показати приховати