"Металург" (Донецьк). Підсумки сезону 2014/15 і анонс сезону 2015/16
"Футбол 24" продовжує огляд підсумків чемпіонату 2014/2015 для клубів Прем’єр-ліги і анонс наступного сезону. На черзі – 10 місце, "Металург" (Донецьк).
Вимушена відмова від єврокубків та зміна дислокації, невизначеність з майбутнім та несподіваний альянс – все це «Металург» (Донецьк) зразка сезону 2014/2015. Яким він був? Розглянемо у сповільненому повторі.
Лишилися в далекому минулому «бронзові» часи «Металурга», та й з часу останнього потрапляння команди в фінал Кубка України пройшло вже досить багато часу. Нині це вже не той клуб, який міг собі дозволити збирати досить статусних легіонерів та всіх тих, хто не проходив у гранди. Більше того, на якомусь етапі футбольні експерти навіть переконували, що це команда, у якої нема майбутнього. Втім, донецький клуб №2 переродився й знайшов нову форму існування. Щоправда, уже в альянсі з іншим колективом, який не відмовляється від права на життя.
Кадри
В цілому ж, донецький «Металург» все ще лишався колективом з дуже пристойним кадровим потенціалом. Навіть з відходом Казаряна в «Олімпіакос», молодих Зотова, Каретника та Ебесіліо – в Росію, а також поверненням Болбата в «Шахтар» у розпорядженні Володимира П’ятенка було достатньо цікавих і доволі перспективних футболістів. До яких, до слова, на початку минулого сезону приєдналося чимало новачків. Серед них – і дуже цікаві орендовані футболісти – Нойок і Шарпар з «Металіста», Соболь із «Шахтаря», а також традиційна порція вірменів (цього разу – Овсепян та Мкртчян). Мало перспективу й переведення кількох лідерів алчевської «Сталі», втім, з-поміж першолігівців більш-менш прижився один лише Поступаленко, а найкращому бомбардиру першої ліги Акименку, склалося враження, навіть не дали шансу.
Утім, попри статистично-номінальну благополучність, на ділі не все було так просто. Вимушений переїзд, невизначеність з майбутнім і відсутність конкретних завдань заважали мотивувати футболістів. Дехто (як той же Мораєс) відверто весь сезон просидів на валізах. Та й такі гравці, як Морозюк, Прийма, Бандура мали підстави розраховувати на увагу інших клубів.
Навіть у мирний час «Металург» не претендував уже на медалі, а з початком бойових дій клуб, вимушений залишити власну чудову донецьку базу, взагалі завис між небом і землею. Відчувалося це й по грі – той же Адорно, гравець ненайбезталанніший за інших легіонерів донеччан, залишив клуб уже невдовзі після прибуття. А посилення, як такого, під час зимового антракту не було – хіба згадаємо повернення Пляцикаса, на якого в першій команді вже не особливо розраховували. Тож цей сезон «Металург» явно догравав, сподіваючись, що зможе зіграти й у наступному.
Сезон
Після досить яскравого виступу донецького «Металурга» під керівництвом Ташуєва були підстави вважати цей клуб одним із тих, кому під силу поборотися за єврокубкову путівку. Втім, виникало цілком логічне запитання – чи потрібно це донеччанам зважаючи на бойові дії, статус «футбольних біженців» та кризу, яка боляче вдарила по всій країні, й інвесторах клубу в тому числі.
Попри це, команда під керівництвом П’ятенка йшла доволі перспективним курсом – у неї був непоганий досить досвідчений склад, а враховуючи системну кризу в тому ж «Чорноморці» або «Металісті» – «Металург» міг стати «найкращим серед проблемних».
Втім, коли колектив досвідчений – деякі речі він розуміє і без слів. Не маючи чітких завдань, донеччани не могли виступати стабільно. Ще й до того ж не маючи достатньої глибини складу, а взимку зовсім не попрацювавши над цим – тим більше. Оживав «Металург» хіба коли грав проти інших команд з Донбасу. Випадковість чи ні, але більшість матчів команда П’ятенка виграла саме у протистоянні з земляками. Яскраві багатоголеві перемоги над «Іллічівцем» та «Олімпіком», історичний виграш у «Шахтаря» – все це свідчило, що, не маючи прямої турнірної мотивації, команда знаходила її в матчах проти давніх, добре знайомих суперників.
