Легенда №8
Важко писати реквієм за футболіста, на грі якого ти формував свої футбольні погляди. Тим паче про людину, життя якої обірвалося лише в 41 рік. Але масштаб фігури Валентина Белькевича все ж змусив згадати, яким футболістом був цей білоруський геній. Футболіст, який попри вибір найкращу частину своєї кар'єри віддав київському "Динамо".
...В 1996 році в Белькевича був вибір: київське "Динамо" або московський "Спартак". За логікою речей Валентин повинен був опинитися саме в "Спартаку" - під стиль гри якої він підходив ледь не ідеально: вміння зіграти в короткий пас, заточеність під комбінаційну гру, нестандартне футбольне мислення... "Динамо" ж, яке на той час ще не розгубило свого фірмового почерку, прищепленого за кілька десятиліть Масловим, а потім доведеним до досконалості і міжнародного визнання Лобановським, сповідувало зовсім інший футбол: швидкий, атлетичний, динамічний. Але Белькевич вибрав саме київський гранд. Як виявилося згодом, не помилився. Саме "Динамо" зробило його одним з найкращий атакувальних хавбеків Європи на рубежі століть. А сам Белькевич став одним з тих, хто відродив ім'я київського клубу.
Розпочав кар'єру Белькевич у "Динамо", куди прийшов зі своїм другом Олександром Хацкевичем у 1996 році з... лави запасних. Тодішній тренер киян Йожеф Сабо не надто сильно довіряв Белькевичу. Як виявилося згодом, не тільки тоді. Під час свого другого пришестя у 2004 році Сабо посадив на той час головну зірку команди Белькевича знову на лаву запасних. "За київське "Динамо" я провів неповні дванадцять сезонів, а в основній склад не пробивався двічі, коли головним тренером був Сабо. З усіма іншими наставниками - Лобановським, Михайличенком, Буряком, Дем'яненком - спільну мову знаходив. Хіба не парадокс?" - сказав якось Белькевич.
Як би там не було, у 1996 році Белькевич потренувався під орудою Сабо не надто довго, оскільки в команду вдалося повернути Валерія Лобановського. Повернути для того, аби зробити останнє велике "Динамо".
Після повернення Метра в Белькевича спочатку справи як і при Сабо теж були не надто радужними. Мало хто вірив, що Валентин, який ніколи не вирізнявся особливою фізикою, зможе витримати довго в "Динамо" Лобановського. Тим паче, що на його позиції центрального півзахисника, плеймейкера команди грав Юрій Калітвінцев. І в перший єврокубковий сезон при Лобановському (в тому, коли "Динамо" розривало "Барселону" 3:0 і 4:0) Белькевич і справді проводив більше часу на лаві запасних. А ось у другому, коли Калітвінцев залишив команду, Белькевич потрохи-потрохи не тільки завоював місце у старті, але й став одним із ключових гравців команди. Тоді "Динамо" лише дивом не опинилося у фіналі Ліги чемпіонів.
В 1999 році після пам'ятного протистояння із "Баварією", "Динамо" одним за одним залишають Шевченко, Ребров, Лужний, Каладзе. І саме з 1999 року, і, мабуть, по 2004-й прийшовся пік кар'єри Белькевича в київському клубі. Він став не лише вожаком, лідером і капітаном, але й ідейним натхненником команди на полі. Та епоха вболівальниками киян сприймалася неоднозначно: успіхів 97-99 років у Лізі чемпіонів повторити не вдалося, в Києв нескінченним потоком розпочався наплив легіонерів із дальнього зарубіжжя, не завжди високоякісних і таких, які не бажали битися за емблему клубу. До того ж все частіше в "Динамо" став відбирати трофеї "Шахтар". Але в тій команді Белькевич був справді світлою плямою, гравцем, на якого ходили тисячі вболівальників. Футболістом, якого називали "Світлою головою", "Академіком", "Професором" за неймовірний футбольний інтелект, баченням гри, вмінням задавати ритм командним діям. "Якщо не знаєш, що робити із м'ячем - віддай його Белькевичу", - казав тодішній партнер Валентина по "Динамо" Андрій Гусін...
Пригадую, коли "Динамо" покидали Шевченко або Ребров - це стало темою ледь не загальнонаціональних дебатів. Валік, як його називала більшість вболівальників клубу, залишив "Динамо" тихо та якось зовсім непомітно як для футболіста, який стільки зробив для клубу. Якось навіть символічно, що його відхід був таким же, яким він був футболістом: скромним, без зайвого пафосу. Це може бути суб'єктивна думка, але за 12 сезонів, проведених у "Динамо" Белькевич зробив для клубу все ж більше, ніж Ребров або Шевченко, які грали тут на зорі та на схилі своїх футбольних кар'єр.
На місце Белкевича - класичної футбольної "вісімки" в "Динамо" приходила маса футболістів - Алієв, Чернат, Кранчар, Беланда... Та жоден з них навіть і близько не зумів замінити Белькевича, стати фігурою його масштабу на футбольному полі. Мабуть, в цьому і криється одна з головних причин теперішнього стану великого клубу...
Сучасний футбол базується насамперед на атлетизмі, височенній швидкості і динаміці гри. Не погоджуєетеся? Тоді подивіться, хто є обличчям теперішнього футболу - Мессі, Роналду, Роббен, Рібері, в Україні - Коноплянка і Ярмоленко. Всі вони є або чудовими атлетами, або гравцями з високою швидкістю і дриблінгом. А на таких футболістів, як Белькевич - з тонким відчуттям гри, хорошим пасом, вмінням плести гру, коли відправна точка комбінації умовний центр поля - мода уже минула. В Південній Америці ще є попит на "класичних вісімок". А в Європі - це вже вимираючий вид. Хоча колись було по одному на команду. Я не кажу, що це погано. Якщо викрісталізувалася така тенденція - значить це частина еволюції футболу. Але можу закластися, що є великий сегмент вболівальників, яким ближчі до душі футболісти типу Белькевича, а не, скажімо, Коноплянки чи Ярмоленка. ось цим людям найбільше й не вистачає таких футболістів, яким був білоруський "Професор".
Валентин Белькевич не виграв з "Динамо" європейських кубків, і тому навряд чи команда його епохи стане в один ряд з "Динамо-75" або "Динамо-86". Він був дуже близько до перемоги. Але не судилося. Та у футболі іноді бувають ситуації, коли престижні трофеї та перемоги - це не головне. Тому що головне - це спадок, який гравець залишив після себе. Найбільший спадок Валентина Белькевича - це неймовірна любов та повага вболівальників, причому не тільки київського "Динамо". А в "Динамо" він став одним з найкращих півзахисників в історії великого клубу. Став його легендою. Легендою №8.
показати приховати