"Ювентус давав за Заварова 3 мільйони, Лобановський просив 6". Перші трансфери українців і погана аура Блохіна

16 січня 14:00 8176 Читать на русском
"Ювентус давав за Заварова 3 мільйони, Лобановський просив 6". Перші трансфери українців і погана аура Блохіна
Володимир Абрамов

В інтерв'ю Максиму Розенку знаменитий агент Володимир Абрамов розкрив деталі переходів перших українських футболістів у Європу та Азію.

Агент і публіцист Володимир Абрамов працює у футбольному бізнесі вже майже 30 років. Починав у "Совінтерспорті" – структурі, яка організовувала трансфери радянських спортсменів за кордон.

Абрамов розповів Максиму Розенку, як поділили 5 мільйонів доларів за трансфер Заварова у Ювентус, які спогади залишив у австрійців Олег Блохін і яким чином у Південній Кореї з’явилися Коновалов та Скаченко.

– Володимире Миколайовичу, у 1988 році Олег Блохін уклав контракт з австрійським Форвертс. Знайомі з деталями цього переходу?

– Я прийшов у "Совінтерспорт" два роки потому. Але у мене був доступ до всіх документів. Австрійський клуб за трансфер Олега заплатив, якщо не помиляюся, 115 тисяч доларів. Непогані гроші за 36-річного футболіста. Тоді у Києві двокімнатна квартира у цегляному будинку коштувала 1200 доларів, дача з панорамою на Дніпро – 2,5 тисячі.

блохін

– Блохіну довелося подолати чимало перешкод, перш ніж він отримав дозвіл на продовження своєї ігрової кар'єри в Австрії. Їздив до Москви, чекав цього дозволу не один місяць...

– Насправді, Блохін – специфічна людина. У нього все викликало алергію. З усіх вимагав гроші. Зокрема у Форвертсі. Можу підняти архів і почитати звіти по його справах, які надсилало "Совінтерспорту" посольство СРСР в Австрії. Вам все відразу стане зрозуміло.

У Штайр (древнє австрійське місто, – "Футбол 24") Блохіна запрошували через ЦК компартії Австрії. У підсумку в клубі ним залишилися незадоволені – він увесь час канючив, йому увесь час було мало. Та й взагалі, у нього була погана аура.

"У Туреччині нас із Селезньовим зустрічали кримінальні авторитети". Іван Піроженко – про закони агентського бізнесу

На той час в Австрії за віденський Рапід виступав уродженець Нікополя, що на Дніпропетровщині, Сергій Шавло, який поїхав до Відня із московського Спартака. Австрійці Шавлом були дуже задоволені – навіть листи подяки у "Совінтерспорт" надсилали. Ці історії були як аверс та реверс.

заваров

– Рекордним в історії "Совінтерспорту" став трансфер Заварова у Ювентус?

– Так. На той час це був один із найбільших трансферів у Європі. У Москву на переговори прилетів віце-президент Ювентуса Джуліано. Київське Динамо представляв Валерій Лобановський. Джуліано запропонував за Заварова 3 мільйони доларів. Лобановський просив шість. Зійшлися на п'яти. Плюс – Валерій Васильович ще виторгував для команди комфортабельний автобус із телевізором і кондиціонером, а також дві легкові машини для адміністрації клубу.

Відразу після підписання контракту Лобановський разом із Заваровим полетіли в Італію обговорювати умови особистого контракту Олександра. Лобановський був дуже сміливою людиною – не боявся КДБ.

– Як розподілялися 5 мільйонів, виручених із продажу Заварова?

– Два мільйони отримало Динамо. "Совінтерспорт" заробив 4 відсотки – 200 тисяч доларів. Решту грошей перераховували державі. До речі, по-моєму, спочатку Ювентус хотів ще й Михайличенка придбати. Не склалось. Олексій лише через два роки опинився у Сампдорії. А в Ювентусі через рік з'явився білорус Сергій Алейніков.

– В СРСР тоді діяло правило, згідно з яким спортсмен не міг заробляти більше від посла. Чи вдалося обійти це правило Заварову?

– Так, була додаткова угода, за якою Сашко в обхід радянських постанов мав право отримувати преміальні в Ювентусі.

ювентус

– З Динамо ви продовжили співпрацю у другій половині 90-х. Як так вийшло, що займалися трансферами Коновалова і Скаченка у Південну Корею?

