"Блекберн"-1995. Ватага "волоцюг" Короля Кенні, яка обібрала Фергі до нитки
"Футбол 24" пригадує тих, хто відважно замахнувся на тотальне домінування "МЮ" в позаминулому десятилітті.
У 1990-х могутня команда Алекса Фергюсона поклала до своєї скарбниці одразу 5 чемпіонських титулів Прем'єр-ліги. Облизня "дияволи" спіймали лише двічі: у 1998 році їх випередив "Арсенал", а за три роки до цього справжню сенсацію вчинив "Блекберн". На сезоні 1994/95 і його героях зупинимося детальніше.
...Лідер "МЮ" Ерік Кантона в стилі кунг-фу таранить фана "Крістал Пелас" Метью Сіммонса, за що отримує 8-місячну дискваліфікацію, штраф у 20 тисяч фунтів і презирство та зневагу від численної армії вболівальників-гравців-журналістів. Інша ж армія навпаки - ще дужче заповажала богемного француза, возвеличивши його персону до захмарних висот.
...Мініатюрний хавбек і капітан "Челсі" Денніс Уайз із кулаками накинувся на водія таксі, відлупцювавши сердегу так, як вважав за потрібне. Футболістові "впаяли" тримісячне ув'язнення, яке, зрештою, було скасоване після апеляції.
...Одного похмурого листопадового дня Пол Мерсон, півзахисник "Арсеналу", робить гучну заяву, мовляв, я алкоголік, наркоман, ще й у карти люблю перекинутись - люблю азартні ігри. Форвард "Крістал Пелас" Кріс Армстронг до публічної сповіді не вдавався, проте його таки вивели на чисту воду - він також сидів на наркоті.
...Джорджа Грема, наставника "Арсеналу", було дискваліфіковано за безпосередню участь у фінансових махінаціях. Дев'ятирічна тренерська кар'єра на "Вемблі"/"Хайбері" - коту під хвіст.
Поки АПЛ ось в такий спосіб лихоманило скандалами, "Блекберн", очолюваний Кенні Далглішем, спокійно робив свою справу - набирав очки. Після першого кола ніщо не віщувало успіху "волоцюг" - лідером фінішував "Ньюкасл", а десь зовсім поруч розташувався "МЮ". Всі очікували, що на фінішній прямій "дияволи" вже в звичному стилі обійдуть всіх конкурентів і приміряють новий комплект медалей. Тим паче, Фергюсон вдався до подвійного удару - придбав взимку найкращого голеадора "сорок" Енді Коула, не лише підсиливши власну атакувальну міць, а й ослабивши прямого конкурента. І "Ньюкасл" посипався. Та з глибини випірнув "Блекберн"!
Для команди, в якій попереду шаманив дует Алана Ширера та Кріса Саттона, було звичною річчю перемагати з рахунками 3:2 або ж, до прикладу, 4:1. У підсумку, "Блекберн" став не лише чемпіоном за очками, а й за кількістю забитих м'ячів. Перед останнім, 42 туром, "волоцюги" випереджали "дияволів" на два пункти, тож Фергі потрібно було обов'язково обігрувати "Вест Хем" і сподіватися, що "Блекберн" втратить очки проти "Ліверпуля". Знав би він, наскільки близьким буде щастя! "Роверс" згоріли рідній команді Далгліша (1:2), проте й сам "МЮ" не зумів впоратися з "молотками" (1:1). "Блекберн" - чемпіон!
Бомбардири: Алан Ширер ("Блекберн") - 34 м'ячі, Роббі Фаулер ("Ліверпуль") - 25, Лес Фердінанд (КПР) - 24, Стен Колімор ("Ноттінгем Форест") - 22, Енді Коул ("Ньюкасл"/"МЮ"), Юрген Клінсман ("Тоттенхем") - по 21
Хто ж боровся за те, щоб "Івуд Парк" збожеволів від щастя?
1. Тім Флауерс. Голкіпер. Основний страж воріт "Блекберна" перебував у самісінькому розквіті сил - 28 років. Після тріумфального сезону він зіграв за клуб ще чотири роки, після чого перейшов у "Лестер". Дуже вчасно, до речі, адже в першому ж сезоні здобув з новим клубом Кубок Ліги. Кар'єру закінчив на початку 2000-х після невдалої спроби заграти в "Ковентрі" і "Ман Сіті". Кілька років працював помічником наставника у "Ковентрі", КПР та "Халлі".
