«Люди в чорному» - такі різні і такі однакові
Футбольні арбітри здавна славляться своїми суперечливими рішеннями, а іноді й відвертими ляпами.От і останні два тижні не минули без гучних витівок футбольної феміди.
Головними фігурами на футбольному полі прийнято вважати футболістів. Але якщо хтось скаже, що в матчі приймають участь всього 22 людини, він помилиться - разом з ними по полю пересуваються ще три людини, а останнім часом п’ять (не враховуючи резервного). Люди, імена яких найчастіше залишаються в історії набагато довше, ніж імена самих гравців. Ці люди - футбольні арбітри, «люди в чорному», як їх ще іноді називають. І цей трагічний і фатальний присмак, який залишається після цього словосполучення, дуже часто себе виправдовує.
Робота арбітра важка, а умови праці, зазвичай, близькі до стресових. Мабуть не спаде на думку жодного матчу, де б одна чи інша сторона погодилася б з абсолютно всіма рішеннями арбітру. Але всім не вгодиш і побачити в динаміці абсолютно все неможливо. На полі виникає багато суперечливих епізодів, де арбітр повинен зайняти ту чи іншу позицію і він її займає. Але бувають моменти, які не піддаються суперечкам і є наслідком грубих помилок або відвертих ляпів «людей у чорному».
Випадковий схожий
Минулого тижня всі чекали на лондонське дербі Челсі та Арсеналу. 15 хвилина. Гості програють 0:2. Арсен Венгер благає суддю Андре Маррінера дати фінальний свисток прямо зараз. Однак замість цього Андре Маррінер видаляє футболіста «Арсеналу» і призначає пенальті. 17 хвилина. 0:3.
Зліва на фото Алекс Окслейд-Чемберлен, а праворуч Кіран Гіббс. Або навпаки. Загалом, обидва грають за «Арсенал» і ходять до одного і того ж перукаря. Саме це і підвело суддю Андре Маррінера. Алекс Окслейд-Чемберлен на 15-й хвилині вирішив встати у ворота і руками витягнув м'яч, що летить у правий кут (щоправда з багатьох повторів можна встановити, що круглий летів мимо воріт). Андре Маррінер призначив кутовий, а потім передумав.
«Цей темний хлопець на лінії воріт зіграв руками, фол останньої надії», - чує Маррінер у вусі. Скасовує рішення, призначає пенальті і дістає з кишені червону картку. Повертається, а темних хлопців тим часом стало двоє. І Маррінер навмання вибирає першого-ліпшого і відправляє відпочивати Гіббса.
В англійській прем'єр- лізі застосовуються найдосконаліші розробки в світі, телекартинка коштує мільйони доларів, будь-який рух на поле відстежують спеціальні датчики. Однак це суддівське рішення в світі відбулося саме тут. Можна дати пенальті за «пірнання», можна не помітити взяття воріт у прикордонній ситуації, але переплутати двох смуглявих хлопців...
Ситуація вийшла настільки непристойною, що суддівське керівництво Англії виступило з перепрошувальним повідомленням: «До таких помилок завжди приводить ланцюжок факторів. Можемо запевнити, що Андре Маррінер надзвичайно розчарований через те, що не зміг ідентифікувати потрібного гравця».
Слід зауважити, що це єдиний випадок, коли арбітр переплутав гравця, якому слід показати картку.
У матчі російської прем'єр-ліги 2012 року між клубами Зеніт і Локомотив головний арбітр матчу Михайло Вілков на шкоду собі пішов на поводу резервного арбітра Віталія Мєшкова, який вказав не на того футболіста при покаранні жовтою карткою. Замість справжнього винуватця порушення Чорлуки другу жовту картку, а за нею і червону, отримав невинний гравець Локомотива Роман Шишкін. Чорлука замучився весь щоб переконати арбітра у тому, що це він збивав Халка, але Вілков був непохитний.
У матчі Барнслі та Манчестер Юнайтед в рамках Кубка англійської Ліги сезону 2009/10 арбітр Кріс Фой не зміг відрізнити одного брата від іншого. На його превеликий жаль, у складі манкуніанців грали відразу два брати - близнюки Фабіо і Рафаель да Сілва, що вводило Фоя в оману. Підсумком такого конфузу стало покарання не того брата жовтою карткою. Після того як Рафаель зніс гравця Барнслі, арбітр підкликав до себе Фабіо та нагородив його карткою. Матч закінчився з рахунком 2:0 на користь М.Ю. На відміну від Фоя тренер манкуніанців Алекс Фергюсон показав усім, що він чітко розрізняє братів і став апелювати до арбітра. Але той був непохитний у своєму рішенні. Щоб довести свою принциповість, Фергюсон після матчу подав апеляцію у Футбольну Асоціацію і змусив переписати попередження на іншого брата. Фергюсона не обдуриш!
