Хто стане головним тренером збірної України? 5 причин на користь іноземця
"Футбол 24" продовжує дискусію з приводу можливих кандидатів на посаду головного тренера національної збірної України і представить плюси та мінуси різних варіантів. Маркевич? Шевченко? Іноземець? Чи інший варіант?
Хто б не мусувався в інформаційному просторі – Маркевич, Шевченко, Григорчук чи, приміром, Кварцяний (в якості жарту, скоріше), серйозно варто розглянути кандидатуру фахівця з-за кордону. Дискусії про запрошення іноземця ведуться вже багато років. У різні періоди існування збірної України циркулювали чутки про те, що Націонал можуть очолити Мірча Луческу, Хуанде Рамос, Свен-Йоран Еріксон, Харрі Реднапп і навіть Марчелло Ліппі. Далі розмов справа не пішла – іноземний спец у нашій історії досі не вписав свого імені.
Можливо, настав час? Ось кілька аргументів на користь "варяга".
1. Незаангажованість
Для досягнення поставленого завдання тренер-іноземець керуватиметься власними висновками. Якщо на цю посаду запросять людину, не пов’язану минулими часами із українським футболом, вона буде рівновіддаленою від "китів" - "Динамо" і "Шахтаря", а також Федерації. Тобто, формуючи склад, такий тренер матиме імунітет перед лобі головних людей нашого футболу. Це піде на користь і збірній, і самим футболістам, і клубам. Гравці знатимуть, що їх не запросять "за красиві очі", тож потрібно викладатися в кожній грі, щоб довести свою профпридатність і готовність служити Вітчизні на міжнародній арені.
2. У команді не буде "священних корів"
Після провалу на Євро-2016 серйозно постало питання незамінності "крилатих гусарів" нашої команди – Євгена Коноплянки та Андрія Ярмоленка. Лідери, на яких покладали величезні сподівання, продемонстрували провальну гру, підкріплену статистикою ударів по воротах. Упродовж трьох матчів Коноплянка завдав 10 ударів по воротах (лише 1 – у площину). Ярмоленко ж іще менше – 6 (2 у площину).
На фото: Швед Ларс Лагербек привів збірну Ісландії до історичного успіху
Деякі експерти вважають, що головна проблема блідого виступу вінгерів – у гарантованому для них місці в стартовому складі. Просто так, за попередні заслуги. Іноземний фахівець обов’язково спробує знайти альтернативу і підсилити конкуренцію. Той же Денис Олійник вперто не розглядався тренерським штабом Фоменка, хоча провів пристойний сезон у голландській Ередивізі.
3. Розширення списку
Цей пункт витікає із попереднього. Реалії українського футболу такі, що з кожним роком у нас більшає гравців, які продовжують кар’єру за кордоном. І це прекрасно, насамперед, для національної збірної – більша конкуренція, ширший асортимент ігрового стилю. Попередній тренерський штаб вперто не помічав, приміром, Марко Девіча, який, можливо, видав не найкращий свій сезон, але його технічний арсенал – посерйозніший, ніж у трьох форвардів, яких взяли у Францію. При іноземцеві такий ігнор буде неприйнятним.
4. Нові ідеї
Іноземний фахівець – це не тільки принциповість у прийнятті рішень, але й нові для збірної України віяння в ігровому малюнку. Іспанець, німець чи італієць – немає значення. У грі відчуватиметься часточка колориту того футболу, в якому запрошений тренер зростав.
На фото: Німець Бернд Шторк - герой Угорщини
Приміром, німець Бернд Шторк навів лад у збірній Угорщини, що раніше здавалося просто нереальним. Для мадярів під проводом екс-хавбека дортмундської "Борусії" 80-х головною точкою опори стала залізна, типово німецька дисципліна і нова ментальність – без остраху приймати серйозні виклики. Як результат, команда, яка за букмекерськими котируваннями була серед аутсайдерів Євро-2016, виграла групу, де практично усі ставили на Португалію та Австрію. І це ще не кінець – євросвято продовжиться для угорців у плей-офф. Хтозна, як далеко може зайти ця команда із амбіційним тренером-варягом.
5. Збільшення кола спаринг-партнерів
Періодично ми чуємо від ФФУ, наскільки важко домовитися про спаринг із командою-грандом. Прихід іноземного фахівця, особливо, якщо цей фахівець – з іменем, полегшить укладення угоди із грізним суперником. Іспанська, англійська, італійська, португальська чи, приміром, французька федерації лояльніше ставитимуться до українців, якщо тут працюватиме їх тренер.
Недоліки
Головний мінус – це складність переговорів із авторитетним іноземцем. По-перше, при теперішніх футбольних і політичних реаліях в Україну значно важче заманити топового спеца. Якщо раніше все впиралося у суму контракту, то тепер, є підозра, не кожен поїде сюди навіть за дуже великі гроші. По-друге, де взяти такі гроші? Хто утримуватиме умовного Ліппі? Якщо ж шукати серед дешевих варіантів (а це тренери, що тільки зробили перші успіхи, або ж упродовж кар’єри не зуміли себе реалізувати) – існує величезний ризик купити "кота в мішку". Тобто, помилитися у виборі.
А ви що думаєте з цього приводу? Напишіть в коментарях
показати приховати