Латиноамериканські хроніки: Мексика
![Латиноамериканські хроніки: Мексика](https://football24.ua/resources/photos/news/201312/187883.jpg?v=201704163649&w=1200&h=675&q=10)
Розповідь про головних дійових осіб мексиканського клубу "Леон" - чемпіона Апертури-2013.
Чотири перемоги та дві нічиї з позиції сили у шести матчах плей-офф є ніби найкращим доказом закономірності чемпіонства команди Густаво Матосаса. Та ще більш переконливою була гра, що у регулярному чемпіонаті, що у дуелях на виліт. З першого туру було помітно, що і як прагне робити «Леон» на полі, наскільки цілеспрямованою є команда.
Вже у тому матчі з «Атланте» підопічні Матосаса пройшли хорошу перевірку. Суперник добре захищався й наполегливим атакам «Леона» бракувало завершального удару. При цьому ніхто, ані на мить, не засумнівався. «Леон» не втрачав інтенсивності, варіативності, постійного руху вперед. Саме цей невпинний пошук оптимальних маневрів виснажував зрештою опонентів.
Після невдалого попереднього чемпіонату це вражало особливо. Команда не потрапила тоді до плей-офф й здавалося втратила і агресивність, і свіжість, що дозволили їй вийти до півфіналу минулорічної Апертури одразу після повернення до елітного дивізіону.
Усе це з’явилося знову вже у Апертурі-2013. Після переходу у січні Рафи Маркеса поступово вимальовувався основний варіант у обороні. Зрештою у минулому чемпіонаті значно більше проблем було з атакою, але на загальному тлі нестабільної гри свою порцію критики отримували і Маркес й інші гравці цієї лінії.
У цьому чемпіонаті остаточно адаптувався на позиції правого захисника Джонні Магальйон. Ще у попередньому турнірі Матосас відряджав його на фланг й набиті тоді ґулі та синці не були марними. Магальйон потроху опанував усі нюанси взаємодії з партнерами й усі нарікання залишилися в минулому.
Можливо правий фланг втратив у реактивності, але Матосас радо пішов на цю «однорукість» команди заради більшої стабільності у обороні. До того ж однофланговість «Леона» виявилася досить умовною. По-перше, і сам Магальйон не стовбичить увесь матч на своїй половині поля, по-друге, робота Едвіна Ернандеса на протилежному фланзі створює суперникам чимало проблем. А коли на лівому фланзі починає вмикати свою швидкіть ще й Ернан Даріо Бурбано, то голова піде обертом у кого завгодно. Не забуває Бурбано зміститися й праворуч, якщо у стартовому складі, наприклад, немає іншого, схожого за стилем гри колумбійця — Ейснера Лобоа.
Ще одним ключовим гравцем став Мауро Боселлі. У «Леона» вже був форвард зі схожими характеристиками. Уругваєць Матіас Брітос теж чудово орієнтується у штрафному майданчику, добре грає головою. Чи не занадто одноманітною ставала атака «Леона» з появою Боселлі? З перших матчів обидва футболісти продемонстрували наскільки вдало вони можуть взаємодіяти. Ані одного, ані іншого Матосас не збирався обмежувати лініями штрафного. Брітос і раніше міг діяти по всьому фронту атаки, миттєво пристосувався до цих вимог і Боселлі. Їхні переміщення гармонійно вплелися у той самий рух усієї команди, й при цьому Мауро вийшов на пік бомбардирської активності у матчах плей-офф (5 забитих у шести зустрічах).
Мауро Боселлі
Справжньою рушійною силою команди є тріо півзахисників: Луїс Монтес – Карлос «Гулліт» Пенья – Хосе Васкес. Поки шарлатани від тактики вигадують «фальшиві» позиції та подають недолугий термін box-to-box наче якесь сучасне одкровення, Густаво Матосас та інші тренери висувають своїм гравцям середньої лінії ті самі вимоги, що й завжди. Мобільність, компактність, швидкий перехід від однієї фази гри до іншої. Кожен з цього тріо блискуче розпоряджається м’ячем, може пробити здалеку, а передачі та пов’язані з ними задуми підпорядковані загальнокомандним принципам згаданим раніше. Варіативність гри «Леона» забезпечує невтомна робота півзахисників, двоє з яких провели чемпіонат дуже рівно, а третій — Монтес — додав вже після того, як пропустив місяць через травму.
Карлос "Гулліт" Пенья
Ще один важливий фактор успіху «Леона» — гра на виїзді. У півфіналі Апертури-2012 саме розгром у виїзному матчі з «Тихуаною» (0:3 після домашніх 2:0) не дозволив пройти до фіналу. Бували й інші матчі, у яких команда діяла на чужому полі менш агресивно, скидала оберти й потім не встигала надолужити згаяне. Цього ж разу «Леон», навіть коли треба було захистити здобуту вдома перевагу у два м’ячі, не відсиджувався біля власних воріт. Зрозуміло, що і «Сантос», і «Америка» змушували захищатися, але ніколи це не призводило до відчайдушної гри на відбій. Команда завжди було готова відповісти, відреагувати й дуже ефективно використовувала створені у цих матчах моменти.
На «Леон» чекає участь у Кубку Лібертадорес. У 2013-му мексиканський клуб не зумів здолати у кваліфікації чилійський «Депортес Ікіке». Несподіваний виліт став передвісником не надто вдалого чемпіонату. Зараз, вже зі званням чемпіона, «Леон» одразу потрапляє до групового турніру. Суперниками будуть «Болівар», «Фламенго» та «Емелек».
Команда Густаво Матосаса готова до цих баталій значно краще, аніж рік тому, вона додавала й росла. Індивідуальні характеристики гравців тренер ретельно поєднував у малюнок колективної гри. Зараз дуже важливо зберегти це все й спробувати зробити ще один крок вперед.
показати приховати