Формелло і Тригорія на різних полюсах
Якщо зараз заглянути у турнірну таблицю, відкривається неймовірна картина: обидва римські клуби отримують місце у Лізі Чемпіонів, а представники Мілана не чіпляються навіть за Лігу Європи! Такі реалії… Проте, незважаючи, на 2-гу та 3-тю сходинки, а також лише одне-єдине очко, що розділяє клуби Вічного міста, у Тригорії та Формелло панують кардинально протилежні настрої.
Поки пишу, наливаю келих вина, бо, як казав один італійський футбольний автор, так виходять більш щирі тексти. Якщо ж описувати римську ситуацію у винній термінології, то «Лаціо» – точно щось ігристе, не обов’язково надмірно дороге шампанське з Шампані, а, ймовірніше, французький креман чи іспанська кава – теж яскраво, смачно і красиво, але без додаткового пафосу. А з «Ромою» класична історія, коли довго обираєш пляшку за великі гроші, з нетерпінням хапаєшся за штопор, відкриваєш – а там оцет…
Більшість людей, які бачили поразки «Лаціо» у перших турах, не дуже засмучувалися. Малюнок нової гри Піолі – динамічної, інтенсивної та агресивної – проглядався уже тоді, але не вистачало зіграності, впевненості у своїх силах, лідера в атаці та точності біля воріт суперника. Тренер не злякався невдач і не став шукати більш надійних варіантів, а продовжив гнути свою лінію. Що вийшло? Команда у найкращій формі в Серії А, яка відсвяткувала шосту перемогу поспіль, вирішивши усі проблеми, крім однієї. Реалізація продовжує бажати кращого, зокрема у зустрічі з «Вероною» статистика ударів 23-3, а рахунок лише 2-0.
«Рома» утримує другу позицію за інерцією – за рахунок здобутків першої половини сезону, а також через те, що нічия – все ж не поразка і приносить трохи пунктів у таблицю. Останній матч проти «Чезени» «джаллороссі», звичайно, могли й не виграти, але, футболістам, які пережили обструкцію після провалу у Лізі Європи та не одну неприємну зустріч з тіфозі у місті, не планували переїзд, а тому зібрались і, дякуючи влучному удару Де Россі, вимучили. З точки зору психології для «Вовків» важливо, що вони зуміли уникнути обгону, особливо перед двотижневою перервою для збірних, але цілком очевидно, що ігрові проблеми залишаються невирішеними.
«Лаціо» має усі шанси обійти «Рому» та зайняти другу позицію у фінальній таблиці. І на це є декілька причин:
Перша. Незважаючи на однаковий результат у останньому турі, ніщо не вказує на вихід «Роми» з кризи та на те, що «Лаціо» має пригальмувати. Головна проблема «джаллороссі» – беззубість атаки. Команда діє повільно і передбачувано, футболісти явно не у найкращій фізичній формі (можливо, Гарсія щось-таки не розрахував з підготовкою?), а тому створюють мало і ще менше реалізують. Щодо персоналій. «Дестро був кращим, ніж Думбія», але не погоджувався сидіти за спиною Тотті, котрий встановлює рекорди, але уже не може забивати по 20 голів. Фаворит Гарсії Жервіньо не підтверджує минулорічний рівень, хоча регулярно виходить на поле, провокуючи незадоволення у роздягальні. Ітурбе так і не вписався, не став «турбо», тобто взагалі не забивав, а кращий бомбардир Льяїч, чиї голи як раз і допомагали у першому колі, зупинився. Ще десь є Ібарбо, але ми його не бачили.
Друга. Якщо футболісти, котрі формують кістяк «Лаціо» (ветерани+новачки), знаходяться на підйомі, то у «Роми» – навпаки. Маркетті відновився, класу молодого Де Врея вистачає, щоб цементувати оборону, незважаючи на не завжди надійніших партнерів, Білья міцно тримає у ногах нитки гри, надаючи можливість Кандреві, Пароло чи дебютанту Катальді прориватися вперед та створювати чисельну перевагу біля чужих воріт, а попереду феєрить Феліпе Андерсон – про нього окрема розмова. Що «Рома»? Про атаку уже сказали, але є й інші моменти. Повернення Строотмана в дербі було не менш яскравим, ніж «селфі» Тотті, але травми не відпускають і навіть ширяться чутки про передчасне завершення кар’єри. Крім голландця, зникли з горизонту такі важливі виконавці як Бальдзаретті, Майкон, Кастан… П’яніч – один з тих небагатьох, хто міг би у чомусь замінити Тотті – також страждає від постійних пошкоджень. Багато напомилявся і заслужив нещадну критику Де Россі (чиє майбутнє за океаном?) Молоді проспекти, за винятком Верде, у якого відбувся період злету, Санабрія, Паредес, Учан мали небагато можливостей показати себе.
Третя. «Лаціо» не залежить від Феліпе Андерсона. Ні, звичайно, бразилець, якого іноді не бояться називати найкращим футболістом Серії А у цей момент (Gazzetta dello Sport навіть визначила його характеристики, згадавши легенд минулого і сучасності: дриблінг Мессі, удар з обох ніг Кріштіану Роналду, проходи з м’ячем Кака, тактична грамотність Кройфа, фантазія Зідана. Звичайно, з натяжкою, але потенціал зрозумілий), є зброєю масового знищення суперників і з ним набагато легше. Але й без нього «б’янкочелесті» виграли чотири матчі з шести. Навіть від універсального Маурі – котрий може зіграти будь-де від центра поля до позиції «фальшивої дев’ятки» – команда перестала бути настільки залежною як раніше. «Лаціо» є збалансованим як добре вино, у якому панує гармонія усіх компонентів: друга атака та третя оборона у Серії А.
Четверта. Психологія має значення. Вустами свого тренера Гарсії «Рома» увесь сезон заявляла про боротьбу за скудетто, що, безумовно, справляло додатковий тиск на команду. Пружина тріснула і зламалася. Не менш важко переключитися від ілюзії власної величі до прагматичного утримання синиці в руках. Від тренера «Лаціо» Піолі, здібного, але так склалося, що раніше відомого, перш за все, вильотами своїх команд, не чекали гучних заяв, тому йому було простіше стартувати знизу, демонструвати якість і поступово розвивати менталітет переможців. Настрій, з яким його підопічні виходять на полі кожного тижня, підтверджує, – йому вдалося.
показати приховати