"Вони живуть як роботи, о 22:00 лягають спати": вихованець Карпат – зірка у Польщі, тягне свій клуб, багато забиває
"Футбол 24" поспілкувався з Андрієм Ременюком – екс-півзахисником Карпат та Металіста 1925, який нині яскраво виступає у Польщі за Авіа Свіднік. Українець набирає чудову форму та вже встиг відзначитися 7 голами у 10 матчах.
Андрій Ременюк / Фото Авіа Свіднік
Хочеш бачити наші футбольні новини частіше?
"Польський ринок для українських футболістів – це можливість перезапустити кар’єру"
– Андрію, 7 голів у 10 матчах – неймовірний старт сезону. Які у вас самого емоції від такої результативності?
– Добрий старт. Якихось особливих емоцій немає. На початку сезону були певні завдання та цілі. Польський ринок, скажімо так, для українських футболістів – це можливість перезапустити кар’єру. Я, напевно, один із тих футболістів, які мають шанс і можливість тут заново про себе заявити.
Стартом задоволений. Індивідуально я задоволений своєю статистикою. Хотілося б, звісно, щоб команда була трохи вище, бо старт у нас видався хороший, а потім у командному плані ми трохи забуксували. Але думаю, що ще надолужимо.
– А чи очікували ви перед початком сезону, що матимете настільки переконливі показники вже на старті?
– Ми піднялися в лізі, у мене було добре завершення минулого сезону – я забив 16 м’ячів. Зараз так само хороший старт і, в принципі, можна сказати, що я залишився на тій самій гольовій хвилі. Тим більше не було жодних травм і так далі, здоров’я дозволяє. Тому маю хороший старт і я ним задоволений.
– А яку планку щодо кількості голів ставите перед собою на весь сезон? Чи є вона взагалі?
– Вона точно є, але це, напевно, більше індивідуальна ціль, яка є в моїй голові. Ви знаєте, футбол – така штука, що сьогодні все добре, а завтра, не дай Боже, може трапитися травма або виникнути якісь інші моменти, і все вже може бути не так яскраво. Точно є цілі, і я сподіваюся, якщо їх виконаю, ми ще раз поспілкуємося вже після досягнення цієї мети.
Андрій Ременюк / Фото ФК Авіа Свіднік
– Ви зараз виступаєте у третьому дивізіоні Польщі. Як би кількома словами охарактеризували цей чемпіонат? Якщо порівнювати його з вашими попередніми досвідами в Україні, які головні відмінності помічаєте?
– Зараз, напевно, польський футбол – саме не рівень окремих команд, а загальна конкуренція – перебуває на дуже високому рівні. Я можу порівняти це з українським футболом до 2014 року: і в плані конкуренції, і в плані інфраструктури. Наприклад, у нас у лізі 18 команд, і можна сказати, що 15 із них є дуже конкурентними за рівнем інфраструктури, заробітними платами та умовами, які вони можуть запропонувати футболістам.
При цьому в Польщі є ще Перша ліга, є Екстракляса, і там умови ще кращі. Тому я можу сказати, що польський футбол зараз, якщо не брати до уваги німецький та інші топ-5 чемпіонатів, є одним із найкращих для розвитку футболіста.
"У Кубку ми яскраво виступаємо проти будь-якого колективу"
– До вашого клубу була прикута особлива увага після матчу 1/32 фіналу Кубка Польщі, коли Авіа Свіднік вибила з турніру краківську Вєчисту, яка виступає в Екстраклясі. Що ця перемога означала для команди?
– По-перше, перед цією грою в нас виник певний спад. Ми програли три матчі в чемпіонаті, тому це був своєрідний футбольний поштовх, позитивні емоції.
Загалом якось так складається, що в Кубку ми яскраво виступаємо проти будь-якого колективу. І ця команда приїхала, мені здається, не на сто відсотків налаштованою, бо вважала, що ми аутсайдери. Нам вдалося виграти цю гру, і на мій погляд, для футбольної Польщі це вже не було якоюсь великою сенсацією. Нам і раніше вдавалося робити такі речі. Особисто для нас це був, скажімо так, психологічний підйом.
– У наступному етапі Кубка на вас також чекає представник Екстракляси. У команді вже обговорюють цю гру? Налаштовані на бій?
– Ця гра через місяць. Ми професіонали, тому зараз у нас буде ще місяць чемпіонату. І це так само важливо з психологічної точки зору: якщо ти виграєш кілька матчів і приїдеш на кубкову гру з хорошими результатами, це буде перевагою.