Прикрість насправді ось у чому. В цілому команда у П’ятенка була дуже непоганою, а як для стрімкого падіння рівня чемпіонату – то й узагалі багатообіцяючою. Судіть самі: Морозюк і Прийма у розквіті сил; досвідчений Лазич, який переживав другу молодість; потенційно топовий форвард Жуніор Мораєс; дует цілком бойових воротарів – Бандура та Паньків; набір непоганих руйнівників – від досвідченого Чечера до молодого Баранівського; нарешті, орендовані Нойок, Шарпар, Соболь – також цілком непогані «трудові резерви».
Якщо чогось і не вистачало цій команді, то хіба що однорідності наповнення складу. Так, для більш-менш серйозних завдань потрібно було запросити, як мінімум, одного конкурента для Мораєса. Після травми Лазича стало очевидно, що не завадив би ще один розігруючий центрхав його рівня. Оце і всі нагальні проблеми – а наростити б ще якість резерву, і мали б, за нинішніх часів, одного з найреальніших претендентів на місце в п’ятірці.
Але навряд чи хтось забував, у якому положенні опинилися клуби із Донбасу. Вимушено перебиваючись на Київщині, граючи на чужому стадіоні навряд чи був сенс всерйоз боротися за єврокубки. А ресурсів, щоб перебазуватися, скажімо, в Житомир чи Вінницю й наростити потрібну інфраструктуру там, у нинішнього «Металурга» не було. Десяте місце не назвеш аж зовсім закономірним для цієї команди. Втім, провалений фініш з лише двома очками у вирішальних матчах травня (з особливо відчутним програшем від «Динамо»), сказав усе без зайвих слів – команда догравала цей сезон, і попереду явно були серйозні переміни.
Тренер
Володимира П’ятенка багато фахівців називають одним із найцікавіших тренерів-семидесятників у нинішньому українському футболі. 40-річний тренер посприяв прогресу багатьох своїх підопічних, та й у звітному сезоні, коли його колективу було особливо важко, досягнув, в цілому, задовільних результатів. А що в окремих матчах вболівальники могли відзначити недостатній «блиск» в очах чи недоліки комплектації – то в цьому важко винуватити одного лише П’ятенка. За його словами, команда не мала чітких завдань на сезон й комплектувалася вільними агентами, які погоджувалися на пропоновані умови.
Розчарування
Хоча об’єднання «Металурга» та «Сталі» врятувало Прем’єр-лігу від втрати учасника, воно, разом із тим, позбавило першу лігу срібного призера. Так, донецький клуб має свою історію і – хай і небагато – відданих фанів. Але ж і дніпродзержинський має! І якщо бренд «Металург» продовжує існування, то «Сталь», де-факто підвищившись в класі, залишилася поза футболом. Хай і утворила «серцевину» прем’єр-лігової команди.
Найкращий дебютант
Важко відзначити новачка у складі команди, яка постійно відчувала нехватку «свіжої крові». На фоні інших дебютантів виділялися орендовані у «Металіста» та «Шахтаря» гравці – Олександр Нойок та Едуард Соболь. Перший з-поміж них вдало знайшов себе на новій позиції правого захисника, а інший здобув ігрову практику, що в його віці має надважливе значення.
Зірка
Звісно, це Жуніор Мораєс – об’єктивно, найбільш висококласний та бажаний гравець донецького «Металурга». Навіть враховуючи те, що він не зміг провести цілісного сезону, він виділявся на полі. Пропустивши через травму ледве не півсезону, а навесні явно перебуваючи думками вже в іншому місці, бразилець все одно залишався чи не єдиною надією команди П’ятенка в атаці, що ще більше підкреслює його зірковий статус.
Майбутнє
Ще давним-давно, коли алчевська «Сталь» вкотре наблизилася до підвищення в класі, у кулуарах говорили про її можливе об’єднання з донецьким «Металургом». Однак по ходу сезону 2014/2015 алчевці опинилися у тій же, якщо не гіршій, ситуації. Тому у підсумку донецький «Металург» об’єднався з іншою першоліговою «Сталлю» – дніпродзержинською.
Попервах говорили, що команда матиме назву дніпродзержинців. Потім – що буде чергова весела назва («Металург-Сталь» або «Сталь-Металург»). Однак у підсумку все вирішила атестація – «Сталь» її не пройшла, а «Металург» пройшов. Тому, як мінімум, до кінця року назва буде старою. А далі, напевно, скажуть своє слово дніпродзержинці, на базі котрих і буде формуватися оновлений «Металург».
