Лотар Маттеус: Став чемпіоном світу, бо грав вдома... на "Сан Сіро"
Енергійний, імпозантний, з непереборним бажанням перемагати...Таким пам'ятають Лотара Маттеуса, який ще дотепер має статус останнього переможця чемпіонату світу у складі збірної Німеччини.
52-річний рекордсмен Бундесманшафт (150 матчів) все ж вірить, що на мундіалі у Бразилії хлопці Йоахіма Льова дуже близькі до тріумфу...
- Коли чуєте слово"Бразилія", щось особливе у голові з'являється?
- Насолода від життя, футбол, самба, Копакабана і шашлики...Як нація бразильці випромінюють бажання жити. У Бразилії я був багато разів і не лише під час футбольних ігор. У Курітібі, наприклад, я працював 2,5 місяця як тренер і Бразилія припала мені до душі.
- Наскільки особливим є світова першість 2014 року?
- Сподіваюсь, що щось особливе таки буде, адже бразильцям подобається футбол. Для них футбол - свого роду релігія. Бразильці дуже гостинні до іноземців.
- Оцініть виступи підопічних Йоахіма Льова під час відбірного турніру...
- За десятибальною шкалою ставлю "10"! Навіть незважаючи на нічию 4:4 зі шведами. То був неймовірний матч, який ми обговорююємо досі. Проте німці впевнено пройшли відбірне сито. Це висококласна команда. Незважаючи на багато травмованих гравців, Льову вдалось знайти адекватні заміни. У команди добре збалансований склад, тому німці - фаворити мундіалю.
- Чи правильно казати, що Німеччина класно грає в атаці, проте шкутильгає у захисті?
- Справді, до захисту можна "причепитися". Проте погодьтеся, що радість від рахунку 4:4 більша, ніж чотири пропущені голи. Ми тримали гру під контролем, впевнено забивши чотири голи. Раптом ми перестали грати у футбол - таке іноді трапляється. Це навіть добре, що таке має місце у футболі. Хіба від німців такого очікували? Збірна Німеччини, певна річ, не досконала. У захисті у нас здебільшого частіше виникають проблеми. І річ тут навіть не у пропущених голах. Суть у тому, що захист у німців починається... в атаці. Гравцям захисної ланки іноді не вдається вчасно повернутись на свої позиції. Тоді і виникають проблеми.
- Незважаючи на це, у німців є шанси виграти чемпіонат світу?
- Звісно. Якщо не тепер, то коли? На попередніх першостях світу та Європи ми показали непоганий результат: два півфінали на мундіалі, фінал та півфінал на ЄВРО. Кожного разу нам забракло вирішального кроку. Ці поразки у вирішальних матчах повинні скріпити команду.
- Під час останнього тріумфального для Німеччини мундіалю Ви відігравали у команді ключову роль. Що відчували, коли у 1990 році підняли трофей над головою?
- Неймовірне відчуття! Статус чемпіона світу залишається на все життя. Про ці трофеї згадують. Можна виграти багато трофеїв, проте звання чемпіона світу завжди на першому місці. Кожен гравець мріє про цей момент. А мені ще більше поталанило: я підняв кубок світу у ролі капітана...
- Які спогади про той тріумфальний мундіаль в Італії?
- Тоді я мешкав в Італії, причому на віддалі лише 15 кілометрів від бази збірної Німеччини. Для мене це був домашній чемпіонат світу - у мене справді було таке відчуття. П'ять ігор на "Сан Сіро"- це як п'ять ігор у моїй гостинній, де я кожного тижня розігрував очки у складі "Інтера". Я прекрасно почувався завдяки підтримці не лише німецьких, а й італійських уболівальників. Всі прихильники "Інтера" уболівали за збірну Німеччини, адже не лише у мене, а й у Андреаса Бреме та Юрґена Клінсмана були контракти з міланським клубом.
- Це був епогей Вашої кар'єри?
- Так. У моїй кар'єрі було багато світлих моментів, проте чемпіонат світу перевищує їх, якщо ще й врахувати, що мундіаль тоді відбувався у країні з найсильнішим на той час чемпіонатом. В Італії грав Марадона, Карека, Гулліт, Райкаард... - всі світові зірки. На тому мундіалі нам не було легко. Нам довелось грати проти Нідерландів, а перша гра у нас була з таємним фаворитом югославами. Ми грали проти Англії у півфіналі та Аргентини у фіналі!
- Яке значення має перемога на чемпіонаті світу для країни?
- Вважаю, що титул 1954 року важливіший для Німеччини. Країна була у розрусі після другої вітової війни і ніхто не вірив у Німеччину. Завдяки футболу люди змогли відчути перспективу.
- Як оцінююте шанси збірної Італії виграти мундіаль у Бразилії?
- Італійці вибили нас на ЄВРО-2012. З ними завжди варто рахуватися. Хоча вони можливо не грають у настільки привабливий футбол, як Нідерланди, Німеччина, Аргентина чи Бразилія, проте вони завжди небезпечні. Вони дуже добре підковані тактично. Італійці можливо не топ-фаворит, проте один з фаворитів з меншими шансами на титул.
- А абсолютні фаворити, які здатні здобути трофей...?
- Думаю, що найбільшими фаворитами є Бразилія та Німеччина. Недалеко від них перебуває Іспанія. Бразильці під час Кубку конфедерацій продемонстрували, що вдома вони здатні впоратися з будь-яким тиском. Німеччина, натомість, стабільно грає вже роками. Іспанці, незважаючи на останні три великі трофеї, тепер грають не так переконливо і стабільно. Саме тому я оцінюю шанси німців вище за іспанців.
- У Німеччині ваше ім'я часто вживають разом зі словом "вожак". Яке значення це має для Вас?
- Коли у команді кепські справи на полі чи поза полем, коли команд 6-8 тижнів на зборах, як на чемпіонаті світу... Завдання вожака полягає якраз у тому, щоб згуртовувати та спонукати команду до дії. Вожак розуміє проблеми незадоволених гравців і спілкується з ними. Він, так би мовити, видовжена рука тренера, у моєму випадку Франца Бекенбауера. Вважаю, що мені вдалося разом з іншими вожаками, зокрема Руді Фьоллєром, Андреасом Бреме та П'єром Літбарскі, добре впоратися під час мундіалю-1990.
- А у сучасній збірній є вожаки?
- Філіп Лам один з них. Також Бастіан Швайнштайґер. Пер Мертезакер, який зараз переживає друге дихання в "Арсеналі", також є свого роду вожаком. І не забуваймо Мануеля Нойєра. Всі вони вожаки і не в останню чергу завдяки ЗМІ.
Інтерв'ю ФІФА адаптував та переклав Андрій Холявка
показати приховати