ФК Авіа Свіднік / Фото прес-служби клубу
Команда Радомʼяк Радом перебуває в нижній частині таблиці Екстракляси. Якщо вони до того моменту будуть програвати, то можуть приїхати сюди не в найкращому психологічному стані, десь недоналаштованими, бо ми все-таки нижче за лігою і так далі.
У нас буде, можливо, рівна гра, можливо, нам навіть вдасться пройти далі. Немає такого, що вийдемо на поле і ще до матчу програємо. Ні. Буде футбольна битва, і я переконаний, що нам точно вдасться показати себе з гідного боку. А результат уже матч верифікує на полі.
"Дитячою мрією було спробувати себе за кордоном"
– Якщо повернутися до вашої кар'єри в Україні, ви дебютували в УПЛ за Карпати ще у 19 років. Яким для вас був той період? Що найбільше запам'яталося з перших матчів на дорослому рівні?
– Напевно, футболісти, з якими я грав. У нас був дуже сильний склад, такі виконавці, як Гуцуляк, Швед, легіонер Карраскаль – дуже якісний і талановитий футболіст. Федецький уже тоді був у Карпатах.
Андрій Ременюк у Карпатах / Фото клубу
Поруч із такими людьми ти можеш зрозуміти, куди потрапив – і в плані професіоналізму, і в плані самовіддачі, рівня гри та загальної сили команди. Тому, напевно, найбільше запам'яталося саме ставлення. Оскільки зараз я у футболі не бачив, мабуть, такого прагнення та самовіддачі. Карпати завжди славилися своїми морально-вольовими якостями.
І ще запам'яталося, що я тоді дебютував проти Шахтаря. У той час в українському футболі було дуже багато сильних легіонерів. Коли я дебютував, за "гірників" грали Ісмаїлі, Тайсон, Бернард та інші. Загальний рівень чемпіонату тоді був дуже високим.
– Перед дебютом за Карпати у вас був цікавий досвід – стажування у Валенсії, Вільяреалі та Леганесі. Як узагалі виникла можливість поїхати до Іспанії?
– Тоді в нас змінився керівний склад, прийшов такий Олег Смалійчук. Був чи президентом, чи директором клубу. І оскільки він працював в Іспанії, молоді футболісти Карпат тоді їздили на стажування.
Це було більше не як перегляд у команді, а як досвід навчання і порівняння їхнього складу, наприклад, вікової категорії, такої, як ми, і нас у нашому чемпіонаті. Мені тоді дуже сподобалося, їхній рівень молодих футболістів був так само дуже високий. Але я вважаю, що українські гравці талановитіші в плані дитячого футболу.
– Що найбільше запам'яталося з того періоду? Чи були якісь футбольні принципи або підходи, які ви побачили там і використовуєте у своїй грі досі?
– Просто їхнє ставлення, їхній професіоналізм... Наприклад, ми там знали, що вони, можна сказати, живуть як роботи: о 22-й годині лягають спати, харчуються ідеально, у них усе відточено. Це одна з переваг. У чомусь ми програємо їм у ментальності. У них дисципліна протягом усього року, судячи з того, що я побачив. А в нас може бути дуже яскравий злет, а потім ми можемо два-три місяці десь бути в небі, скажімо так. Напевно, це така перевага.
Щодо футбольного поля, то швидкість роботи з м'ячем, швидкість мислення – напевно, це нас вирізняло. А найбільший їхній плюс у тому, що молодих футболістів допускають до основної команди або віддають в оренду. І в них сила чемпіонату велика, тому футболіст не регресує. Якщо, наприклад, у нас зараз взяти й піти в команду Другої ліги України або залишитися в U-19, дублі, то я вважаю, що грати в дорослій команді – набагато кращий темп. У 18-річному чи навіть 20-річному віці вже грати в дорослій команді – це краще, ніж ще рік чи два серед однолітків. У Європі ріст футболіста йде швидше саме завдяки такій конкуренції.
Як ми раніше говорили про Польщу: ти в Другій лізі можеш ставити завдання вийти в Першу лігу, де вже може половина команди, а то й більше, складатися з легіонерів. Бо, наприклад, та сама Вісла Краків ще була в Першій лізі, і там 70-80% легіонерів. Ти можеш із ними конкурувати. Це здорова конкуренція.
– У 2021 році ви перейшли до Металіста 1925. Наскільки цей етап відрізнявся від ваших попередніх у плані конкуренції, вимог та атмосфери в команді?