– З Григорієм Суркісом ми познайомилися у 1995 році. Президент Динамо консультувався щодо деяких футбольних питань. Якось подзвонив, сказав, що йому терміново потрібен мільйон доларів на утримання клубу. Запропонував мені зайнятися продажем гравців Динамо. Я вже багато років працював із ринками Південної Кореї та Китаю. У підсумку знайшов цікаві варіанти і для клубу, і для самих футболістів.

– Кого продали дорожче – Коновалова чи Скаченка?

– За Скаченка заплатили 500 тисяч. Причому Динамо віддало Сергія у дворічну оренду. Пам'ятаю, полетів до Сеула, вів переговори у штаб-квартирі LG – компанія була генеральним спонсором команди Anyang LG Cheetahs.

Незабаром у Корею переїхав і Коновалов – Сергія продали за 600 тисяч доларів. Вибив для нього непогану зарплату. У новому клубі українцю платили 7 тисяч доларів на місяць – у Динамо він на той час стільки не отримував. Плюс – хороші преміальні.

"Приїхав від топового клубу по гравця збірної України. О четвертій ранку побачив його п’яним на дискотеці". Олег Смалійчук – про агентську діяльність в Іспанії

Обидва Сергії їхали у Корею з травмами, корейці їх ще й вилікували. І Скаченко, і Коновалов виграли у складі своїх клубів азійський Кубок чемпіонів. Суркіс надсилав мені листи подяки, майки та подарунки – за те, що допоміг клубу у важкий момент. А Скаченко, коли у 1999 році оформляли його трансфер у Метц, сам попросив, щоб я став його особистим агентом.

– Чи були ще у вашій кар'єрі прецеденти співпраці з українськими футболістами?

– Юрій Сьомін у 1995 році знайшов в одеському Чорноморці нападника Віталія Парахневича. Але Віталік у Локомотиві тільки одне коло відіграв. Пам'ятаю, прийшов якось на гру Локомотив – ЦСКА. Сидів поруч із асистентом Сьоміна – Борисом Ігнатьєвим. Після першого тайму Парахневича замінили. Я запитав у Сьоміна, в чому справа. Юрій Павлович дав зрозуміти, що на українця не особливо розраховує. А я бачив, що за своїм потенціалом Віталік може бути одним із найкращих у Південній Кореї.

парахневич

Поговорив із Сьоміним. Продали українця в клуб-середнячок корейського елітного дивізіону Чонг Бук Дайонс із Чонджу. Віталік там у своєму першому повноцінному сезоні 10 голів забив, став найкращим бомбардиром команди. Потім продовжував яскраво грати у корейській лізі.

Чутки про його гру дійшли і до пострадянського простору. Сьомін запитав, чи можу відео кількох матчів Парахневича з Кореї привезти. Після чергового вояжу у Країну ранкової свіжості віддав Юрію Павловичу касету з грою Віталіка. Сьомін передзвонив: "Хочемо повернути Парахневича в Локомотив. Можеш посприяти?".

– Чому не домовилися?

– Корейці запросили за Парахневича 300 тисяч доларів – для 90-х це були чималі гроші. Локомотив продавав Віталіка у Корею за 150 тисяч. У результаті Сьомін засумнівався. А ось чемпіона Кореї – Сувон Самсунг – ціна трансферу не здивувала. Віталік перейшов у цей клуб, з яким виграв першість країни. Українець став отримувати втричі більшу зарплату!

Відіграв у складі одного з лідерів чемпіонату Південної Кореї три сезони, а потім ним зацікавилися японці. Парахневич ще сезон відбігав за Сенан Беллмаре з J-ліги. Там себе теж чудово зарекомендував. Пам'ятаю, мені якось японці подарували спортивний журнал – фото Віталіка було на обкладинці!

Після Японії він ще один сезон провів у Кореї. Всього ж у Японії та Кореї Парахневич відіграв майже 9 років. Не знаю, де він зараз, але його дружина, до речі, майстер спорту міжнародного класу зі спортивної гімнастики, мені завжди заявляла: "Після того, як чоловік завершить кар'єру, ми будемо жити в Австралії".

Максим Розенко, спеціально для Футбол 24

Українці в аферах великого футболу: дивні трансфери, підроблені паспорти та хабарі від агентів

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
8
хв
Динамо
19:55
Мальме
Вгадай результат матчу
Залиште відгук