2. Тоні Гейл. Захисник. Наддосвідчений гравець, який 17 років своєї кар'єри віддав "Фулхему" та "Вест Хему", зіграв у "Блекберні" лише один сезон - золотий. П'ятнадцять матчів у футболці "волоцюг" - і чемпіонська медаль в кишені. Потім був "Крістал Пелас" і заштатний "Майденхіт Юнайтед". Після закінчення кар'єри Гейл подався у журналістику - коментував матчі АПЛ на телебаченні, а ще вів авторські колонки на офіційних сайтах "Вест Хема" та "Фулхема".
4. Тім Шервуд. Півзахисник. Коли Далгліш оголосив керівництву про свій намір підписати Зінедіна Зідана або Крістофа Дюгаррі, то почув відповідь: "Навіщо Зідан, якщо у нас є Тім Шервуд?" Капітана "волоцюг" обожнювали фани і боялися суперники. Після чемпіонського сезону він провів на "Івуд Парку" ще кілька років, після чого став "своїм" і в "Тоттенхемі", аж поки не побив горщики з наставником Гленом Ходдлом. Після закінчення ігрової кар'єри став експертом для телеканалу "Аль-Джазіра", а також деякий час асистував Харрі Реднаппу на "Вайт Харт Лейн".
5. Колін Хендрі. Захисник. Потужний і відчайдушний шотландець, якого на полі виділяли на лише бійцівські якості, а й густа русява чуприна, провів у "Блекберні" 9 років (з перервою на "Ман Сіті"). Чемпіонський сезон посприяв тому, що Хендрі стали значно частіше запрошувати в національну збірну. На ЧС-1998 у Франції він навіть виводив "тартанових" на поле з капітанською пов'язкою.
6. Грем Ле Со. Захисник. Ще одна знаменита постать британського футболу 90-х. Кар'єру розпочинав у "Челсі", однак отримав визнання на "Стемфорді" лише після кількох сезонів у "Блекберні". Власне, з "аристократами" Ле Со завоював практично всі свої трофеї - Кубок Ліги, Кубок та Суперкубок Англії, Кубок кубків та Суперкубок УЄФА.
7. Стюарт Ріплі. Півзахисник. Попри те, що з "Блекберном" Ріплі пережив найкращі миті своєї кар'єри, найріднішою командою футболіст вважає "Мідлсбро". Тут він зробив перші кроки у футболі, тут зараз опановує ази воротарського ремесла його син Коннор. І взагалі - Стюарт великий молодець. Він одразу ж знайшов нове покликання після завершення кар'єри - став фізіотерапевтом, ставлячи на ноги не лише футболістів, а й регбістів. До всього, Ріплі отримав юридичну освіту і зараз є доволі авторитетним адвокатом.
9. Алан Ширер. Форвард. Тут узагалі будь-які коментарі - зайві. Найкращий бомбардир в історії Прем'єр-ліги (260 м'ячів). Кавалер ордену Британської Імперії. Один з найкращих голеадорів збірної Англії. Його серце розділене поміж трьома клубами, в яких провів кар'єру - "Саутгемптоном", "Блекберном" та "Ньюкаслом". Чемпіонський титул, здобутий з "волоцюгами", так і залишився єдиним у скарбничці Ширера. До слова, в тому сезоні Алан наклепав суперникам 34 м'ячі - беззаперечна перемога в чемпіонських перегонах. Феноменально: титул найкращого бомбардира Ширеру вдаватиметься захистити ще в двох наступних сезонах!
10. Майк Невілл. Форвард. Не так тріумфальний сезон прославив Невілла, як матч у Лізі чемпіонів 1995/96 проти "Русенборга". Голеадор "Блекберна" оформив "ідеальний" хет-трик упродовж якихось дев'яти хвилин. Чому "ідеальний"? Бо забив спершу правою ногою, потім лівою, а наостанок - з "другого поверху". Після переходу у "Бірмінгем" кар'єра Невілла стрімко покотилася до заходу - оренда в "Вест Хемі", "Бредфорді", невдалий етап в "Абердіні", "Крю" та "Донкастері". Останнім клубом Майка став "Блекпул" на зорі "нульових".
11. Джейсон Вілкокс. Півзахисник. Вихованець "Блекберна", провів на "Івуд Парку" десять років. Вважався одним з найперспективніших молодих футболістів Англії, проте схильність до травм не дозволила Вілкоксу розкритися на всі 100. Наприкінці 90-х перейшов у "Лідс" - ту команду, яка під орудою Девіда О'Лірі робитиме сенсацію за сенсацією в Лізі чемпіонів. Після закінчення контракту з "Юнайтед" Джейсон опинився у "Лестері", а догравав у "Блекпулі" - символічному, як бачимо, клубі для кількох зірок чемпіонського складу "Роверс".
