Джефрі Херст: У нас є один чи два класні вікові гравці, такі як Джеррард чи Лампард
Інтерв'ю з форвардом, три голи якого у фіналі чемпіонату світу 1966 року забронювали йому місце в історії футболу.
Своїми спогадами про підготовку до переможного домашнього фіналу 72-річний екс-голеадор ділиться перед мундіалем у Бразилії. Цікаво, що третій гол Херста у ворота збірної Німеччини на мундіалі-1966 був фантомним...
- Для перемоги на чемпіонаті світу необхідні класні гравці. Наскільки важливою є згуртованість команди?
- Коли гравці розповідають про свої успіхи на світових першостях, то завжди мова заходить про командний дух, зокрема про товариські стосунки всередині команди. У нашому випадку було те ж саме. Командний дух став ключем до тріумфу на мундіалі-1966. Крім того, у команди, яка бореться за світову корону, повинні бути вольові гравці, яких нам також тоді не бракувало. Джек Чарльтон був вольовим гравцем, проте серцем команди, на мою думку, були Ноббі Стайлс та Алан Бол. Обоє були молоді, а 21-річного Алана можна навіть назвати найкращим гравцем того фіналу.
Херст "бомбардує" західних німців
- Як щодо капітана тодішньої команди Боббі Мура?
- Він незамінний. Мені поталанило виступати з Боббі у "Вест Хемі" та збірній Англій більше 15 років. Він був гравцем світового класу і одним з найкращих в Англії. Він дуже розумівся на грі: приймав рішення на полі, брав на себе відповідальність та був великим лідером. Причому він був не таким лідером, що кричить чи верещить. Він показував приклад своєю працею на полі та якістю гри. Вважаю, що за останні 50 років у збірній Англії на його позиції не було йому рівних. Боббі Мур - втілення успіху збірної Англії. І ще важливий факт. Команда, яка бере участь у чемпіонаті світу, повинна мати захисників, які здатні робити передачі в лінію атаки.
- Коли мова заходить про британських тренерів, то згадують імена Ферґюсона, Басбі, Шенклі чи Стейна. Наскільки хорошим був сер Альф Ремзі?
- По-перше, він був фантастичним тренером. Він досяг великих успіхів з "Іпсвіч Таун" перед тим, як очолити збірну Англії. З групою відносно вікових гравців він упродовж п'яти років зумів виграти першості у третій, другій та першій лігах. Вже цей факт заслуговує на увагу, якщо навіть не враховувати його тренерську кар'єру у збірній. Він вмів добиватися результату. Він, як на мене, добре розумівся на тактиці. Ремзі також тримав дисципліну, яка стала запорукою успіху. Я навіть сказав би, що Альф Ремзі був найвпливовішою особою на моєму шляху за 20 років мого перебування у футболі та після того стільки ж у бізнесі. У нього була неймовірна аура. Всі гравці шанували його талант та особистість.
- За декілька місяців Бразилія прийме футбольний світ, як це зробила Англія у 1966 році. Які відчуття від домашнього мундіалю?
- Чемпіонат світу - велика подія, а проведення мундіалю - абсолютна фантастика. Думаю, що у момент проведення першості важко усвідомити велич турніру, адже гравці зосереджені на самій грі. Мені також неможливо забути і інші чемпіонати світу у якості звичайного спостерігача. Мені, наприклад, поталанилоу 1966 році: у мене був оптимальний вік та я підійшов до турніру в оптимальній формі. Просто так співпало. Якби той чемпіонат світу відбувся, скажімо, вісім років раніше чи пізніше, то я був би замолодим, або занадто старим.
- Як, на Вашу думку, виступить збірна Англії на світовій першості у Бразилії?
- Ми пройшли кваліфікацію доволі добре. Думаю, що у команди тепер перехідний період. У нас один чи два класні вікові гравці, такі як Стівен Джеррард чи Френк Лампард, для яких це напевне останній чемпіонат світу. У нас також багато прекрасних молодих гравців. Дехто каже, що для декого з цих молодих гравців ще зарано їхати на мундіаль. Я з цим не погоджуюсь. Ось приклад. Повернімося до історії нашого успіху 1966 року. Мартін Пітерс почав виступати за збірну лише два місяці перед фіналом, а я свій дебют зробив лише у лютому 1966 року. І це не завадило нам обом відзначитись у фіналі. З цього прикладу видно, що противники молоді у збірній, не мають рації.
- І наостанок... Сере Джефе, добре відомо, що Ви на високому рівні грали як у футбол, так і у крикет. Проте лише один з цих видів спорту приніс Вам проблеми з поліцією...
- Так, це правда. У юнацькі роки, коли у футбол я ще грав на вулиці, я потрапив у халепу. У моїх околицях всі хлопці грали у футбол, за винятком одного, якого більше цікавив модельний аеропланеризм. Одного дня м'яч потрапив у його двір і він викликав поліцію. Важко повірити, проте врешті-решт ми постали перед судом, який змусив нас заплатити штраф у розмірі одного фунта. А ви вірите у таке?
Інтерв'ю ФІФА переклав та адаптував Андрій Холявка
показати приховати