Останнє скудетто шляхетної Європи
Зараз у маленькому місті Казале Монферрато, регіон П’ємонт, проживає усього 34 576 жителів.З часів перепису населення 1911 року демографічна ситуація не надто змінилася: 34 151. Проте, якщо ви заглянете у список чемпіонів Італії з футболу, то поряд з такими метрополіями-піонерами як Генуя, Мілан, Турин знайшлося місце й скромному Казале. Тріумф відсвяткували рівно сто років тому – у липні 1914 року. У ті останні сонячні дні шляхетної Європи, яка ще не знала жахів грандіозної війни нового формату – з незмінними окопами та отруйними газами…
Чемпіони
Клуб був заснований у 1909 році з ініціативи учителя Раффаеле Яффе з місцевої школи Istituto Tecnico Leardi: якось прогулювався по місту і, помітивши своїх учнів, які грали у футбол на березі річки По, загорівся ідеєю про гідного конкурента для сусідів з Верчеллі… Навіть кольори вибрали відповідні – чорні з білою зіркою на грудях (звідси прізвисько «неростеллаті», «чорно-зіркові») – на противагу білосніжним верчеллівським. Доля Яффе виявилася трагічною і тут не обійшлося без війни: помер у Аушвіці у 1944-ому, незважаючи на те, що одружився з італійкою та давно відмовився від юдаїзму – цього було досить лише для італійських расистських законів, але ніяк не німецьких…
Дуже скоро «Казале» став повноправною частиною так званого п’ємонського чотирикутника, який, крім них, включав «Новару», «Алессандрію» та «Про Верчеллі». Швидко подолав шлях від нижчих дивізіонів до елітного, де спочатку зібрав колекцію поразок, але потім навчився і втрутився у серйозну боротьбу. Але перш ніж довести свою зверхність в Італії «неростеллаті» здійснили ще одну неймовірну річ: у травні 1913-го уперше в історії кальчо перемогли англійський клуб – «Редінг» з рахунком 2-1. Щоб підкреслити значення здобутку, зазначу, що під час свого турне гості з Альбіону зустрілися і з «Дженоа», і з «Міланом», і з «Про Верчеллі», і навіть зі збірною, всюди відсвяткувавши успіх.
Майбутнє учасників сезону 1913-14
Найуспішнішим сезоном у історії «Казале», зрозуміло, став 1913-14. Команда подолала складну сітку регіональних відбірних груп, щоб зустрітися у золотому фіналі з представником столиці – «Лаціо». Для римлян подібне досягнення також було першим феноменальним успіхом, проте реальну підготовку і відповідно рівень команд порівнювати неможна. Такий красномовний факт: на перший матч у П’ємонті не зміг приїхати капітан лаціалі Фьоранті через відрядження у Геную (А футбол – не робота! Колись так було…), тому, щоб не грати у меншості, на поле виставили клубного касира Перуджині. Результат відповідний: 7-1 на користь господарів, які у першому таймі вивчали (1-0), а у другому зусиллями Варезе додали і добили. Матч-відповідь відбувся 12 липня у Римі. Вранці футболістів урочисто приймав мер міста Просперо Колонна з вермутом, а гра відбулась у 17-35, а не у 15-30, як за планом, бо для лаціалі було надто жарко. Комфортна температура господарям не допомогла: 0-2.
Під час успішного чемпіонату усього 19 гравців виходили на поле, а основний склад виглядав так (2-3-5): Галліна I; Маджані, Скрівано; Роза, Барбезіно, Пароді; Раветті, Маттеа II, Галліна II, Варезе, Бертінотті. Капітан тієї команди Луїжі Барбезіо, між іншим, став першим представником «Казале» у «Скуадрі Адзуррі», де провів 5 матчів і забив 1 гол. А у 1941 році не повернувся з бойового завдання на літаку-торпедоносці, зникнувши з радару десь між Сицилією та африканським узбережжям. І знову жертва війни…
Славне майбутнє «Казале», звичайно, не чекало: професіоналізм у кальчо поступово знищив шанси таких команди, і 1934 рік став останнім для п’ємонтців у Серії А. Далі – нижче і нижче… Зараз «неростеллаті» переживають типову історію сучасних клубів італійських низин: банкрутство, ще одне, відродження з пониженням у класі – аж до самого дна. Проте, хоч очевидців скудетто, як і Європи без досвіду світової війни, фактично не залишилося, колективну пам’ять про можливість іншого життя нові покоління тіфозі не втратили.
З музею під відкритим небом, створеного вболівальниками, на честь сторіччя скудетто
показати приховати