– Період у Металісті 1925 був різним, бо я так само стикався з травмами. Я прийшов із Другої ліги у Вищу лігу, і в мене був певний адаптаційний період. Плюс зміни різного характеру: і тренери змінювалися, і війна почалася, і так далі. Тому якось важко цілісно оцінити цей період. Але загалом, як для кожного футболіста, немає якогось етапу в кар'єрі, який би не пішов тобі в плюс.
Андрій Ременюк / Фото ФК Металіст 1925
– Ви пішли з Металіста 1925 вільним агентом. У вас добіг кінця контракт чи були якісь інші обставини?
– Ні, у мене добіг кінця контракт. У Металісті 1925 змінилося керівництво загалом: і президент, і директори... Ну і в загальному так, дитячою мрією було спробувати себе за кордоном. Можна сказати, я навіть пізно, за мірками європейського футболу, вирішив скористатися цією можливістю.
– А чи пропонував клуб вам продовжити угоду?
– Ні-ні. Як я і кажу, у нас змінилося керівництво. Коли вже йшов із Металіста 1925, то все було абсолютно інакше. Ми так і не знали один одного особисто, як нинішні футболісти, які працюють із теперішнім керівництвом клубу.
"Не було жодного конфлікту з поляками через якісь різні питання"
– Ви вже відчували, що хотіли спробувати себе за кордоном, але як саме виник варіант із переїздом до Польщі? Чому вирішили саме туди?
– По-перше, я виховувався у Львові, у львівському футболі, і володію українською мовою, тому мені було легше адаптуватися в Польщі у плані мовного бар'єру. І я не розглядав тільки Польщу, бо поїхав на перегляд у Словаччину. Там була команда Татран Прешов.
Спрочатку провів у Польщі два тижні, дивився, який тут футбол, як він розвивається. Потім поїхав на перегляд туди, у Першу лігу. І мені там не сподобалися умови – загальні футбольні та фінансові. Тому я вирішив повернутися в Польщу, і тут з'явився варіант з Авіа. Минулого року ми вийшли до Другої ліги, і зараз так само стоїть завдання вийти в їхню Першу лігу.
– Минулого сезону вас визнали найкращим гравцем Авіа. Наскільки важливою стала ця відзнака? Чи додала вона впевненості?
– Минулий сезон, напевно, найбільше був плюсом у тому плані, що ми підвищилися в класі. Бо для кожного амбітного футболіста повинен бути рік, коли він має якийсь, скажімо так, індивідуальний розвиток. І от минулоріч, навіть на цьому рівні, для мене найголовніше – що я спрогресував, а команда досягла результату.
Це так швидко відбулося: почався новий сезон, і всі ті події чи заслуги вже не такі важливі, бо зараз нові завдання, нові цілі.
– Трошки відійдемо від теми футболу. Ви в Польщі вже декілька років. За цей час встигли добре адаптуватися до країни, футболу, уболівальники вас добре знають. Але останнім часом дуже багато говорять про не найпростіше ставлення частини поляків до українців. Чи стикалися ви особисто з якимось негативом через те, що ви українець?
– Дивіться, особисто в тому регіоні, де я живу, і в тій сфері, де я працюю, то ні. Не було ніякого неприязного ставлення, якихось випадків на расовому ґрунті чи як це можна назвати. Абсолютно.
Андрій Ременюк з уболівальниками / Фото ФК Авіа Свіднік
Це при тому, що я ще не до кінця володію розмовною польською і так далі. Усі в моєму колективі ставляться з розумінням і повагою особисто до мене. І в тій сфері, де я працюю у футболі, я в основному просто спілкуюся з футбольними людьми – тренерами, футболістами.
Десь так у місті чи ще десь – ні разу. От я тут уже два роки, і не було жодного конфлікту з поляками через якісь різні питання.
"З УПЛ цікавилися. Ми були знайомі з тренером ще до цього і працювали разом"
– Повернімося знову до ваших виступів. З огляду на такий впевнений старт сезону, чи відчуваєте ви особисто, що зараз перебуваєте на етапі, коли вже найближчим часом можете зробити наступний крок у кар'єрі?
– Був такий варіант влітку, на початку сезону, бо в мене закінчувався контракт. Була пропозиція, навіть дві пропозиції, з Першої ліги. Але я така людина: якщо в мене все виходить і мене все влаштовує – і у фінансовому плані, і у футбольному, іде прогрес – я вирішив залишитися тут.
І я не ставлю якихось таких рамок, що щось не може змінитися. У нас є домовленість із клубом, що після хороших виступів, якщо буде покупець і клуби домовляться, я зможу перейти в інший клуб. Тому немає такого, що я в цій команді до кінця кар'єри чи щось у цьому плані.