Свого часу в сеансі «Прикладної футурології» ми детально розбирали можливі варіанти об’єднання двох клубів. Приємно, що ми вгадали у більшості своїх прогнозів. Після того, як команду очолив Мазяр, вона справді суттєво омолодилася й зробила ставку на молодих футболістів або тих, хто з різних причин останнім часом простоював і потребував перезавантаження кар’єри.
У минулому сезоні «Металург» П’ятенка мав досить серйозний склад: Бандура (Паньків, Пеньков) – Насонов (Пляцикас, Баранівський), Прийма (Чечер), Путивцев (Баранівський), Габріель (Соболь, Голайдо, Насонов) – Овсепян (Макрідіс), Нойок (Поступаленко) – Нельсон (Мишенко), Алешандре (Федотов, Лазич), Морозюк (Габріель, Кошман) – Мораєс (Козак, Федотов).
Нині від нього можуть залишитися хіба що кілька гравців. Основу майбутньої команди складуть перспективні гравці «Сталі», які гарно проявили себе в минулому сезоні, а також чимало досить відомих імен, які останнім часом ніяк не могли проявити себе у різних клубах.
Отож, розглянемо кадровий потенціал оновленого «Металурга» очима Мазяра. Якщо вдасться домовитися з наявними воротарями, за цю позицію можна буде не переживати. Міцний професіонал Бандура, який кілька років ходив «під» збірною, надійний і досвідчений змінник Паньків, а також перспективний Попович, котрий у складі дніпродзержинців здорово проявив себе у першій лізі.
Праворуч цілком може заграти добре знайомий тренеру Адамюк, а ліворуч переглядалися новачки Путраш («Чорноморець») та Воронін («Волинь»). У центрі – взагалі солідний вибір. Із екс-дніпродзержинців тут можуть зіграти Адамюк і А.Кравченко, із старожилів – Баранівський. А ще на зборах донеччан були помічені чернігівець Каваців та полтавець Матвеєв. Думається, цю лінію Мазяр укомплектує легко.
Не виглядає проблемним і центр півзахисту – незважаючи навіть на втрату Лазича та Макрідіса, які не один рік уособлювали «Металург». До Поступаленка додалися дніпродзержинські стабільні гравці основи Каленчук, Карасюк та молодий Кучеров, прибув Костянтин Кравченко, який уже давно займався зі «Сталлю». Звісно, при нагоді було б добре придбати сюди ще одного досвідченого гравця, але навіть таке поєднання гравців має право на життя.
На флангах півзахисту Мазяр, напевно, буде ставити на молодих гравців – здорово розкривається Козак, іще один лідер дубля – Мишенко – повинен відновитися до старту сезону. А після повернення з Універсіади лідер «Сталі» Котляр приєднається до донецької команди. Проте навряд чи новий тренерський штаб донеччан може бути до кінця спокійним за своїх хавбеків – більшість із них молода й недосвідчена, не грала на цьому рівні. Більш досвідчені – або давно не грали, або не були лідерами у своїх команд.
А ось головним розчаруванням наразі залишається атака. Найкращого бомбардира першої ліги Куліша у «Металурга» перехопив «Металіст». Залишається Дебелко – колишній дублер донеччан, який здорово розкрився якраз у «Сталі». Втім, це молодий гравець, до того ж, потребуючий підтримки іще одного – більш досвідченого та потужного гравця попереду.
Обриси команди Мазяра 2015 року вже вимальовуються: Бандура (Паньків, Попович) – Адамюк (Баранівський), А.Кравченко (Адамюк), Баранівський (Каваців), Путраш (Воронін, можливий новачок) – Карасюк (Кучеров), Каленчук (Поступаленко, можливий новачок) – Котляр (Мишенко), К.Кравченко (Дебелко), Кулач (Козак) – Дебелко (потрібен новачок).
Головне ж – у наступному сезоні точно не буде тієї апатії, яка часом спостерігалася у минулорічній, більш досвідченій, але менш мотивованій команді. Володимир Мазяр не дозволить – молодий тренер, який є головним ворогом байдужості й за будь-яких обставин вимагає від підопічних гри тільки на максимальний результат. Однак все одно потрібно чітко розуміти, що в ситуації, коли команда пережила екстремальне, надшвидке оновлення, прогнозувати її результати важко. Потрібен час. І оновлений «Металург» ще може здивувати.
Артур Валерко
Статистика - Юрій Назаркевич
показати приховати