6 запитань, породжених трансфером Фалькао
Збірник головоломок на лейтмотив сенсаційного переходу знаменитого бомбардира в команду, яка впевнено здобуває собі репутацію чергового нувориша європейського футболу.
Те, чому спочатку не йнялося віри в силу моралізаторського відкидання аксіоми про те, що в сучасному світі править сучасна реінкарнація Жовтого Диявола, втілилося у реальність 31 травня 2013 року. Саме в цей п’ятничний день офіційні особи майбутніх неофітів французького елітного дивізіону – монегаскського «Монако» підтвердили перехід у Французьку Рів’єру одного із найкращих голеадорів сучасного футболу – Радамеля Фалькао. За положеннями контракту 27-річний колумбієць відтепер цілих 5 років наводитиме жах на всіх голкіперів команд Ligue 1. Помпезна (а в цьому не доводиться сумніватися) ініціація «Ель Тігре» у ряди «Червоно-білих» відбудеться, як тільки підопічні Клаудіо Раньєрі (завдяки «російському капіталові» італієць деякою мірою втер носа своєму запеклому антагоністові Жозе Моуріньо, адже португалець не приховував своїх намірів заполучити Фалькао у разі повернення до «Челсі») вийдуть з відпустки та зберуться для передсезонних тренувань.
Головний винуватець цього шокуючого трансферу – перша особа «Монако» Дмітрій Ріболовлєв – не приховував власної радості від того, що зірвав такий джек-пот, хоча при цьому й створив Фалькао образ такого собі вершителя історичної справедливості, зазначивши: «Ми всі надзвичайно раді, що Радамель погодився на новий виклик у кар’єрі та обрав саме нашу команду. Ми горді вітати у власних рядах одного з найкращих гравців світу та переконані, що він докладе всіх зусиль, аби повернути «Монако» свій законний статус гегемона французького футболу». У скільки обійшлося 46-річному власникові Банку Кіпру задоволення придбати Фалькао, переговірні сторони резонно замовчують, хоча пронирлива журналістська братія наводить суму в діапазоні між 50-60-тьма мільйонами євро.
Як відомо, декількома днями раніше монегаски також добряче потрусили гаманцем, виклавши 70 мільйонів євро за пару лідерів «Порту» - Хамеса Родрігеса та Жоао Моутіньо . Ще одним новобранцем «Монако» став зірковий ветеран «Реала» Рікардо Карвальо, але резонансним такий трансфер міг би стати хіба що 5-6 років тому. Таким чином, команда, яку очолює тренер із не надто вдалою кармою – італієць Клаудіо Раньєрі - за умовчанням потрапила в когорту одного із найпевніших претендентів на найвищі позиції у наступному розіграші Ligue 1. Додайте до цього відсутність у решти конкурентів (за винятком ПСЖ) – «Марселя», «Ліона», «Лілля» можливості вдаватися до таких масштабних закупівель або елементарну відсутність необхідного для боротьби за найвищі місця класу виконавців («Ніцца», «Монпельє», «Бордо») і на виході ми отримуємо непогані шанси для «Червоно-білих» повторити фокус «Кайзерслаутерна» сезону 1997-1998, коли «Червоні дияволи» славного Отто Рехагеля тріумфували в найвищому дивізіоні Німеччини зразу після того, як підвищилися із другої Бундесліги.
Таким чином, історія, яка за інших умов могла розростися до масштабів справжньої саги на кшталт поривань Луки Модріча чи Вілліана, вирішилася доволі швидко, позбавивши лицарів пера нагоди вигадувати неймовірні повороти подій та переписування сценарію майбутньої долі Фалькао чи не кожного дня. Тим не менше, трансфер Радамеля породив певні запитання, над якими варто поламати голову у вільний час. Зокрема,
1) Чому саме «Монако»?
Бомбардир, який два сезони підряд стає кращим голеадором Ліги Європи та з швидкістю автомата клепає голи у провідних європейських чемпіонатах, не може не зацікавити провідні клуби Старого Світу. За Фалькао були ладні поборотися двійко іспанських китів, англійські повпреди у Лізі чемпіонів, проскакувала навіть чутка, що Гвардьола бажає «Ель Тігре» у своєму майбутньому німецькому проекті (і тільки вбогі італійці залишалися осторонь кулеброну, головним героєм якого був колумбійський бомбардир). Втім, розв’язка видалася вкрай несподіваною і Радамель обрав команду, яка лише цього року нарівні з «Генгамом» та «Нантом» здобула право на підвищення із другого французького дивізіону. Чому так? Невже заяложене бажання нового виклику та гострих відчуттів? А чи ж гіпотетична зарплата у 14 мільйонів євро річних (без оподаткування)? Чи все-таки справа в особливих, за його ж словами, сентиментах колумбійця до монегасків, адже свого часу там запалював його кумир Тьєррі Анрі? Правильний варіант підкресліть.
2) Чи матиме будівництво, яке зараз відбувається в Монако, довге продовження та міцний фундамент (читайте: чи не опиниться колумбієць, як та зажерлива бабця з казки, біля розбитого корита)?