Але історія знає випадки, коли за більш відверту гру рукою на лінії воріт арбітр не тільки не давав картки, але й не призначав пенальті. Один з таких випадків стався на ЧС 1990. У матчі збірних Аргентини та СРСР на 11 -й хвилині після того, як Добровольський подав зліва кутовий, не хто інший, як Марадона, який прийшов на допомогу своїй обороні, рукою відверто відбив м'яч у поле. В метрах п'яти від нього перебував шведський арбітр Фредрікссон, який зробив вигляд, що він цього не помітив. Схоже, що Марадона має дар гіпнотизувати суддів. У Мексиці він забив рукою м'яч у ворота англійців, і суддя цього не побачив. "Якщо суддя погано бачить, він не повинен виходити на поле" - сказав Лобановський після матчу.
В продовження теми гри руками, слід згадати гол Кузнєцова у ворота запорізького Металургу.
Ще свіжий у пам’яті гол французів у ворота ірландців у стиковому матчі до Євро 2012, коли Анрі підіграв собі рукою.
Справа «трьох жовтих карток». Відомий англійський арбітр Грем Пол прославився тим, що на чемпіонаті світу з футболу 2006 року в матчі Хорватія - Австралія встановив своєрідний рекорд, показавши хорвату Йосипу Шимунічу 3 жовтих картки, забувши видалити гравця з поля після другої.
Груба суддівська помилка була зафіксована і в 21 турі УПЛ. При всіх своїх негаразди Металіст напрацював на перемогу в матчі з Говерлою. І міг її здобути на останній з чотирьох компенсованих хвилин, коли Марлос тонким пасом відправив Едмара на рандеву з голкіпером. Єдиний в складі господарів гравець української збірної не схибив. Але жорстокішу помилку допустив лайнсмен Данильченко, який необережним помахом свого прапорця забрав у Металіста два очки.
Аналогічних та протилежних випадків годі і рахувати. До того ж, полярні ситуації іноді відбуваються в рамках одного матчу. Згадаємо хоча б матч-відповідь збірної України та збірної Франції. Французький нападник Карім Бензема впродовж матчу забив гол із положення «поза грою», який зарахували та чистий гол, який арбітр зустрічі відмінив через все теж положення поза грою.
Бувають у арбітрів і нервові зриви, коли свист лунає не інакше, як наслідок нервового видиху повітря. Інакше як пояснити не зарахований гол Морієнтеса у ворота Південної Кореї на ЧС 2002 чи вчорашній не зарахований гол Альмерії у ворота Сос’єдаду?
Але основною хворобою футбольного суддівства є, звичайно ж, дефекти зору.
Тут першим згадується не зарахований гол Марко Девіча на Євро 2012, коли ні головний арбітр матчу Віктор Кашаї, ні його асистент за воротами не помітили, що м’яч переткнув лінію. Слідом згадуються не зарахований гол Френка Лемпарда у ворота Мануеля Нойєра на ЧС 2010.
У той же час, у фіналі ЧС 1966 року арбітр зустрічі зарахував гол англійців, якого не було.
Але ще більш цікавий випадок трапився восени 2013 року в Бундеслізі. Гол-фантом трапився в матчі Хоффенхайма і Байєра - Кісслінг проткнув м'яч головою до ближньої штанги із зовнішнього боку сітки, але він влетів у ворота завдяки дірі в ній із зворотного боку. Головний рефері Фелікс Брих не помітив цього, і бригада арбітрів порахувала, що м'яч перетнув лінію, помилково зафіксувавши взяття воріт у епізоді.
Якщо такі моменти прогавлюють арбітри, то про останні матчі Прімери та Ель Класико зокрема нема чого і говорити. На фоні згаданих епізодів штрафні-пенальті у матчах Реала та Барси і Альмерії з Реал Сос’єдадом здаються дитячими огріхами.
Ще два цікаві суддівськими рішеннями випадки були за участю воротарів. 1982 року воротар німецької збірної Харальд Шумахер зніс французького захисника Баттістона і не отримав ні картки, ні навіть пенальті чи штрафного у свої ворота.
В той же час, голкіпер турецького Бешикташа Мар'ян Мрміч отримав червону картку в ситуації, коли навіть не перебував у безпосередньому місці порушення правил.
Відео дивись за посиланням: http://football2video.info/viewvideo/388
А от у матчі 24-го туру чемпіонату Німеччини Нюрнберг - Вердер, який відбувся 8 березня, гравець бременського клубу Аарон Хунт відмовився бити пенальті, який заробив нечесним шляхом.
Вболівальники різко реагують на помилки арбітрів, особливо коли грає улюблена команда, але слід пам’ятати, що вони такі ж люди, як і ми: вони кліпають очима, відволікаються, мають проблеми зі здоров'ям та не здатні всюди встигнути, до того ж, вони повинні приймати свої рішення оперативно.
показати приховати