16. Кріс Саттон. Форвард. Вихованець "канарок" із Норвіча стрімко увірвався у "дорослий" футбол, відкривши двері з ноги. У сезоні 1993/94 Саттон забив 25 голів у чемпіонаті, ставши гравцем року на "Карроу Роуд". "Блекберн", в якого тоді грошенят було вдосталь, переміг у боротьбі за вундеркінда таких монстрів як "МЮ", "Арсенал", "Ліверпуль", "Рейнджерс", міланський "Інтер", виклавши рекордну для внутрішньоанглійських трансферів суму - 5 мільйонів фунтів. І дивіденди не змусили на себе довго чекати - Саттон сформував із Ширером дует SAS, самотужки забивши 15 голів (удвох - 49, що становить понад половину голів команди).
Однак після такого ураганного сезону в кар'єрі Саттона настала смуга невдач - травми, відхід лідерів команди, втрата чемпіонських позицій. В "Челсі", куди нападник перейшов у 1999 році, пробитися в основу не вдалося. Лише в одному клубі він гратиме настільки ж натхненно, як у "Норвічі" та "Блекберні". "Селтік" першої половини 2000-х став справжньою віддушиною для Кріса, а Кріс - кумиром нестримних трибун. Останніми роками Саттон спробував себе на тренерській ниві, попрацювавши з "Лінкольн Сіті", а зараз, подейкують, іноді виходить на поле у складі заштатного "Роксема".
17. Роббі Слейтер. Півзахисник. Перший австралієць, якому вдалося стати чемпіоном АПЛ. Слейтер - ще той везунчик, адже перейшов на "Івуд" саме перед стартом сезону 1994/95. Вісімнадцять матчів за "волоцюг" дали хавбеку, схожому на Бреда Фріделя, горде право іменуватися чемпіоном. Наприкінці 90-х Роббі випустив автобіографічну книгу Hard Way. Зараз працює коментатором та аналітиком на австралійських телеканалах, висвітлює матчі місцевого чемпіонату.
20. Хеннінг Берг. Захисник. Істинний вікінг за натурою та антропометричними даними зробив в АПЛ напрочуд успішну кар'єру. Адже після кількох сезонів у "Блекберні" Берга запросив до своїх лав сам сер Алекс. З "дияволами" Хеннінг вдруге став чемпіоном Англії, а найголовніше - тріумфував у драматичному фіналі ЛЧ-1999. Потім було повернення у "Блекберн", а на прощання - сезон у "Рейнджерс". Зараз Берг штурмує тренерські висоти - попрацював у норвезьких "Люні" та "Ліллестремі", а також спробував налагодити справи у такому рідному "Блекберні".
22. Марк Аткінс. Півзахисник. Власник абсолютно звичайної, типової біографії простого і працьовитого футболіста. Рухався з "Блекберном" у ногу, починаючи з 1988 року, а одразу після здобуття чемпіонських медалей перебрався у "Вулвз". Понад десять років займається тренерським ремеслом, 5 з них - сольно, у заштатному клубі "Метлок Таун".
24. Пол Верхерст. Півзахисник. Цьому ж герою ідеально б личило прізвисько Перекотиполе. Судіть самі: упродовж 20-річної кар'єри Верхерст змінив 16 клубів, серед яких навіть такі екзотичні як "Барнет" чи "Форест Грін Роверс". Але ж треба було такому трапитися! З "Блекберном" Верхерст вгадав на всі 100, та й "волоцюги" не скаржилися.
25. Аян Пірс. Захисник. Розпочинав з "Челсі", проте - непереконливо, тож "аристократи" без особливого опору віддали Пірса "Блекберну" за 300 тисяч фунтів. Тут, а ще у "Фулхемі" та "Вест Хемі" оборонець продемонстрував свої козирі надійного оборонця, а зріст 191 сантиметр дозволяв комфортно почуватися у центрі захисту. Футбол Пірс поєднував з розбудовуванням сімейного гніздечка - зараз у нього четверо дітлахів. І це ще, ймовірно, не кінець.
Недостатня кількість матчів не дозволила розжитися золотою медаллю ще цілому ряду футболістів "Блекберна". Це голкіпери Шей Гівен та Боббі Міммс; захисники Алан Райт, Джеф Кенна, Нікі Меркер, Лі Мейкел, Річард Браун, Енді Морісон; півзахисники Річард Вітчге, Пітер Торн, Девід Бетті; форвард Кевін Галахер.
Всі голи "Роверс" у чемпіонському сезоні
показати приховати