Дербі Севільяно. Хуанде Рамос його відчув потилицею
Попри те, що "Севілья" була заснована у 1905 році, і взяла собі назву міста, а "Бетіс" - на два роки пізніше, вперше дербі міста відбулося у 1915 році. "Севілья" перемогла 4:3, але нам цікаво не це...
Під час цієї гри футболісти “Бетіса” піддалися насмішкам з боку вболівальників “рохібланкос” через те, що вийшли на поле в зеленій формі: “Огірки!!! Огірки!!!” лунало з трибун. І почалося...
Як зростали пристрасті
Згадаємо ще один цікавий випадок про зелений колір. Історія трапилася у 2004 році - арбітр Тейшейра Вітьєрес вимагав, щоб гравці “Бетіса” змінили форму на матч, бо... вона зливалася з газоном. Звісно, без скандалу не обійшлося, оскільки “зелені кольори - це історія і традиції”.
Більш принциповим дербі стало після 10 березня 1918 року. Тоді два ключових футболісти “Бетіса” служили в поліції і в день матчу їх призначили в наряд. “Вердібланкос” звісно, вважали це змовою і виставили на гру другий склад. “Севілья” розірвала суперника - 22:0.
На якій би позиції команди не знаходилися, на матч між собою вони виходять як на останню битву. Дербі Севільяно - одне із найжорсткіших і навіть найжорстокіших не лише в Іспанії. Тут можна згадати сезон 1982-83, коли на полі відбулася грандіозна бійка, після якої поле достроково покинули троє гравців - один із “Севільї” і двоє з “Бетіса”. А після гри один із футболістів “зелено-білих” узагалі отримав 17 матчів дискваліфікації.
Ще одна цікава історія трапилася у сезоні 2002-2003. Уболівальник “рохібланкос”, у якого була зламана нога, кинув милицею в поліцейського. Та це був лише відволікаючий манер. Його товариш в той час підбіг до кіпера “Бетіса” Тоні Пратса і вдарив останнього кулаком в обличчя. У підсумку “Севільї” довелося заплатити 30 тисяч євро штрафу і чотири матчі провести при порожніх трибунах.
Щасливі у Кубку
А у дербі 2007 року, після того, як Кануте відкрив рахунок, вболівальник “огірків” не витримав і шбурнув пляшку з водою у головного тренера “рохібланкос” Хуанде Рамоса — влучив у потилицю і наставник звалився на газон. Рамоса з поля забрала карета швидкої допомоги. Діагноз - важкий струс головного мозку. Також у цьому матчі був закиданий фаєрами сектор вболівальників “Севільї”.
Цікаво, що теперішній наставник “Дніпра” - єдиний фахівець, який працював як із "Севільєю", так і з "Бетісом". Спочатку в кар'єрі Рамоса були "огірки" - з 2001 по 2004 рік. До речі, за цей час Рамос не переміг в жодному з дербі. А ось з "Севільєю" (2005-2007) вийшло краще - в шести дербі здобуті три перемоги при одній поразці.
Ну а щодо згаданого матчу, то його догравали в Хетафе. У підсумку “Севілья” перемогла і вийшла у фінал Кубка, в якому й здобула цей трофей.
“Бетіс” узагалі вважається щасливою кубковою командою для “Севільї”, яка 5 разів здобувала цей трофей. В чотирьох з цих розіграшів на шляху до фіналу був пройдений “зелено-білі”.
Еліта проти робітників
В самій Севільї за команду з йменням міста вболівають дещо більше мешканців, а в Іспанії більше за “Бетіс”. Узагалі ж “червоно-білі” вважаються командою аристократів, а “Бетіс” - робітничого класу. Насамперед тому, що стадіон “зелено-білих” розташований на околиці міста, де зазвичай мешкають робітники. Можливо саме тому, вболівальники “Севільї”, особливо найвідоміша їхня фірма “Біріс Норте”, яка вважається лівою організацією і славиться своїми антифашистьськими поглядами, насамперед намагаються якось підколоти суперника, діє більш так би мовити інтелектуально. Натомість їхні опоненти вважаються однією з найагресивніших угрупувань в Іспанії, до того ж вони ультраправих поглядів.
Об'єднала трагедія
Та одного разу фани цих команд таки об'єдналися. У сезоні 2007-08 років “Севілья” приймала “Хетафе”. 22-річний захисник Антоніо Пуерта, який нещодавно зіграв свій перший матч за збірну, несподівано впав у власному карному. Ветерани команди Палоп та Драгутіновіч одразу ж кинулися до гравця і надали йому першу необхідну допомогу. Гравець піднявся, і похитуючись пішов у роздягальню, де у нього стався повторний серцевий напад. Через три дні Пуерта помер. Вболівальники команд об'єдналися, щоб провести футболіста в останню путь, а на могилі були вінки із кольорами обох команд.
Але ця ситуація - виняток, і цілком зрозумілий, з правил. Загалом же фани настільки не люблять один одного, що...
