Не кожний червоно-чорний протест – бандерівський
Ганебний виліт із Ліги Чемпіонів, подвоєний на давно підтверджену неможливість взяти реванш у європейському турнірі наступного року з мінус 37 пунктів розриву з першим місцем, не на жарт розбурхав червоно-чорне протестне море. Пощастило, що в Італії, а не в Росії, бо під шумок боротьби з «бандерівщиною» можна було усіх ультрас позакривати :-)
Напередодні матчу з «Пармою» у чемпіонату хлопці традиційно зібралися у пабі Clan 1899 та вирішили, що далі чекати не можна – пора починати діяти. І причини прописали у офіційному зверненні під заголовком «ТЕПЕР УЖЕ ДОСИТЬ!». Трохи процитуємо:
«З 2007 року і до сьогодні відповіддю на усі біди було: «Ми найтитулованіший клуб світу!» І цими словами виправдовували невдачі та втрати, створювалися команди з футболістів, негідних тих грошей, які вони отримують, а також знущання над тими, хто через ті невдачі, справді страждає, – над вболівальниками «Мілана». Зараз наша команда складається з небагатьох серйозних професіоналів, оточених непотрібними та переплаченими гравцями, які думають лише про те, аби викласти ідіотські світлини у соціальні мережі та замовити столик на вечір у нічному клубі. Таким безхарактерним персонажам, які відчувають себе великими чемпіонами, але на полі майже нічого не показують, уже час залишати нашу команду».
Протест ультрас «Мілана» розпочався до матчу з «Пармою», чому не завалила зміна звичного маршруту клубним автобусом, продовжився під час гри, а також, враховуючи результат, після її завершення. Команду зустрічали та проводжали середнім пальцем та закликами «Геть з нашого «Мілана»!»
На пустих секторах з’явилася футболка Франко Барезі – як символа того «Мілана», який зник з полів, але не з пам’яті.
Але обійшлося без ексцесів, як відмітив лідер ультрас «россонері» Лука Луччі: «Не бачу нічого поганого у тому, що ультрас вимагають розмови з тренером та гравцями. Ми є першими вболівальниками «Мілана», і, як бачите, у неділю усе відбулося достатньо цивілізовано та без зіткнень».
Головна мішень критики – Адріано Галльяні, якого у нещодавньому інтерв’ю розкритикував навіть ворог ультрас Паоло Мальдіні, охарактеризувавши того як керівника, що повірив у власну непогрішність або, як зараз модно говорити, «перебуває у іншій реальності».
Від боса «Мілана» вимагали посилення складу, але він відповів, що то не справа ультрас – займатися трансферними питаннями. Тож, вони й не займались – а результат? Звинувачують у співпраці з одними й тими ж агентами (Райола), які поводять себе у клубі як вдома, звичайно ж, опікуючись лише власними інтересами. Згадували і про Матрі, який не був потрібен, і про Пірло з Амброзіні, які могли б ще прислужитися.
Інша мішень – Маріо Балотеллі, який не є чемпіоном і з наявним ставленням до справи має небагато шансів ним стати. Звичайно, не варто розраховувати на те, що він стане рятівником вітчизни – якби хтось врятував Маріо від самого себе. До цього списку ще можна додати Константа та Робіньо.
Проте не усі опинилися під вогнем критики. Новому тренеру Зеедорфу, запрошений у пеклі, створеному до нього, поки що довіряють. Звертаються до нього з вимогою ввести санкції по відношенню до тих підопічних, чиї дії не відповідають стандартам вболівальників. Є і немаленький список тих, кого вважають справжніми професіоналами та прикладом для наслідування: Монтоліво, Бонера, Аббьяті, Кака, Абате, Де Шильо, Де Йонг, Полі, Пацціні…
Найближчими вихідними «Мілан» зустрічається з іншою жертвою фанатського протесту – з «Лаціо», ситуація навколо якого була у деталях описана у цьому блозі раніше. Символічно, що вчора 38-річчя відсвяткував Сандро Неста, котрий тісно пов’язує ці два клуби. Колись з його трансферу та з трансферу Креспо – найкращих захисника та форварда – розпочалася криза та занепад римлян. У «Мілана» – з Тіаго Сілви та Ібрагімовича. Цікаво, хто почне першим вибиратися з провалля? Впевненим можна бути лише у тому, що відповіді ми не отримаємо найближчими вихідними.
показати приховати