"У центрі подобається Ольмо, на фланзі – Ямаль": Шах про дебютний гол за Лехію і чому пішов з Карпат
"Футбол 24" поспілкувався з вихованцем Карпат Артуром Шахом про оренду в Лехію, розвиток у Європі та майбутнє у львівському клубі.
Артур Шах / Фото ФК Лехія
Всі інсайди про зірок збірної України.
– Ти дебютував за Карпати дуже молодим. Чи не здається тобі зараз, що тоді все відбулося навіть занадто швидко: основа, а нині – оренда в європейський клуб? Можливо, ти ще не був психологічно готовий до такого рівня очікувань?
– Так, напевно, на початку літа я навіть не думав, що буду йти в оренду та гратиму за кордоном. Але після пройдених зборів я розумів, що можу мати менше ігрового часу, ніж хотів би. Мені, як молодому гравцю, потрібно розвиватися, і я не хотів знову заходити в сезон та мати мало ігрового часу. Тому, звичайно, це було незвичне й важке рішення, але я мав його ухвалити.
– Як гравці Карпат відреагували на твою оренду в один сезон?
– Вони підтримали мене, побажали всього найкращого. Сказали, що це буде корисний досвід і що я маю вийти із зони комфорту, бо вже стільки років у Львові, в Карпатах. І взагалі для мене це можливість побути в системі європейського футболу, відчути, який він.
– 64 матчі за першу команду у 21 рік – начебто дуже хороший показник. Але якщо подивитися на статистику – чотири голи та один асист. Для себе вважаєш це хорошим результатом чи очікував більшого?
– Звичайно, що очікував більше. Мені постійно хотілося якомога більше грати та бути корисним, але так вийшло, що не зміг бути результативним настільки, наскільки хотів.
– З приходом іспанського тренерського штабу змінилися вимоги до вінгерів? Що конкретно вони хотіли бачити такого, чого раніше від тебе не вимагали?
– Та в кожного тренера свій, різний підхід. Новий тренерський штаб, ясна річ, хоче більше від нас гри з м’ячем, щоб було більше передач загалом у грі, але також аби була сильна оборона. Вони багато акцентували увагу як на грі флангами, так і на обороні. Це найголовніше. І, як бачимо, вже грали "на нуль".
Я також не можу сказати, що на полі було багато нових завдань, але футбол відрізнявся. І це звична річ – гравцю потрібно підлаштовуватися під ідеї нового тренера, пробувати для себе щось нове.
– Цього літа Карпати запросили кількох іспанських та бразильських футболістів саме для гри в атаці. Ти, як вихованець клубу, опинився в конкуренції з легіонерами. Чи відчув, що твої позиції в команді стали слабшими? Не було відчуття, що клуб у якийсь момент більше розраховує на легіонерів, ніж на своїх вихованців?
– Я не можу сказати, що почувався слабшим. Раніше так само була конкуренція з легіонерами, тому ні. Я розумів, що тренер приводить своїх – тих, хто вже десь із ним працював. Але мені все одно довіряли і давали місце навіть попри те, що в команді стало більше гравців, знайомих тренеру за попередньою роботою, зокрема іспанців.
– Перший сезон Лупашка в Карпатах ви завершили шостими, але по ходу сезону команда видавала дуже різні відрізки. Чи було відчуття, що ви самі не до кінця розумієте, чому в одному матчі можете зіграти дуже добре, а в наступному – повністю втратити свою гру?
– Я не можу сказати, що прямо такі гойдалки в нас були. Ми прогресували як могли від гри до гри. Але коли він прийшов, до старту чемпіонату залишався лише тиждень. Знову-таки, перебудова потребує часу, тому ми з кожним тижнем додавали, бо все краще розуміли його вимоги і те, що потрібно від нас на полі.
На мою суб’єктивну думку, якщо порівняти крайні матчі з одним із перших під його керівництвом, то прогрес був сто відсотків.
– Деякі гравці навіть трішки жалілися, що Лупашко вимагав від вас досить специфічного футболу – з контролем м’яча, позиційними змінами, високою інтенсивністю. Чи було молодим футболістам складно це виконувати? Чи були моменти, коли ви просто не встигали за його вимогами?
– Я не можу сказати, що мені не подобалося чи я не встигав адаптуватися під те, що вимагав тренер. Мені навпаки дуже подобалося, бо це було щось нове на той час, і тому було дуже цікаво постійно тренуватися. Я також не можу сказати, що під кожного суперника ми грали по-різному. Ми намагалися грати у свій футбол і робити так, щоб більше суперник підлаштовувався під нас, ніж ми під нього.
– Ви підтримували контакт після його відходу з Карпат? Хто першим вийшов на зв’язок, коли виник варіант із Лехією?
– Ми просто жили у Львові близько один до одного, тож часом бачилися з ним у районі, просто в місті. Це були звичайні розмови, типу: "Як справи?" У нього ще тоді дитина народилася, і здебільшого він гуляв із візочком.
– Чи слідкував за його роботою в Польщі, чи бачив матчі команди?
