"Футбол 24" обговорює 30 тур УПЛ із тренером та експертом Олегом Федорчуком.
– Динамо не перемагає вже у трьох турах поспіль. Чи відповідає нічия в Олександрії тому співвідношенню сил, яке ми побачили на полі?
– З 28 червня по 12 липня Динамо провело чотири матчі – і всі вони були важкими. Зіграли з Десною, Шахтарем, Ворсклою у фіналі Кубка і Олександрією. Очевидно, план Михайличенка і тренерського штабу полягав у тому, щоб у першому таймі не пропустити, а в другому таймі свіжі Циганков, Буяльський і Вербіч, які не готові грати 90 хвилин, зроблять результат. Але! У рукаві Шарана був такий же туз – Ковалець і Шастал, які в останні 15 хвилин перемістили гру до чужого штрафного майданчика. Об’єктивно, що гол назрівав.
Олександрія – Динамо – 2:2 – відео голів та огляд матчу
Рахунок – закономірний. За статистикою – плюс-мінус рівновага. На жаль, у Динамо зараз немає двох чи навіть півтора складів. Фактично, усе тримається на 5-6 виконавцях. В атаці вимушений грати Вербіч. Із деким, мабуть, подумки вже попрощалися – Франом Солем та іншими. А Русин і Цітаішвілі, на мій погляд, поки що – лише гравці ротації.
Варто додати, що молодий Сирота просто не витримав великого навантаження. Його ще вчасно замінили. Думаю, грали б у меншості, якби він залишився на полі. При такому стані Динамо нічия з Олександрією – ще далеко не найгірший варіант. Нічого не змінилося – потрібно перемагати Зорю. Все тільки починається, як то кажуть. І це добре.
З іншого боку, резюмуючи, можу сказати: жодна з команд, які борються за друге місце, за великим рахунком не готова до Ліги чемпіонів. Ні фізично, ні кадрово, ніяк.
– Після матчу Михайличенко сказав таку фразу: "Якби було потрібно, був би і третій пенальті у ворота Динамо". Чи проглядався у діях арбітра злий умисел щодо киян?
– Втома тренера також відчувається. Михайличенко – під великим тиском. Я вже недавно казав: такий тиск відчувають хіба що 2-3 людини в країні. Тому Михайличенко іноді, а особливо тоді, коли рахунок не на його користь, не завжди об’єктивний. Тут зрозуміло – втратили перемогу за кілька хвилин до кінця матчу, це завжди прикро.
Були кілька моментів, коли бокові не могли розібратися щодо кутових. Те саме було і в матчі з Ворсклою – арбітр помилялася. Але після того матчу Михайличенко нічого не говорив. Потрібно розуміти: реакція тренера, який не виграв, зазвичай – необ’єктивна. Я рідко зустрічав тренерів, своїх колег, які могли б після невдачі залишатися абсолютно об’єктивними.
– Шахтар перестріляв Десну. Звідки у "гірників" стільки мотивації, зважаючи на давно вирішену долю титулу, і чи непокоять вас помилки Пятова?
– Пятов неодноразово доводив, що у відповідальний момент уміє зібратися. Людині немало років, він повторює шлях Шовковського, який іноді помилявся, але коли було потрібно – давав результат. Просто у такому віці непросто тримати себе в тонусі на кожен матч.
Пятов визнав дві свої помилки у матчі проти Десни
Щодо першого запитання. Тренерський штаб Шахтаря вчинив грамотно, давши можливість проявити себе тим, хто мало грав упродовж сезону. Якби вчора грали всі лідери команди, результат був би на користь Десни. Натомість вийшли ті, хто мав мотивацію.
І найголовніше: Шахтар – незручний суперник для всіх, але для Десни – вдвічі більше. Чому? Чернігів найчастіше грає другим номером, у команди – високорослі вікові гравці із невисокою швидкістю. Для них значно зручніший суперник – Динамо, яке значно менше, ніж Шахтар, володіє м’ячем. Тут же – швидкий пас, та й оборона Десни суттєво поступалася опонентам за класом.
Схожу ситуацію ми бачили із Зорею, для якої незручний опонент – Олександрія. Команда Шарана взагалі не дає вільних зон. Фішка цього тренера – ешелонована оборона, тож Зоря не може розбігтися і втратила очки в усіх чотирьох матчах.
– Маріуполь розгромно поступився Олімпіку і ризикує пролетіти повз стикові матчі за путівку у єврокубки. Ця сенсація свідчить, що Бабич вичерпав себе?
– Дійсно, розклад такий, що Ворскла і Львів можуть залишити їх за бортом. Справа не в Бабичі. Та інформація про Маркевича, яка гуляє в інтернеті, б’є по деяких гравцях. Тому що у нас, в Україні, з приходом нового тренера мінімум 30-40, а то й 50 відсотків людей – відходять. Тим паче, вікові гравці, які, за великим рахунком, Маріуполю не потрібні. Ось це – основний фактор, чому у грі проти Олімпіка була порожнеча. За 30 хвилин – 3 пропущені м’ячі, я такого давно не бачив. Мотивація деяких футболістів – достатньо красномовна.
– Дубль Супряги вирішив долю матчу СК Дніпро-1 із Львовом. Як гадаєте, форварда варто повертати у Динамо, чи ще на рік залишити у розпорядженні Михайленка?
– Він ріс на моїх очах, адже вони грали у Другій лізі. Супряга – це гравець, дуже залежний навіть не від партнерів, а від суперника. Йому потрібен простір, полюбляє грати на великій швидкості. Те, що він не завжди у стартовому складі – ось тут питання до нього. Якщо він такий хороший, то чому не грає у стартовому складі сьомої команди чемпіонату?
З іншого боку, хоча б така ігрова практика – це краще, ніж сидіти в Динамо. За класом Супряга не сильніший від Русина чи Цітаішвілі. Вони – одного рівня. Найкраще для нього – піти шляхом Яремчука, Маліновського. Ці хлопці побудували кар’єру без наших грандів. А потім стали лідерами збірної.