Дискусійний клуб: Збірна України повертається у боротьбу за мундіаль
Кілька днів тому для національної збірної України завершився маленький цикл в межах відбору на чемпіонат світу 2014 року, що складався з двох поєдинків. Наші футболісти відмінно впоралися із завданням, здобувши максимум пунктів у протистоянні із Польщею (перемога 3:1) та Молдовою (2:1) і повернулися в боротьбу за одну із путівок на мундіаль.
Але наскільки підсумковий результат відобразив картину гри на полі в цих матчах, чи зумів новий керманич Михайло Фоменко нівелювати усі проблеми збірної і наскільки збільшилися шанси нашої команди на вихід на чемпіонат світу?
Журналісти редакції сайту "Футбол 24" вирішили подискутувати на ці теми. І ось до вашої уваги результати наших суперечок.
Юрій Басенко | Олег Телюк | Юрій Шутка |
Юрій Шутка
Збірна України з футболу здобула важливих шість очок у двох непростих поєдинках, що не може не заслуговувати на повагу. Тиждень тому "жовто-сині" поставили перед собою мету — перемогти збірні Польщі та Молдови будь-якою ціною, і вони змогли досягти цілі — і це головне.
Михайло Фоменко перебуває на посаді головного тренера лише кілька місяців, проте за цей час він створив команду, у якої тепер знову є шанси пробитися на Чемпіонат світу 2014 року.
У матчі з Польщею можна було побачити, що наша збірна виглядає
як єдиний колектив, який чітко виконує настанови тренера.
Не було помітно злості, гравці не сперечалися й не сварилися між собою, навпаки, допомагали один одному та агресивно діяли в атаці, а головне, робили вони це все з вогником в очах. Думаю, згодом наша збірна демонструватиме ще якісніший та результативніший футбол, адже для цього у них є всі можливості та задатки.
Олег Телюк
Я, звісно, не можу применшити подвигу збірної України. Це неможливо зробити навіть з простих математичних міркувань: перебуваючи на межі провалу, збірна України зробила практично неможливе і витиснула максимум із двох надзвичайно важливих матчів і знову повернулася в боротьбу за путівку в Бразилію.
Але, що тут надзвичайного?
Коли ми називаємо перемоги над Польщею та Молдовою «подвигом» — це пахне смаженим.
Тим паче, що цей самий подвиг вийшов у грі з молдованами, бо Польщу ми таки "змели" і навіть самі не зрозуміли чому так легко, а з південними сусідами ледь не наступили на ті ж граблі, що восени.
Все просто — ми самі себе загнали в глухий кут і тепер повинні були з нього вибратися, якщо ми й справді заслуговуємо бути у числі 32-х найсильніших збірних світу. На щастя, ми це зробили. Але, заглянувши в турнірну таблицю, швидко розумієш, що це ніщо інше, як ейфорія. Ми на екваторі — попереду ще 5 матчів. ОК, приплюсуємо собі шість пунктів за перемоги із Сан-Марино, але справжня спека буде далі. Підозрюю, що у передостанньому турі з Польщею. І це ще буде за щастя, якщо ми до того часу зберігатимемо шанси на успіх, і не втратимо надії раніше із англійцями чи навіть чорногорцями уже в червні.
Щодо Фоменка, то я б також не поспішав співати дифірамби на кшталт "за три місяці він створив команду" і це якийсь Жозе Моурінью український. За три місяці команду неможливо створити. А перемоги над далеко не найсильнішими збірними — ще не показник, навіть у таких важливих матчах.
Ну, і про "агресію" в атаці — найбільш агресивний епізод був у матчі з Молдовою, коли Зозуля, перебуваючи в офсайді, примудрився відібрати м’яч у Селезньова. У свого ж одноклубника. Це була справжня агресія. Особливо вона виникла в той момент у вболівальників. І знову на щастя, це не стало фатальним промахом.
Юрій Басенко
До цих двох перемог збірної України потрібно віднестися зі стриманим оптимізмом. Не забувайте, що головний чинник стабільного результати — це висока якість гри. Причому до уваги беруться усі без винятку компоненти. І ось якраз до рівня гри збірної є чималі претензії. Причому практично до кожної ланки.
Воротар — Андрій П’ятов грав небездоганно у грі з тими ж поляками, часто помиляючись на виходах.
Не скажеш, що захисна лінія у тому ж варшавському поєдинку нагадувала прохідний двір, але панічні настрої проскакували доволі часто. Півзахист рідко коли вдало зв’язував оборону і напад команди, особливо при швидких переходах від захисту в атаку.