– Я дивився матчі та стежив за результатами. Там молода команда, справді дуже багато молодих виконавців, їх розвивають. Бачите, з кожним тижнем приїжджають нові гравці, більш досвідчені порівняно з тими, хто був раніше. Думаю, через це й були такі результати.
– Чимало українців нині у команді. Напередодні оголосили, що Данило Бескоровайний доєднається. Ви також уже там. Чи спілкувалися між собою і чи вважаєте Польщу хорошим трампліном саме для наших футболістів?
– Не спілкувались щодо цього. Водночас Польша – це не лише трамплін для українських футболістів. Тут гравці з різними паспортами, які коштують дорого і яких хочуть купити топові клуби.
Мені здається, Польща – взагалі хороший трамплін для всіх молодих гравців, тому що тут більше людей ходить на матчі, інша атмосфера, водночас є робота під тиском. Плюс – скаути з різних країн. Тут є шанс бути на очах у Європи.
– А ви проговорювали кількість ігрового часу перед орендою та місце у стартовому складі?
– Ігровий час тренер ніяк не може гарантувати. Ми проговорили в загальному, як тренер мене бачить, як будемо працювати, але точно не стартове місце стовідсоткове. І, на мою думку, це правильно. Я маю доводити на тренуваннях, і я все це буду робити.
– У першому матчі за Лехію ти вийшов на заміну й отримав чимало ігрового часу. Попри те, що не вдалося відзначитися, вже зміг безпосередньо відчути польський чемпіонат, його темп і рівень боротьби. Що скажеш?
– Щодо дебюту – емоції неймовірні. Дебютувати на такому стадіоні та перед такою кількістю вболівальників – для мене це вперше. Але, звісно, ми були засмучені через те, що пропустили в кінці.
– Домашній дебют: твій перший гол за Лехію, причому він виявився єдиним і приніс команді перемогу. До того ж це була перша перемога під керівництвом Владислава Лупашка. Виходить, твій дебютний гол ніби одразу став фартовим і для тебе, і для нового тренера команди. Чи встиг після матчу усвідомити, наскільки символічно все склалося?
– Напевно, це найкращий дебют, який тільки може бути: забити переможний гол і допомогти команді перервати серію без перемог. Я дуже вдячний команді, тренерському штабу та клубу за довіру, а вболівальникам – за неймовірну підтримку. Дуже приємно дебютувати саме тут і відчувати таку підтримку з трибун. Сподіваюся, це лише початок і попереду буде ще багато таких моментів.
– Деякі вболівальники писали, що це як перезапуск кар’єри. Чи сприймаєш це так само?
– Та ні, не перезапуск прямо. Але останнім часом я не так багато отримував ігрового часу, а якщо у футболіста брак практики, то він не може прогресувати. Тут є можливість грати, і сто відсотків можна вважати це трампліном у майбутнє.
– Ти маєш контракт із Карпатами до кінця 2028 року. Але скажи чесно: бачиш своє реальне майбутнє саме у Львові? Чи зараз не впевнений, що після повернення з оренди зможеш стати футболістом основи?
– Я не виключаю можливості стати основним гравцем Карпат. Цілком можу повернутися і далі захищати ці кольори, носити ту футболку, представляти цей львівський клуб. Це мій рідний клуб, я там пройшов період становлення. Ця команда, цей клуб для мене багато що означають.
– Трамплін, багато уваги, скаути... Яка твоя довгострокова ціль чи мрія?
– Моя улюблена команда – Барселона, але я зараз не буду казати, що хочу там грати чи в іншому топовому клубі. Я хочу просто грати, отримувати насолоду від футболу, зростати, а там уже все залежатиме від того, як я зможу це реалізувати.
Я вдячний Лехії за те, що вони дали мені шанс приєднатися до їхньої команди та зіграти на європейському рівні. Я це ціную.
Після закінчення терміну оренди побачу. Зараз стоїть завдання вийти в Екстраклясу і я сконцентрований на цьому, готовий докласти максимумум зусиль. Як буде далі – ми подивимося. Не можу загадувати наперед.
Я розглядатиму пропозиції, якщо вони будуть, А щодо Карпат, я завжди там щасливий і ще щасливіший, коли граю і приношу користь.
– Якщо говорити про кумирів, про гравців на твоїй позиції, хто найбільше до вподоби?
– Я граю не на одній позиції. Я граю в центрі поля і на фланзі. У центрі мені зараз подобається Дані Ольмо, на фланзі – Ямаль.
– На якій позиції взагалі тобі комфортніше грати?
– Чесно, я вже так звик грати на різних позиціях, що до будь-якої адаптуюся і можу добре підлаштуватися. У мене немає проблеми зіграти в центрі чи на фланзі. Мені найголовніше, щоб я був на полі, а не сидів. Щоб тренер давав грати. Думаю, цей досвід буде мені на користь, як і моя універсальність.
– Цілі вам уже в клубі назвали. Що для тебе означає сезон, яким можна пишатися?
– Я хочу, щоб команда досягла своїх цілей, а я зробив вагомий внесок у їхнє досягнення. Якщо це вдасться, я буду дуже щасливий. Я певен, що команда, клуб хочуть повернутися в Екстраклясу після того, як вони звідти вилетіли. Не маю сумнівів, що це найголовніша ціль команди.