Звичайно, якщо власник «Монако» й надалі охоче дотримуватиметься лозунгу «Splash cash!», майбутнє у червоно-білих видасться веселим та безтурботним. В лізі, де кращі команди навіть й не розраховують надовго утримувати своїх лідерів від переходу «на підвищення кваліфікації» до інших європейських колективів, буде досить легко досягнути успіху, що й довів паризький ПСЖ, який навіть незважаючи на декілька нестабільних відрізків, візуально легко взяв лаври переможця, підкріплені колосальним фінансовим тилом нафтоарабського походження. Проте де гарантія, що пан Риболовлєв одного прекрасного дня відкличе всі свої активи з Монако та перебереться на територію, де пануватиме ще більший податковий рай? Мільярдери – особи загадкові, знаєте… Так, Фалькао у будь-якому випадку залишатиметься «хот проперті» для європейських грандів, однак деякий час він все одно витратить даремно.
3) Чи не є «Монако» всього лиш транзитною станцією на шляху «Ель Тігре» до «Реала»?
Перед тим, як в історії з переходом Фалькао французькими чорнилами була поставлена товста крапка, саме Королівський клуб (хоча з таким же правом цим титулом ми можемо величати і «Бетіс», і «Спортінг» (той, що з Хіхона і де так славно трудився Маноло Пресьядо, вічна йому пам'ять), і навіть представники Сегунди-Б «Авілес» або «Алькала») вважався одним з головних претендентів на Радамеля. Це не було дивним, враховуючи те, що обидва форварди «Реала» - Ігуаїн та Бензема – не дотягували до статусу зіркових виконавців і з одним із них мадридська хунта вирішила попрощатися по завершенні сезону. Втім, навіть після оформлення відносин Фалькао з монегасками у пресі проскакували натяки на те, що між «Монако» та «Реалом» укладено якийсь секретний пакт, за яким колумбієць перебереться на «Сантьяго Бернабеу» одразу по завершенні наступного сезону, або ж навіть із відкриттям зимового трансферного вікна у січні 2014 року. Тим більше, що офіційну клаусулу за Радамеля так і не було оголошено.
4) Чи є проблемою володіння третьою стороною прав на гравців?
В сучасному світі відсутність агента у футболіста є таким собі моветоном, на який рідко хто наважується. Цікаво, що у четвірки новобранців «Монако» - Родрігес, Моутінью, Фалькао, Карвалью – дуже впливові та визнані у футбольному світі майстри «скосити капусти на безтурботну старість» - Жорже Мендеш та Піні Захаві, які володіють неабияким талантом переконати потенційного покупця в адекватній ціні на свого клієнта, навіть якщо вона дорівнює декільком десяткам мільйонів доларів. Невідомо, як їм це вдається, однак можна припустити, що фінансові преференції від цього отримують також і певні «покровителі» вищезгаданих агентів. Це підтверджується тим, що у випадку і з Радамелем, і з Хамесом/Джеймсом, і з Жоао частина економічних прав на гравців належала третій стороні – юридичній особі, яка була зацікавлена у якомога високій продажі своєї, грубо кажучи, «власності». В результаті й маємо такі колосальні ціна на послуги футболістів. У ФІФА активно розробляють проект повного унеможливлення володіння третьою стороною правами на гравців (хоча з такої схеми шалені дивіденди отримує, скажімо, «Порту») та ліквідації інституту футбольного агентства, однак подібні ініціативи віддають певною утопічністю.
5) Якою буде реакція на чергову гучну витрату «Монако» з боку французьких футбольних властей?
Як відомо, у Франції досить суворі податкові вимоги, і футболістів податковий ценз не обійшов стороною (а якщо чинний президент-соціаліст Франсуа Олланд проштовхне свій резонансний законопроект про шалені 75 відсотків податків для мільйонерів, то важко й уявити, скільки гравців накиває п’ятами, аби не підпадати під такий жорсткий фінансовий прес). Тим не менше, «Монако» юридично розташовується в однойменному князівстві, а там держава вимагає набагато меншого від своїх платників. Тому чільники французького футболу вирішити поставити монегаскам ультиматум: або ті виплачують 200 мільйонів євро як своєрідну контрибуцію, або переносять свою штаб-квартиру на територію Франції, щоб грати за тими ж самими фінансовими правилами, що й решта. Чи не стане трансфер Фалькао ще одним аргументом, який підтвердив би резонність вимог Федерації футболу Франції щодо необхідності «зрівнялівки»?
6) Хто кращий: Ібрагімовіч чи Фалькао?
Звичайно, подібне питання є значною мірою риторичним (як можна визначити, хто сильніший: слон чи кит?), однак тим не менше, буде надзвичайно цікаво поглянути на заочно-очне протистояння двох великих бомбардирів, які цілком реально могли б претендувати на найвищі індивідуальні нагороди світового футболу, якби їм пощастило уникнути перебування в одній футбольній епосі з Мессі та КР7. Ібра наколотив 30 голів у чемпіонаті, який тривалий час вважається не результативним (це вам не Ередивізія), повторивши рекорд Жана-П’єра Папена 13-річної давності, а Фалькао спромігся на достойні 28 голів у 34 матчах Прімери (так само, як і швед, у дебютному для себе сезоні). Звісно, Златан може запросто розрубати цей гордіїв вузол, накивавши п’ятами з Франції (на що він натякає вже не вперше), однак у випадку, якщо Ібрагімовіч все-таки залишиться, шанувальники футболу отримають ще одну інтригуючи дуель.
показати приховати