І нарешті, не дуже вразили форварди, особливо це стосується матчу із Молдовою. Грець із ними, якщо при поганому рівні гри вони хоча б голи забили, а так той же Селезньов змарнував як мінімум два моменти. І, що найприкріше, замінити їх по-суті нема ким, окрім нестабільного останнім часом Девіча.
Одним словом, головна робота у нового тренерського штабу — попереду. І це — налагодження гри. Бо без неї рано чи пізно зникне й результат.
Юрій Шутка
Можливо, у матчі з Польщею нам дещо пощастило, проте три голи наша збірна все-таки зуміла забити, а це вже немало. Крім того у другому таймі поляки виглядали куди слабшими, ніж українці.
Ось у матчі з Молдовою справді все йшло за планом лише до моменту, поки гості не відповіли влучним ударом з далекої відстані, після якого серцебиття українських вболівальників значно пришвидшилося. Проте не можна забувати й про те, що ця ж Молдова кілька днів тому ледь не зіграла внічию із лідером нашої групи — Чорногорією.
Тобто наші географічні сусіди не така вже й звичайна
та проста команда, як здається на перший погляд.
Чорногорці лише у кінці матчу змогли врятувати ситуацію, тому я вважаю, що команда Іоана Караса є досить серйозним суперником. Так, молдавани слабкі в атаці, проте вони сильні у захисті, і можуть небезпечно контратакувати. Це — команда, гравці якої виступають в російському чемпіонаті, а тому з ними слід рахуватися. І до речі, добре, що ми з ними у цьому циклі більше не зустрінемося.
Тепер щодо Фоменка. Я вважаю, що якраз у таких випадках і варто співати дифірамби, адже Михайло Іванович зумів знайти необхідні слова, щоб правильно налаштувати футболістів на гру, а головне повернути їм надію. Адже можна лише догадуватися, як важко мотивувати футболістів на подібні звершення.
Крім цього, Фоменко оновив склад збірної
та зробив його більш збалансованим.
У цих двох матчах можна було спостерігати народження нового лідера команди — Ярмоленка, який давненько вже не проводив таких хороших поєдинків. Крім цього наставник "жовто-синьої" дружини довів, що у нашій команді є ким замінити Коноплянку, який поки що травмований. І звичайно ж статистика, як без неї. Фоменко провів в якості головного тренера збірної три матчі, і тричі святкував перемогу, хіба це не досягнення?
Олег Телюк
Я не стверджую, що Молдова — слабка команда. Я кажу — вона далеко не найсильніша. Але рахуватися сьогодні потрібно з кожною збірною.
Можна глянути у групу Е, де в зону плей-офф увірвалась Албанія. Але так склалося, що Молдову не розглядають, як серйозного претендента на ЧС, як, зрештою, і албанців. Але деколи таким командам вдається здивувати світ. Шанси завжди є в кожного, але в разі невдачі навряд чи у Молдові їхню збірну розірвуть на шматки, мовляв, чому вона не обіграла Англію чи, наприклад, Україну і не поїхала в Бразилію.
На сьогоднішній день ця збірна полюбляє тільки псувати нерви. На жаль, постраждали поки що тільки Сан-Марино і... Україна. Щоправда, тоді ще не під керівництвом Фоменка.
Гра з Польщею і справді була вражаючою. Однак, не виключено, що вся ця картина так виглядала на фоні останніх невдач. А насправді ж наша збірна просто виконала роботу, яку й повинна була зробити.
Стосовно роботи наставника нашої збірної, вважаю,
найправильніше поки що говорити так: Фоменко додав команді впевненості і вона на правильному шляху, але не більше.
Про почерк поговоримо пізніше. Тим паче, що в грі з Молдовою, і почерку ж то не було.
Юрій Басенко
По Фоменку висновки робити поки що занадто рано. Цей результат міг бути досягнутий на адреналіні— гравці при новому тренері викладалися на повну. Плюс до того тут важливу роль зіграла психологія: на варшавський матч команда вийшла розкутішою, бо перебувала у статусі явного аутсайдера — як у букмекерів, так і у футбольних спеціалістів. Нам такі поєдинки краще вдаються, згадайте матч з англійцями на "Вемблі".
А ось із Молдовою українці намучилися куди більше. Та й із Чорногорією ми були, зважаючи на вдалий футбол із англійцями і домашній матч, фаворитами. А що вийшло у підсумку?
