"Час робити акцент на атаку": форвард Динамо 80-х – про позитив від Грузії, ефективність Мудрика і два серця Хвічі
"Футбол 24" обговорює матч Ліги націй між збірними Грузії та України (1:1) з Віктором Хлусом, колишнім нападником київського Динамо.
Віктор Хлус у білій футболці / Фото з відкритих джерел
– Вікторе Івановичу, нічия з Грузією залишає примарні шанси на повернення в клас найсильніших Ліги націй і наближає збірну України до пониження в групу команд третього розряду. Результат у Батумі – закономірний?
– Відзначу налаштування наших гравців. Футболісти повністю віддалися грі, намагалися здобути необхідну перемогу. Були, звичайно, помилки, але в цілому мені гра сподобалася. Грузія на правах господарів більше володіла м’ячем, також грала на перемогу. Частіше загрожувала воротам нашої збірної, тож із набраним очком треба привітати команду Сергія Реброва.
– У доданий час збірна України могла вирвати перемогу. З вбивчих позицій не змогли пробити повз воротаря Гуцуляк і Назаренко. Ви, як форвард, як оціните їхні дії в завершальній стадії атаки?
– Атака розвивалася дуже динамічно. На роздуми не було часу, гравці приймали рішення за частки секунди. Ймовірно, дався взнаки брак досвіду. Такі комбінації відпрацьовуються на тренуваннях сотнями разів, але в матчі реалізувати момент заважає тиск за результат. Тим футболістам, які опинилися на завершальному ударі, бракує досвіду. Їм треба ще трохи підрости. Має бути мудрість.
– Оцініть, будь ласка, лінію атаки збірної України.
– Перемога потрібна була обом збірним. Давно так не переживали. Діяли на контратаках. Це себе виправдовує, бо маємо швидкісних півзахисників. Інша річ, що, коли повели в рахунку, дещо сіли ближче до власних воріт. Довбик залишився на голодній пайці. Він – гравець штрафного майданчика: або сам завершує атаку, або виводить на ударну позицію партнера. Кілька разів йому це вдалося, але цього замало для голу.
– Перед заміною в нього був непоганий шанс, коли метрів з десяти зарядив вище воріт.
– Нападнику, аби забити, треба не один момент, а декілька. Суперзірки можуть вирішити долю матчу з напівмоменту. У нас ситуація інша. Треба більше створювати нагод для взяття воріт. Справжніх гольових моментів у нього не було. Загалом привітаю збірну: гру вони показали гідну.
– У Батумі й поле не дозволяло втілити в результат перевагу у класі.
– Я був там перед війною, якраз після відкриття арени. Пройшовся газончиком. Скажу, що там постелили дуже гарне покриття, як на Донбас Арені. Дуже якісне поле. Протягом матчу газон не зазнав змін. На бровках трохи води назбиралося, але згодом вона зійшла. Не думаю, що дощ сильно вплинув на гру команд. Вони перебували в однакових умовах.
– На Донбас Арені, пригадую, матч із Францією на Євро-2012 призупинили через зливу, але за пів години вода зійшла.
– У Батумі дощ лив цілий день. Погодьтеся, поле не заважало командам грати. Вони показали якісну гру.
Пригадую 1982 рік, ми з Динамо грали проти Астон Вілли в чвертьфіналі Кубка чемпіонів. Вийшли на передігрове тренування, а на полі – по коліна води, болото. Нічого, відіграли нормально (0:0 вдома, 0:2 в Англії, Астон Вілла здобула Кубок чемпіонів, – Футбол 24). У Батумі були набагато кращі умови. Поле для обох команд було однакове.
– Когось відзначите в нашій збірній?
– Тут, мабуть, і гадати не треба. Мудрик провів дуже хороший матч. Встигав і в атаці, швидко заповнював вільні зони, і в захисті.
– Ви свого часу грали в Грузії, за Гурію. Там справді важко виступати на полі суперників?
– За два роки, що я там провів, відчував себе грузином. На своєму полі ми не те що гризли землю, ми не могли поступитися апріорі. На трибунах – родичі, знайомі гравців. На футбол вони йшли як на свято. Самовіддача гравців максимальна. Вдома не можна поступатися. Так само й у інших командах. Тому поразки на виїзді нам пробачали.
– У Ланчхуті, ходять легенди, вам зарплату збирали в капелюх, який передавався по колу секторів стадіону.
– Було дещо по-іншому. Особисто в мене була домовленість із місцевим керівництвом, що я отримую бонус за кожен гол. Начальник міліції свою нагороду визначав, начальник податкової – свою. Така своєрідна шапка-збиральниця виходила.
Не тільки грошима заохочували. Винний завод преміював бочечкою вина на 25 літрів, чайна фабрика, відповідно, чаєм забезпечувала. Ми там погоду робили. Олексій Варнавський, Ігор Яворський, Микола Романчук, я.
– Михайло Фоменко.
– Тренер був окремо. А хлопці жартували: Вітя, маєш забити, тоді гарний вечір гарантований.
– Після матчу в Батумі у нас вечір не дуже…
– Гадаю, в грузинів настрій ліпший, врятували гру. Вони в певних моментах виглядали краще за збірну України. Загалом ця збірна Грузії – одна з найкращих в їхній історії. Агресивна, дисциплінована, націлена на атаку. Ну й Хвіча Кварацхелія – це пів команди. На відміну від першого матчу між нами, в Батумі він розкрився, йому дали зіграти. Більшість небезпечних моментів біля наших воріт створили за його участю. Йому давали бити по воротах, плюс штрафні.
– Недопрацювали Конопля із Зубковим і Гуцуляком?
– У Хвічі, склалося враження, в цьому матчі працювали два серця. Ці переступи, обводки… Дуже складно протидіяти, він у чудовій формі, тріпав наш захист постійно.
– Він швидше все робить, ніж наші гравці.
– Тому й мав кілька слушних нагод. Міг забити.
– На гру нашої збірної, ймовірно, вплинув швидкий гол. Було видно, що акцентувалися на обороні.
– Це психологія. Мені стало тривожно після автоголу. Коли маєш перевагу в один м’яч, то й уперед вже не так тягне, хочеться на нуль відіграти. Це буде уроком нашим гравцям. Мали забивати в кінці зустрічі. Як мене в Динамо вчили? Коли бачиш ворота, треба бити на силу. Шанси забити одразу зростають.
– Попереду – матч із Албанією. За певних обставин ми можемо потрапити до плей-офф на підвищення у класі або опуститися на третій рівень. Ваш прогноз?
– Албанія нам по зубах. Сподіваюся, що наші хлопці високу планку нашої збірної не опустять. Щастя треба шукати в атаці. Ймовірно, малюнок гри треба буде змінити, додати атакувальної міці.
