Хто стане головним тренером збірної України? 5 причин на користь молодого українського тренера
"Футбол 24" продовжує дискусію з приводу можливих кандидатів на посаду головного тренера національної збірної України і представить плюси та мінуси різних варіантів. Маркевич, Шевченко, або інший кандидат гідний місця наставника команди?
Раніше "Футбол 24" вже встиг розглянути найбільш обговорювані кандидатури Андрія Шевченка, Мирона Маркевича, а також варіант із призначенням іноземного фахівця. Сьогодні ж пропонуємо розібратися, чому національній збірній України потрібен молодий український наставник, в образі якого можна було б побачити Юрія Вернидуба, Сергія Реброва, Олександра Головка, Романа Григорчука чи Володимира Шарана.
1. Сучасність футбольної думки
Мабуть, першим і найбільш затребуваним при нинішніх обставинах критерієм у виборі нового керманича для української національної команди є "сучасність" кандидата. Як виявилося, консерватизм і жорсткість у прийнятті рішень (в тому числі, тактичних і кадрових), не завжди йде на користь. Футбол не може існувати окремо від реалій сучасного життя, і кожного дня відбуваються метаморфози. Ті тренери, які їх підхоплюють і адаптують під них гру своїх команд, досягать успіху.
Для наставників, які згадуються серед можливих кандидатів для національної збірної України, характерна гнучкість і сучасність у прийнятті тренерських рішень. Ці тренери не припиняють свій професійний розвиток, цікавляться свіжими тенденціями "гри мільйонів" і не бажають барикадуватися серед постулатів, за якими ще самі грали на полі.
2. Виховання діючих і майбутніх футболістів збірної
В умовах, коли українські клуби все більше звертають увагу на вітчизняних футболістів (не маючи нагоди посилитися легіонерами), актуальним стає виховання власних "доморощених" гравців. Всіх наставників, про яких йде мова вище, об'єднує вміння працювати із молоддю і дійсно робити ставку на українців.
Варто згадати хоча б Юрія Вернидуба, через футбольне виховання якого пройшла ціла група гравців, які або вже викликалися до лав національної команди, або ще будуть викликані (адже вони продовжують прогресувати). Так само, Сергій Ребров, котрий відкрив для збірної Сидорчука, Рибалку, Буяльського, інших виконавців. Ну а Олександр Головко взагалі приклав руку до виховання українських збірників на чолі юнацьких та молодіжних команд України.
Сміливість у залученні молоді до виконання серйозних завдань поступово дає результат у командах і відкриває шлях до національної збірної тим футболістам, які дійсно цього прагнуть і на це заслуговують.
3. Тренерські досягнення
Тренер національної збірної має бути не просто досвідченим, але й успішним фахівцем. Безумовно, робота в клубах відрізняється від специфіки керування збірною, але і досягнення на клубному рівні можуть багато розповісти про тренера, як успішного спеціаліста. Кожен із перерахованих кандидатів має "ім'я" у тренерському середовищі. Звичайно, важко порівнювати командні завдання, наприклад, "Динамо" Сергія Реброва і "Олександрії" Володимира Шарана. Але факт успішності роботи, у будь-якому випадку, залишається.
Щоб не бути голослівними, можна просто згадати окремі досягнення наших українських коучів. Мабуть, найбільш успішним наразі є Сергій Ребров. Як не крути, але 2 поспіль чемпіонства, Кубок України і гра в Лізі чемпіонів – це ті досягнення, якими не може похвалитися жоден із кандидатів на пост тренера збірної. Юрій Вернидуб свого часу виводив "Зорю" в Лігу Європи, а в останньому сезоні ледь не став бронзовим призером чемпіонату. Відчутними досягненнями можуть похвалитися Володимир Шаран, який подарував "Олександрії" історичну путівку в єврокубки цього року, а також Роман Григорчук, який успішно працював в "Чорноморці" і свого часу навіть двічі ставав чемпіоном Латвії. Олександр Головко не має тренерських досягнень на клубному рівні, але при цьому він виводив юнацькі збірні України до фінальних етапів Євро-2013 (U-17) і Євро-2015 (U-19), що також є великим плюсом з огляду на вміння працювати саме в збірній.
4. Знання українського футболу
Ще один невід'ємний плюс запропонованих кандидатів – ґрунтовні знання особливостей українського футболу, усіх його сильних і слабких сторін, менталітету гравців, їхнього рівня підготовки і стосунків між клубами. Для того, щоб дійсно реалістично оцінити кандидатів, потрібно тривалий час працювати впритул до українських реалій. Вони чудово знають можливості відчизняних гравців, а тому матимуть менше проблем із підбором оптимальної схеми гри національної збірної.
Цих тренерів можна назвати "нашими", адже за їхніми діями на тренерському містку українці могли спостерігати наживо, бачити, як вони керують своїми командами, як спілкуються з гравцями і вболівальниками. Яким би титулованим і успішним не був іноземець, зрозуміти наш український футбол більше шансів має саме вітчизняний спеціаліст, який не з чуток знає, хто і чим може бути корисним для команди.
5. Тренерська логіка і відповідальність
Звичайно, коже тренер має власну думку, по-своєму розуміє логіку тих чи інших власних рішень. Але не кожен вважає за потрібне пояснювати свої дії, публічно давати оцінку своїм помилкам і прорахункам. Особливо гостро це питання стоїть тоді, коли тренерські рішення приводять до провалів, а потім через брак аргументованості починають обростати домислами. Тренерська робота в збірній має свої особливості, з огляду публічності і відповідальності за прийняті рішення перед вболівальниками, гравцями і футбольним керівництвом.
Саме тому хотілося б підкреслити вміння тренерів, про яких іде мова в данній статті, логічно і прозоро пояснювати свої рішення і, що найголовніше, брати за них відповідальність.
Недоліки
Зайнятість. Найбільшим недоліком цих кандидатів є їхній статус працевлаштованих тренерів. Якщо у випадку Олександра Головка перехід до управління національною збірною – це просто підвищення за кар'єрною драбиною, без зміни працедавця (адже таким для нього залишатиметься ФФУ), то у випадку з іншими чотирма фахівцями потрібно буде домовлятися з керівниками клубів про суміщення обов'язків, або взагалі припинення роботи в клубі і концентрації на роботі зі збірною України.
Брак досвіду на рівні збірних. Робота в клубах передбачає постійний і безперервний процес, глибоку інтеграцію у тренувальний і виховний процес. У випадку із клубами тренер завжди має право на помилку, і час, для того, щоб її виправити. Перебуваючи ж біля керма збірної, такої розкоші він не матиме, адже команда формуватиметься із різних (часто не знайомих тренеру) виконавців і буде обмеженою в часі для досягнення результату. В плані відсутності необхідного досвіду не можна дорікнути лише Олександру Головку, який в якості головного тренера пройшов шлях через юнацькі і молодіжні збірні України. Сергій Ребров також мав досвід роботи в якості помічника екс-наставника збірної України Юрія Калітвінцева (2010-2011). Решта ж кандидатів свою кар'єру будувала на клубному рівні.
А ви що думаєте з цього приводу? Напишіть в коментарях
показати приховати