Поки що виглядає на те, що українці повернулися до гри, у боротьбі за путівку на мундіаль.
Але всі крапки над «і» розставить майбутній виїзний матч
із Чорногорією.
Я не кажу, що це найсильніший суперник у нашій групі. Я скажу, що це найскладніший суперник. Підлаштуватися під стиль гри цієї команди, яка укомплектована подекуди з просто хороших виконавців, а подекуди із європейських зірок, дуже важко. Першим номером грати з ними складно, бо чорногорці розкатують разючі контраатаки на "раз-два-три".
Другим номером також не зіграєш, бо треба атакувати — нам очки потрібні тепер більше, ніж їм. Одним словом, перед підопічними Фоменка стоїть архіскладне завдання.
Юрій Шутка
Справді, матч проти чорногорців багато що вирішуватиме, можливо це буде найважливіший поєдинок збірної України у 2013 році. Проте особисто у мене майже немає сумнівів, що Україна зможе обіграти Чорногорії на їхньому полі. Гра відбудеться 7-го червня, коли чемпіонат України якраз завершиться, і у збірної буде майже два тижні, щоб підготуватися до відповідальної зустрічі проти "Хоробрих соколів".
Думаю, незважаючи на виснаженість після УПЛ,
«жовто–сині» все ж зуміють знайти сили,
щоб красиво завершити футбольний сезон.
Пригадайте собі поєдинок проти збірної Чорногорії у Києві. Адже наша команда не виглядала слабшою, чи менш технічною, проте було помітно, що бракує організованості та віри у власні сили. Без сумнівів, чорногорці — сильний суперник, але це не є команда топ-рівня. З ними можна грати, і треба перемагати, оскільки програш перекреслить усі березневі досягнення підопічних Михайла Фоменка. Що тут поробиш, нам випала складна група, тому потрібно пристосовуватися.
Після жеребкування всі казали, що Англія є фаворитом, і у підсумку очолить турнірну таблицю. Можливо, так і буде, але зараз ми бачимо, що "три леви" не можуть впоратися із поставленим завданням.
Важко щось прогнозувати, але очевидно, що збірна України має непогані шанси на загальний успіх. Наша команда укомплектована хорошими виконавцями, більшість яких мають досвід виступів у єврокубках. "Жовто-сині" хоч і не є надто грізним суперником, проте нас поважають, і знають, що це команда з характером. Тому потрібно просто вірити та підтримувати збірну України, незалежно від того, якого результату вона досягне у наступних матчах.
Олег Телюк
Попри те, що наша збірна повернулася в гру, ми продовжуємо ходити по лезу ножа. Ситуація, на жаль, така, що поразка чи навіть нічия у будь-якому наступному матчі може нас викинути за борт. Цього разу безповоротно. Проте і як перемога ще нічого нам не гарантує.
Щодо півзахисту, то тут у мене претензій якраз нема. Те що він не зв’язує захист і напад, це проблема, власне, цих двох ланок. Зате, хавбеки успішно страхували форвардів: з п’яти забитих голів — три на рахунку півзахисників і один забив Хачеріді.
Немає у нас нових Шевченків чи Вороніних і крапка.
А от у Чорногорії форварди — їхній козир.
Вучініч і Йоветіч — на перших ролях навіть у своїх клубах, не кажучи вже про збірну. Коли вони в одній команді, то їхній тандем наганяє жах на суперників.
З далеко не найнадійнішим захистом нашій збірні буде вкрай важко зупинити цих двох хлопців. Я навіть не знаю, яка тактика може бути правильною проти цієї збірної. Грати другим номером — вважайте, це вирок. Взяти гру під свій контроль, означатиме, дати шанс представникам Серії А на контратаки, а це їхня стихія. Плюс уявіть, яка буде мотивація у цих патріотичних балканців. Вони чи не вперше в історії так близько до чемпіонату світу і свого втратити аж ніяк не хочуть, бо іншого такого шансу може скоро і не бути.
Словом, долю цього матчу вирішить не тільки майстерність, але і правильно підібрана тактика. Там буде битва характерів. Це як серія пенальті, в кого витримають нерви, той переможе.
Юрій Басенко
Погоджуюся, що красивого матчу у Чорногорії ми не побачимо. Це буде більше гра нервів, зважаючи на те, що буде поставлено на карту. Але про цей поєдинок поговоримо ближче до 7-го червня. Бо це окрема тема для дискусії.
________________________________________________
P.S. Запрошуємо усіх долучатися до нашої дискусії у коментарях.
показати приховати