160 хвилин футболу
Головне дербі Росії починалося на півгодини раніше, аніж українські півфінали. Подивлюся, думаю, початок їхнього матчу і зі спокійною душею перемкну на рідний футбол. Тим паче, що оцей чемпіонат Росії – суцільна нудота. Бачили скільки там рахунків 1:0? По три на тур. А ще є й нульові нічиї. Як же я помилявся! Чи то статус півфіналу кубка так вплинув на команди, чи шалені дози адреналіну, що його на дербі викидали, немов вулкани, фан-трибуни. Але це була фантастична гра. ЦСКА VS СПАРТАК!
Початку протистояння «Шахтаря» та «Дніпра» я так і не побачив. У наелектризованому повітрі «Лужніків» давно пахло голом і не хотілося його пропустити. І врешті, як сказав коментатор на сорок п’ятій хвилині зустрічі, «ціла авоська голів у роздягальню». Ще кілька тижнів тому бувши зразком футбольної безхарактерності, тепер «Спартак», зціпивши зуби, відповідає вже через три хвилини після пропущеного!
Як тільки пролунав свисток на перерву – клац-клац – і встигає на повтор голу Вілліана. Будь-яку трансферну чутку потрібно перевіряти і перепровіряти – всі це знають. Однак якщо Арсен Венгер таки купить цього хлопця замість Аршавіна, то не помилиться. Лиш дуже сумніваюся, що «Арсенал» знайде 20 млн. євро, а дешевше цього хлопця відпустить лише дурень. Гол Тейшейри остаточно формує мої подальші плани. Мірча Луческу може скільки завгодно розповідати про те, що головним суперником у наступному чемпіонаті вважає «Дніпро». Я сприймаю ці слова лише як випад у бік столиці. В той момент я вирішив додивлятися московське дербі, адже ні на йоту не вірив, що гості зможуть відігратися. Я думаю навіть найвідданіші дніпропетровські фанати в це не надто вірили.
До речі, про фанатів. Якщо російські режисери після взяття воріт смакували яскраві плани ультрас-секторів із прапорами та вогнями, їхні українські колеги віддавали перевагу т зв. «кузьмічам». Не тому, що не хотіли показувати фанатів – просто не могли. Активні вболівальники Донецька продовжують протестувати.
Акції ультрас «Шахтаря» безпрецедентні в українському футболі. Погодьтеся не кожен зважиться на критику політики рідного клубу в день завоювання чемпіонства! Здавалося б – команда на вершині, здобуває другий поспіль чемпіонський титул після найуспішнішого в своїй історії євросезону. Чого ще бажати? Процитую учасників акції з одного із форуму (подається мовою оригіналу, граматика та стилістика збережені).
Кроты протестуют потому что команда говно! Потому что мы никогда не вывесим такой баннер , какой вывесили львовяне, только посвященный луческу! Мы против купленного чемпионства, и против команды которая играет только для продажи себя в европейские чемпионаты, мы против команды, которой посрать на фанатов и традиции! Поэтому в первом тайме мы пришли, спели Курганы, развернули баннер "Чемпионам тоже похвала" который посвящался дублю, который выиграл чемпионство, после сделали "чемпионам тоже пох" посвященный первой команде, и потом был баннер "нам тоже пох"посвященный нашему отношению к команде которая, за два года успела превратится в цирк, и им посрать на все традиции, лишь бы платили деньги!
Речь же не идет о локальном влете Барсе или о «судья-пид***» проигрыше хохлам. Речь вообще не о результатах, а об отношении. Настолько пох***чного отношения у футболистов Шахтера я не видел ни разу в своей жизни (а за Шахтер я болею 20 лет). О чем должен думать капитан команды в 1/4 ЛЧ, идя на перерыв при счете 0:2? Конечно же об обмене футболками с соперником...
Тим часом у Москві фанати з притаманними їм неспокоєм смакували найсмачнішим делікатесом, який лиш можна придумати – дербі. Тепер уже міць характеру демонстрували армійці. В другому таймі «Спартак» двічі виходив уперед і кожного разу футболісти ЦСКА рахунок зрівнювали. Це було справжнє шоу… Це була велична вистава… Не побачили – жалійте. Я не кажу, що в Україні нам бракує добротного футболу. Але нам справді не вистачає НАСТІЛЬКИ принципових протистоянь, та ще й із такою багатою історією. Пристрасті вирували всюди. Акінфєєв, скажімо, вирушав до чужого фан-сектору, а неподалік VIP-ложі (!) можна було побачити отаке:
Я не буду переказувати всього – можете переглянути ОГЛЯД матчу в Москві. Але там не було тих, хто програв. Були дві команди, які грали з душею для своїх уболівальників. Просто одним пощастило, іншим – ні. Я сподіваюся, що так само буде і 25-го травня в Сумах. Хлопці! І «біло-сині», і «помаранчево-чорні»! Продемонструйте, що ваше протистояння називають «українським классіко» не просто так! Україна хоче справжнього побоїща. Я хочу відчайдушної битви.
показати приховати