"У футболці Реала не побачите мене ніколи": виграв три Ліги чемпіонів, але Мадрид так і не пробачив
"Футбол 24" розповідає історію Самюеля Ето’О, зіткану із протиріч. Геніальний форвард виявився неврівноваженим функціонером, ласим на гроші.
Самюель Ето'О та Андрій Шевченко згадують старі часи / Getty Images
Всі інсайди про зірок збірної України.
Один із найтоповіших центрфорвардів 2000-х тричі брав Лігу чемпіонів. У фіналі-2006 на Стад де Франс саме пізній гол Ето’О започаткував камбек Барселони проти Арсенала. У 2009-му на Стадіо Олімпіко він відкрив рахунок, забивши МЮ. І лише роком опісля Семмі поступився сценою Дієго Альберто Міліто, який оформив дубль у ворота Баварії. Проте камерунець провів на полі всі 90+ хвилин, тож заслужено здійняв над головою "вухатий" кубок. Втретє.
Реал увесь цей час ревниво позирав на гру камерунця. Колись королівський клуб мав право "першої ночі", однак за три роки так і не оцінив таланти дрібного з вигляду хлопчака, який у свої 14 їздив на перегляд у Гавр та Канн і нелегально мешкав у Парижі. Зрештою, влітку 2000-го Мадрид продав Ето’О у Мальорку.
"Я народився у невеликому містечку Нкон і з самого дитинства вирішив, що бігатиму полем, наче проклятий, лише б вибитися в люди і жити як білий, – розповідав Самюель в одному з інтерв’ю. – У 16-літньому віці доля зробила мені подарунок, і я переїхав у Європу, де зразу підписав контракт з мадридським Реалом. Але не зміг пробитися в основу, тож упродовж двох сезонів грав в оренді за Леганес і Еспаньйол".
Не можна сказати, що в той момент Ето’О був ноунеймом. Резервіст Реала заявив про себе ще на Кубку світу-1998. У другому турі він вийшов на заміну проти самої Скуадри Адзурри, але Камерун пропустив ще двічі і програв 0:3. Зате Семмі став наймолодшим гравцем французького Мундіалю – 17 років і 3 місяці. Свій перший гол за "левів" він забив аж через два роки, а його збірна сенсаційно перемогла на Олімпіаді в Сіднеї та стала чемпіоном Африки.
До 2004-го про "чорну перлину" з Балеарів гомоніли вже всі європейські топ-ліги. Найкращого бомбардира Мальорки насамперед хотів повернути Реал, але Ето’О мав конкретний зуб на мадридського гранда. Та й Барселона запропонувала найбільше – цілих 24 мільйони євро за трансфер. У першому ж сезоні на Камп Ноу камерунець забив 25 голів і став чемпіоном Іспанії. У пориві радощів, святкуючи титул Ла Ліги перед рідними трибунами, Самюель вигукнув у мегафон: "Madrid, cabrón, saluda al campeón" (Мадриде, покидьки, вітайте чемпіона). Був гучний скандал.
У новому сезоні Ето’О забив на гол більше, забезпечивши собі Пічічі, а Барса крім Прімери перемогла ще й у Лізі чемпіонів. То був пік команди, зібраної Франком Райкардом. В автобусі, прямуючи на Стад де Франс, форвард переживав не найкращу гаму емоцій.
"Я думав: "Боже мій, яка роздягальня нам дістанеться?" Нагадаю, що у 2003 році я програв на цій арені фінал Кубка конфедерацій у складі збірної Камеруну, – пригадує Ето’О. – Але коли жереб назвав нас господарями стадіону, я відчув, що ми маємо чудові шанси на перемогу. Так воно і сталося. Господь допоміг мені забити гол, і ми завоювали омріяний трофей".
"Важко зараз передати всю глибину відчуттів, які я тоді пережив, – продовжує Семмі. – Думав про маленького сина, який перебував на фіналі у Парижі разом зі мною. До речі, через кілька років у мене була можливість розповісти йому, як його батько допоміг Барселоні перемогти у фіналі найпрестижнішого клубного турніру Старого світу. Ті миттєвості дійсно надовго закарбувалися в пам’яті".
