Коли зацвітуть фіалки?
Цього футболіста можна було любити чи не любити – як і будь-якого іншого. Можна було залишатися до нього байдужим. Однак не поважати його було важко. Сініша Михайловіч був одним із символів футболу 90-их – справжнього, чоловічого, агресивного. Кубок європейських чемпіонів підкорився «бомбардувальникові» коли йому було лиш 22. У півфіналі – гол зі штрафного у ворота «Баварії», у фіналі проти «Марселя» – влучний постріл у серії післяматчевих пенальті…
Після цього тріумфу – переїзд до Італії. «Рома», «Сампа», золоте «Лаціо», «Інтер». Йому належить рекорд Серії А – 27 голів зі штрафних. Три з них – у матчі сезону 1998/99 проти «Сампдорії». Крім того на полі він завжди був непоступливий. Не цурався перепалок, навіть бійок. Такий рідко буває непомітним на полі…
Коли ж він опинився на лавці для тренерів, відразу подумалось – це, щонайменше цікаво. Результати прийшли вже з другою командою, яку серб очолив самостійно – «Катанією». Сініша у грудні прийшов у команду, яка животіла на дні турнірної таблиці і перевернув усе з ніг на голову. В другому колі «слони» зазнали лише трьох (!!!) поразок і завершили чемпіонат на комфортному тринадцятому місці. Далі – крок у стилі Міхайловіча. Ніяких викрутасів, у відставку пішов «у зв’язку з бажанням професійно рости в більш амбіційних клубах». Сміливо, чи не так?
У «Фіорентині» серб дещо забуксував. Саме так – ні вперед, ні назад. Прийнявши «фіалок» у середині турнірки, там Сініша з ними й борсається. Більше того – якщо Міхайловіч не почне глобальної «перебудови», він ризикує вдруге в кар’єрі покинути команду через незадовільні результати. У порівнянні із прогресуючими «Наполі», «Лаціо», «Удінезе» результати «Віоли» виглядають непривабливо. Не те, щоби жалюгідно. Але зовсім непривабливо. Як і гра «Фіорентини» вчора ввечері проти «Мілана».
Звісно, що «россо-нері» були фаворитами – все-таки «міланісти» підібралися найближче до скудетто за багато років. Однак я чекав битви. Тоді як перший тайм скидався на побоїще. «Мілан» виглядав потужно, але непереможним – аж ніяк. Справа в тому, що господарі виглядали якимось переляканими. Програти сильній команді (сильнішій – будьмо відвертими) не соромно. Якщо, звісно, викладаєшся на повну, а цього виявляється замало. «Фіалки» ж не продемонстрували свого рівня. Ці футболісти можуть грати краще – ми вже не раз це бачили. Однак ані пресингу, ані іскор з очей ми не бачили. Принаймні до перерви. Складалося враження, що команді в фіолетовій формі бракує… Сініші Міхайловіча. Але не того, що на лавці, а принаймні на 10 років молодшого, завзятого, непоступливого, футболіста, який може повести за собою команду, футболіста, який може, здавалося б, невинний стандарт перетворити на диво-гол…
Міхайловіч знає як треба грати в футбол. Питання лише в тому наскільки доступно він може це донести своїм підопічним. Здається, в перерві це вдалося. Однак до того часу «Фіра» горіла вже 0:2. Відіграти таке у цьогорічного «Мілана» можна лише з допомогою неймовірного фарту.
Після перерви господарі грали справді краще. Але виникає питання – чому потрібні слова не були знайдені перед матчем. Може дехто з футболістів не здатен почути та точно зрозуміти настанови тренера?
Вже зараз у Флоренції подекуди лунають голоси невдоволених. Мовляв, «Фіорентина» на чолі з іноземцем борсається в багнюці, тоді як на вершині триває дуель двох тосканців: Аллегрі з «Міланом» і Маццарі із «Наполі» - претенденти на скудетто.
Втім поки що на злагоджений хор ці голоси не перетворилися. Та й згадані наставники зараз тренерську лавку «фіалок» сприймають очевидно, як регрес порівняно зі своїм теперішнім становищем. Тому все вказує на те, що Міхайловіч повинен отримати ще один шанс – ще один сезон. І я сподіваюся, що Сініша цього шансу не змарнує. Чистка. Загальна і ґрунтовна чистка – перший крок до успіху. І не зважати на авторитети. Вказавши на двері кільком футболістам, можна водночас і розвантажити зарплатну відомість, і отримати ресурси для шопінгу. Джілардіно, кажімо, приніс би щонайменше 15 лямів у скарбничку, Варгас ще стільки ж. Нехай п’ятірка за проблемотворця Муту. При збереженні досвідчених захисників, капітана Монтоліво, суперюгів Льяїча та Йоветіча та купівлі кількох гравців, потрібних особисто тренеру Міхайловічу, я впевнений – уже в наступному сезоні «Фіорентина» може зачепитися за зону Ліги Чемпіонів. Il Corriere dello Sport он уже сватає у Флоренцію Вучініча. До тренера-серба – задумайтесь! Виглядає і вірогідно, і грізно. Успіхів Тобі, бомбардувальнику!
P.S. Стосовно ж «Мілана», то «россо-нері», схоже, віришили не давати суперникам зайвих шансів. Однак про своє рішення команда забула сказати Ібрі :) Випадок зі Златаном повинен закрити рота всім захисникам Вейна Руні. Ібрагімовіч нікого не обматюкав, просто облаяв сам себе за погану гру. Жодна камера цього не зафіксувала. Однак почув суддя – як наслідок червона картка. Без поблажок авторитетам. Бо нечемні. Прихильники «Мілана» повинні радіти лиш одному – малюк Пату спокійни, вихований і зовсім не психований. Бо уявляю як далеко заїхали би «чорти», якби покладалися лиш на тандем Кассано-Ібрагімовіч :):):)
показати приховати