ЗІРКИ ФУТБОЛУ. Capitano Futuro Даніеле де Россі
Йому не обов'язково потрібно було вибирати. За нього все сказала його кров. Батько Даніеле Де Россі - Альберто - колись грав за "Рому", потім тренував молодіжний склад "джалороссі".
Хлопчик змалку знав - краще бути останнім серед вовків, аніж першим серед шакалів. Коли Фабіо Капелло почав випускати юного Даніеле в основному складі, "курва суд" відразу ж сприйняла його за свого. "Рома" в його серці, "Рома" в його мізках. Хлопці, він один із нас.
Франческо Тотті тут як бог. Нікому та ніколи не варто підддавати сумніву його статусу в "Ромі". Втім, усі розуміли - Імператор не вічний. Настане час і він піде на відпочинок. Однак після того, як з'явився Де Россі, романісти зітхнули з полегшенням. Трон пустувати не буде. Вони так його й називають Capitano Futuro - майбутній капітан.
Вовки безжальні та кровожерні. За свого товариша цей звір готовий на все. Якщо загине хтось із зграї - вовки помстяться будь-якою ціною. Згуртованість - їхня зброя. Зграя - їхня сила.
Де Россі - справжній лідер. Однак козир Даніеле в тому, що красуватися в софітах слави йому не дуже й подобається. Тягнути ковдру на себе на шкоду власній команді? Ніколи!!! Він розуміє - сила вовка в його зграї. Він не цурається чорнової роботи. Прекрасно працює у відборі. Володіє красивою технікою, віддає чудові м'які паси та ще й добре грає головою!
Разом із своїм близьким другом Андреа Пірло вони повинні були стати ідеальним тандемом центральних півзахисників на Мундіалі-2006.
Удар ліктем американця Макбрайда - один із найнеприємніших епізодів у кар'єрі Де Россі...
Можливо, це було безвідповідально. Однак такий він вже є. Ідучи до мети, не бачить перешкод на своєму шляху. Вовкам, для того щоби бути вовками, ніяких правил не потрібно.
Дискваліфікація на чотири матчі і Мундіаль, здавалося, для нього закінчився. Та він повернувся в фіналі, забив післяматчевий пенальті і став чемпіоном світу.
Це був прекрасний рік. Даніеле одружився із Тамарою і красивішої пари, аніж ця, казали, не було у цілому Вічному Місті. Всі боги Риму, схоже, були прихильними до нього.
Та недовгою була ця прихильність... Настали темні часи. Він утратив старі титули і не здобув нових. Післяматчеві пенальті вже здавалися не таким легким випробуванням. Мама його дочки перестала бути його дружиною. Його тестя викрали та вбили. Однак вовки, загнані в кут, б'ються ще відчайдушніше.
![](https://football24.ua/resources/photos/news/201207/121257_157148.jpg&q=10&w=40&h=27)
Цього року Даніеле зупинився за крок від титулу. Він переживе і це розчарування. Тим паче, що зараз біля нього знову є та, яка підтримає, та, яка зрозуміє. Де Россі подорослішав. Він навчився контролювати власну агресію, спрямовувати її в потрібне русло. Адже в сталевих нервах сила вовка. Постійна боротьба - це доля вовка. А знову першим він колись стане. Обов'язково! Жага перемагати у вовка житиме доти, доки не погасне місяць.
показати приховати