На фоні такої ідилії клуб та гравець пролонгували контракт до 2010 року, а зарплата Ето’О зросла до 5 мільйонів євро на рік. Він не спочив на лаврах і не знизив до себе вимог. Але Барселона буксувала, потребуючи перебудови – два сезони поспіль взагалі без трофеїв. Кермо команди зрештою довірили Гвардіолі, під наставництвом якого Самюель провів останній, проте такий пам’ятний сезон у гранатово-синій футболці. Щоправда, спершу Пеп хотів позбутися камерунця.
"Погодьтесь, що рішення, які колись ухвалював я, теж могли когось образити, але все, що робиться – робиться на краще. Я не тримаю образу ні на кого з Барселони, зокрема й на тренера Гвардіолу, – запевняв Ето’О за кілька місяців після старту сезону 2008/09. – Мені завжди подобалось грати за Барселону. Я дуже щасливий тут. Всім відомо, що саме Гвардіола сказав на прес-конференції щодо мого трансферу, але мені немає за що його вибачати чи ображатися. Нічого особливого не сталося. Це звичайні ділові відносини".
У будь-якому випадку претенденти на Семмі були. "Першим мені зробив пропозицію Ліон, але я відповів відмовою на запит Жана-Мішеля Ола, бо він не зміг би запропонувати зарплату, яка б мене влаштувала", – зізнався камерунець.
Хочеш вагон грошей? Давай до нас, наполягав узбецький Буньодкор, який щедро накачали нафто-газовими доларами. "Вони дійсно пропонували мені 25 мільйонів баксів за два-три місяці в цьому клубі, – усміхається Ето’О. – Це було дуже цікаво, але, як ви розумієте, для гравця збірної Камеруну важливо грати в провідних чемпіонатах, у топ-клубах. Щодо мого резонансного візиту в Ташкент, то він, насамперед, був пов’язаний з проведенням майстер-класу для молодих футболістів Узбекистану. Оце й усе".
Тож бомбардир залишився у підпорядкуванні Гвардіоли і не прогадав. Навесні 2009-го Барса оформила требл, а Ето’О показав найкращу результативність за всі 5 років на Камп Ноу – 30 голів у Ла Лізі + 6 у Лізі чемпіонів. От тепер, з високо піднятою головою, можна й прощатися.
"Якщо не брати до уваги Барселону, на Піренеях є тільки один клуб, за який я погодився би виступати – це Мальорка, – одразу окреслив чітку лінію Семмі. – Реал? У футболці Реала ви не побачите мене ніколи в житті".
Звісно, краще б Ето’О демонстрував таку принципову категоричність щодо російського чемпіонату. Але після двох феєричних сезонів у міланському Інтері під керівництвом Моурінью, камерунець поїхав в Анжи. Олігарх Керімов поклав перед 30-річним форвардом божевільний контракт майже на 30 мільйонів євро за рік, що робило його найдорожчим футболістом планети. Де б іще Семмі зрубав стільки бабла?
Варто віддати належне: попри тривале перебування у "золотій клітці" та немолодий вік Ето’О ще знадобився далеко не останнім клубам, відігравши по сезончику за Челсі, Евертон і Сампдорію. А в турецькому Антальяспорі взагалі забивав, як у найкращі часи.
З 2021 року Самюель, як і годиться кумиру нації, очолює федерацію футболу Камеруну. До сьогодні він розчарував, здається, вже всіх – скандал за скандалом. Зі свіжого – президента федерації підозрюють у присвоєнні понад 500 тисяч євро за товариський матч 2023 року зі збірною Росії (карма, панове камерунці). У 2024-му Ето’О на пів року заборонили відвідувати матчі збірних через неприйнятну поведінку під час дівочого ЧС U-20. А у 2022-му він побився з алжирським блогером на катарському Мундіалі.
Підмочена репутація у нього і серед іспанців. Чотири роки тому іспанський суд засудив Самюеля за податкове шахрайство. Покарання – 22 місяці умовного ув’язнення та майже 2 мільйони євро штрафу. "Я визнаю провину і сплачу те, що повинен", – запевнив Ето’О. При цьому переклав відповідальність за "схематози" на свого колишнього агента.
