"Динамо" - "Порту". Урок, якому чверть століття
За кілька годин до матчу в Києві пригадуємо собі час, коли "Динамо" було за крок від фіналу Кубка чемпіонів.
Отож, подумки перенесімося у 1987 рік. На календарі - 22 квітня, а в серцях вболівальників "Динамо" - надія. Надія на те, що у Португалії трапилося прикре непорозуміння, і їх улюбленці запросто відіграють гандикап в один м'яч після поразки на "Даш Анташ". Дещо насторожував хіба що стан газону на "Республіканському", який не витримував жодної критики. На такому танкодромі легше захищатися, ніж атакувати. Проте київський вболівальник сподівався, що заповнивши по вінця чашу арени, він теплотою сердець осушить калюжі і вдихне у "Динамо" жагу до перемоги. Такий трюк спрацьовував. І не раз.
"Результат першого матчу пішов нам на користь. Він не дозволив грати від оборони. Цим і пояснюється те, що вже з першої хвилини ми почали шукати шляхи до воріт "Динамо". План спрацював прекрасно", - ці слова щасливий Артур Жорже промовить на післяматчевій прес-конференції, коли сотня тисяч столичних вболівальників розчарованою вервечкою полишатиме "Республіканський". Несподівана тактика тренера "Порту" заскочила зненацька усіх - команду в білій формі насамперед.
Йде третя хвилина - Футре стрімко мчить до воріт Чанова, наче на такому полі грає щодня. Кузнєцов не встигає, а тому фолить. Динамівці банально не увімкнулися, не увійшли в гру. А тому Чанов розслаблено встановлює стінку, в якій лише п'ять киян. Удар Селсу, легенький рикошет - і цього достатньо, щоб наш голкіпер спіймався на протиході - 0:1. "Динамо" стрепенулося і організувало атаку, яка продовжилася подачею кутового. М'яч дійшов до Заварова, удар - "куля" просвистіла над поперечкою. І тут пройшов постріл у самісіньке серце.
Гості виконали звичайнісіньку подачу з кутового, на яку чомусь не пішли захисники "Динамо". Стояв наче вкопаний і Чанов. Тож м'яч рикошетом від газону долетів до дальньої штанги, де його з двох метрів підправив у ворота капітан "Порту" Гомеш. Початок матчу, а вже катастрофа. Тепер киянам належало забити аж чотири м'ячі, що на такому полі здавалося абсолютною утопією.
Таке враження, що в успіх вірив лише Олексій Михайличенко. Вже через хвилину він відіграв один м'яч, а португальський коментатор ще довго називав його "Заваровим". До свистка на перерву у теперішнього тренера киян було ще дві неймовірні нагоди, щоб не лише зрівняти рахунок, але й вивести "Динамо" вперед. Спершу Михайличенко пробив бісіклетою, але Млинарчика підстрахувала хрестовина. Згодом вже сам голкіпер відвів загрозу, парирувавши у шпагаті підступний удар Михи з-під захисників.
Неймовірно, але у другому таймі, коли зволікати було ніколи, атаки "Динамо" здебільшого завершував все той же Михайличенко - один у полі воїн. Олексій тричі надзвичайно небезпечно пробивав головою, але кожного разу на боці "Порту" був добрий кусень фарту. Гості захищалися величезними силами, а коли стало зрозуміло, що підопічні Лобановського таки не зможуть організувати ще три голи, сходили в атаку - Чанов не без зусиль вийняв м'яч з нижнього кута після удару Гомеша головою.
Більше додати, в принципі, нічого. Португальці зіграли злагодженіше, продуманіше і нахабніше, тож отримали путівку на фінальний матч, де в схожому стилі приб'ють "Баварію". А ось "Динамо" на свій наступний шанс доведеться чекати 12 років. Проте, й у 1999-му вухату чашу розіграємо не ми.
"Динамо" - "Порту" - 1:2 (1:2)
22 квітня 1987 року. Матч-відповідь 1/2 фіналу Кубка чемпіонів. Київ, стадіон "Республіканський", 100 тисяч глядачів. Арбітр - Бріджес (Уельс).
Голи: Михайличенко, 12 - Селсу, 4, Гомеш, 11
"Динамо": Чанов, Безсонов, Балтача (Горілий, 60), Кузнецов, Дем'яненко, Рац, Яковенко, Михайличенко, Заваров, Бєланов (Євтушенко, 71), Блохін
"Порту": Млинарчик, Пінту, Луїш, Перейра, Селсу, Кім, Магальяеш, Маджер (Фрашку, 67), Гомеш, Футре (Жаурі, 85), Андре
показати приховати