Я відкритий до пропозицій. Якщо клуби між собою домовляться і мене це індивідуально влаштовуватиме, то, звісно, буду розглядати такі варіанти, якщо це буде кроком уперед.
– А в Україні не цікавилися?
– Були розмови, але щоб конкретно до мене звертався директор із пропозицією контракту або виходили на мій клуб із запитом про трансфер – офіційної пропозиції не було. Були тільки розмови в індивідуальному порядку з тренерами.
– Можливо, ви можете поділитися? Навіть якщо не клубом, то хоча б рівнем ліги.
– Це була УПЛ. Ми були знайомі з тренером ще до цього і працювали разом.
– Дуже цікаво. То клуб не розкриєте?
– Ні-ні, розкривати не можу, бо немає ні офіційної пропозиції, нічого. То що я буду розкривати?
"Обов'язково розглянув би пропозицію від Карпат"
– Тобто, я так розумію, ви продовжуєте стежити за українським футболом?
– Звісно. Я українець і продовжую стежити.
– А чи є команди або футболісти, за якими зараз особливо цікаво вам спостерігати?
– Тільки, наприклад, за моїми друзями, які залишилися в Україні та грають в УПЛ або Першій лізі. Слідкую за ними. Ну і так само цікаво стежити за окремими матчами, які зараз у топі: Карпати, Шахтар, Полісся. Цікаво дивитися очні матчі – оглядаю, слідкую. Цікаво. За збірною також.
Андрій Ременюк (ліворуч) / Фото ФК Авіа Свіднік
– Ви вже згадали про Карпати – дуже знайомий вам клуб. Вони зараз досить впевнено стартували в чемпіонаті. Як ви вважаєте, чи зможуть продовжити в тому ж дусі?
– У нас в Україні є експерти, які прогнози дають (Усміхається). Як футболіст можу сказати, що це одна з найкращих версій Карпат – і в нинішніх умовах, і загалом. У них є шанс поборотися за трійку УПЛ.
– А якби від Карпат зараз надійшла вам пропозиція повернутися, чи розглядали б такий варіант?
– Обов'язково.
– А якщо говорити про Харків, також знайомий вам клуб?
– Так само. Це зараз, можна сказати, еліта українського футболу. І, напевно, будь-який футболіст, за винятком Полісся чи Шахтаря, розглядав би такі пропозиції.
– Кажете, підтримуєте зв'язок зі своїми друзями, колишніми партнерами. Чи можете поділитися, з ким у вас найближчі стосунки? І чи стежать вони за вашими виступами? Якось оцінюють, можливо?
– Ми друзі, звісно, стежимо один за одним і спілкуємося, десь порівнюємо. Я розповідаю свій європейський досвід, вони – нинішні реалії українського футболу. І така дружня комунікація, як у звичайних людей у житті.
– А з ким?
– Ми з академії разом були – Олег Веремієнко, він грає в Полтаві. Це мій близький друг, ми спілкуємося. Більше, напевно, і не знаю, з ким так близько, бо ми разом навчалися в академії, були в Карпатах.
"Збірна України? Там є багато нових облич – чому б ні?"
– Говорячи про національну збірну, здається, для кожного футболіста це одна з головних цілей. Якщо відкинути все зайве і дивитися реально, чи залишається у вас зараз досі мрія отримати виклик до національної команди?
– Я вважаю, що потрібно в клубному футболі зробити крок уперед, а тоді вже переходити до таких цілей. Це більше, напевно, на сьогоднішній день як мрія, але немає нічого неможливого. Знову ж таки, якщо подивитися на нинішню збірну, там є багато нових облич. Чому б ні? Просто я говорю, що поетапно потрібно, наприклад, зробити в клубному футболі крок уперед, а тоді переходити до інших цілей і можливостей.
Андрій Ременюк / Фото ФК Авіа Свіднік
– Якщо говорити про найближче майбутнє, що вам зараз хочеться найбільше у футбольному плані та й загалом у житті? Чи, можливо, це для вас зараз одна спільна мета? Що перше спадає на думку?
– Напевно, у футбольному плані, як для кожного атакувального футболіста, це статистика. Є статистика – на тебе дивляться, тебе бачать, і ти стаєш затребуваним. А якщо говорити про життєві цілі, вони дуже в кожного футболіста, думаю, перетинаються з футболом. Бо якщо є прогрес, якщо є цілі й так далі, то, думаю, і те, й інше приводить до покращення і життєвої ситуації (Усміхається).