У боротьбі за виліт
У кінцівці сезону-1996/97 "Севілья" боролася за виживання, в той час як “Бетіс” упевнено йшов в "зоні УЄФА". І в одному з останніх турів уболівальники "огірків" буквально вимагали від своєї команди програти вдома хіхонському "Спортінгу", який бився з "Севільєю" за право залишитися в Прімері. Гравці не могли піти проти волі народу, та й, думається, самі отримали від домашньої поразки чимале задоволення. Воно стало ще більшим, коли "Севілья" в підсумку вилетіла, і труди виявилися не марними.
Але, як відомо, “земля кругла”. У сезоні-1999-2000 років ситуація повторилася майже з дзеркальною точністю. "Севілья" у тому чемпіонаті ще в 10-му турі окупувала останній рядок у таблиці і так з нього і не сходила, задовго до фінішу оформивши розставання з Прімерою. Але представився шанс потягти за собою і найлютішого ворога, що й було зроблено. У кінцівці чемпіонату "Севілья" вдома програла "Ов'єдо", який у підсумку посів 16-е місце і випередив “Бетіс” рівно на три очки. Севільське дербі на деякий час перемістилося в Сегунду.
Чого не написали...
А не написано ще багато чого. Зокрема про боротьбу за стадіон “Ла Картуха”, який у підсумку став ареною для концертів і інколи там проводять фінали Кубка Іспанії. Не розписано про перехід футболістів з однієї команди в іншу (щоправда, трагічно ці трансфери не закінчилися жодного разу). Не написано про змагання гімнів команд, які “порвали” іспанські музичні хіт-паради... І ще багато чого. Просто про все не напишеш. Не напишеш, тому що це дербі, а про такі матчі, та ще й збагатою історією, можна писати і писати, але всього все-одно не згадаєш.
Дербі, яких вже було проведено 117. 36 разів перемагав “Бетіс”, 28 разів команди розходилися умовним миром, а 52 рази святкувала “Севілья”. Востаннє - в першому колі цього сезону, та ще й з рахунком 5:1. Так що у “Бетіса” з'явився ще один додатковий привід помститися суперникові. А чи вдасться “огіркам” це зробити, ми дізнаємося в п'ятницю, 12 квітня. Початок битви о 23:00.
Веселі історії
І на завершення - дві історії, з яких завжди кепкуватимуть фани команди-суперниці.
Інтимне покусування
У 2001 році “Севілья” приймала “Вільяреал” і розгромила суперника - 4:0. Тоді один із голів забив Хосе Антоніо Рейєс, який тоді лише “подавав надії”. Тільки от при святкуванні голу, коли його автор лежав на газоні, партнер по клубу Пако Гальярдо вкусив Рейєса за... пеніс. “Я просто хотів підбадьорити його”, - скаже пізніше “винуватець епізоду”.
“Зупинися солоденький! Не бійся! Ми голубих не б'ємо”, - так одного разу кричали з автівки, яка повільно проїжджала повз Рейєса, на вулицями Севільї. Тепер ворожі футболісти не нападали на гравця, а робили йому відповідні натяки. Після цього епізоду на наступному дербі Севільяно гравців “роххібланкос” фани “Бетіса” зустрічали вигуками “Maricones!, Maricones!” (педерасти).
Ми придбали нового Рівалдо
Однак і “червоно-білим” є з чого покепкувати. У 1998 році власник контрольного пакету акцій “Бетіса” Мануель Луїс де Лопера придбав за неймовірну суму 22-річного лівого атакувального півзахисника Денілсона у “Сан-Паулу”.
“Ми придбали нового Рівалдо, а згодом цей хлопець перевершить самого Пеле”, - говорив де Лопера
31,5-мільйонний Денілсон не став не те, що “новим Рівалдо”... За два роки він так і не зміг акліматизуватися в команді і його відправили на рік на бітьківщину в оренду. Однак, повернувшись він провів в “Бетісі” ще п'ять невдалих років, після чого “огірки” віддали його в “Бордо” безкоштовно.
“Де Лопера, у нас в команді є декілька невдах, як на рахунок 30 мільйонів за кожного з них?”, - саме з таким написом вболівальники “рохібланкос” розгорнули плакат на одному із севільських дербі.
І насамкінець
Словом, у п'ятницю ввечері у Севільї буде гаряче. Навіть попри те, що дербі Севільяно дуже рідко бувають видовищними. Проте можете не сумніватися в одному — в цьому протистоянні на полі Ви побачите справжню чоловічу боротьбу, (не виключено, що навкулачну) та безліч жовтих карток (не виключено, що й червоних)... Тому що пристрасті під час протистоянь цих команд завжди вирують. Бо люди з батьківщини кориди та знаменитої циганки Кармен з роману Проспера Меріме не пристрасно грати і вболівати просто не вміють.
Андрій Думич, "Футбол 24"
показати приховати