"Якби його відпустили з "Динамо" раніше, може була б інша доля". Яким у нашій пам’яті назавжди залишиться Андрій Гусін

17 вересня 2018 9616 166 Читать на русском
"Якби його відпустили з "Динамо" раніше, може була б інша доля". Яким у нашій пам’яті назавжди залишиться Андрій Гусін
Андрій Гусін у "Динамо" кінця 90-х

"Футбол 24" зібрав спогади людей, які найкраще знали знаменитого півзахисника "Динамо" і збірної України.

Його немає з нами рівно чотири роки. Здається, ще зовсім недавно Андрій Гусін забивав Греції і виступав на чемпіонаті світу у Німеччині. Потім тренував "Динамо-2". Щедро роздавав інтерв’ю і коментарі.

Тепер про нього говоритимуть інші...

"Маркевич дав Андрієві шанс"

Леонід Гусін, батько: Він починав з клубу "Карпати". Там займався у Карімова Андрія Османовича один рік. Потім, попрацювавши в інституті, я вирішив, що треба йти в школу. Пішов у загальноосвітню школу, сформував там групу і забрав Андрія до себе. Тож він п'ять років займався ще й легкою атлетикою.

До третього класу Андрій йшов відмінником. Потім був "золотою парою" у танцях, активно ними займався. Після того, як у нього з'явився стимул у спорті, танці відпали.

*******

Я вам чесно скажу, що коли ми заходили в туалет нашої львівської квартири на вулиці Стрийській, то там згори й донизу висіли фотографії буквально всіх провідних клубів і гравців, з яких брав приклад. Там двері 220 сантиметрів заввишки і 80 – завширшки. Усе було заклеєно гравцями і машинами. Він уже в 14 років водив автомобіль – ВАЗ-2101, "копійку".

Юрій Дячук-Ставицький, багаторічний тренер "Карпат": Пам’ятаю, їздив на перегляд матчу Андрія, коли він ще був не у "Карпатах". Тоді, повертаючись до Львова зі Старого Самбора автобусом, я розговорився з мамою гравця. Ось так ми вирішили, що Гусіну варто спробувати власні сили у "Карпатах". Починав він у нас як центрфорвард. Мав непогану швидкість, хороші фізичні дані.

Леонід Гусін: Фактично, він був непоганим форвардом. Загальнофізична, спортивна і спринтерська підготовка дали йому швидкісні якості. Він міг втекти від захисників, як це сталося в першому матчі у Вищій лізі. Андрій тоді у Львові залишив "з носом" двох опікунів і забив два м'ячі за "Карпати". А вперше його помітив Володимир Журавчак. Спочатку він був тренером "Газовика" (Комарно), куди запросив Андрія. Мій син там забив за півсезону 9 м'ячів. Згодом Журавчак пішов тренером у "Карпати" до Мирона Маркевича і взяв Андрія з собою. Маркевичу це сподобалося, він вирішив дати Андрієві шанс показати себе. Тож син був форвардом. Тим паче, при зрості 188-189 сантиметрів він дуже добре грав головою. Плюс – у нього була швидкість.

Мирон Маркевич: Прийнявши "Карпати", почав я місцеву молодь збирати. Мені кажуть: "Є такий Гусін, колишній легкоатлет". Подивився: високий, біжить, але школи ніякої. Проте залишив його в команді. Він в атаці ще грав.

Олександр Чижевський, захисник "Карпат" 1989-99, 2002: Як він дебютував! Його випустили на другий тайм, а він двічі забив. Усі одразу заговорили про надзвичайний талант. З ним було приємно грати: був лідером, не боявся жорсткої боротьби на полі.

Віталій Косовський, півзахисник "Динамо" 1994-2003: Якщо вести мову про Гусіна-футболіста, то варто відзначити його різноплановість. У "Карпатах", наскільки я знаю, він розпочинав на позиції нападника. У "Динамо" грав набагато глибше. Але у різних амплуа Гусін діяв надійно і якісно. У мене ніколи не виникало з ним жодних проблем. Хороший, добрий, чуйний – це все можна сказати про Андрія.

"Навели автомати і заштовхали Гусіна у свій автомобіль"

Мирон Маркевич: Батько Андрія був схиблений на київському "Динамо". Одного разу схопив сина в оберемок і відвіз до Суркісів. У "Динамо" він спочатку не заграв, віддали в оренду київському "Арсеналу" – там теж в запасі животів. І вирішили ми його забрати назад, в "Карпати". Приїхав до Києва, посадив Андрія в машину і – прямо до Львова. Але від'їхали недалеко.

У "Динамо" про все дізналися і організували погоню. На трасі нас підрізав джип. Вистрибнули люди, навели автомати: "Ти що собі дозволяєш?" Заштовхали Гусіна в свій автомобіль і повезли назад. А далі "Динамо" очолив Лобановський і зробив з Андрія блискучого опорного хава.

Леонід Гусін: Через півтора роки став найкращим нападником "Динамо-2", куди його поставили, як молодого гравця, щоб підвищував свою кваліфікацію. Але шансу не було ніякого. Чому? Та тому що на чолі "Динамо" були такі тренери як Сабо, які не хотіли бачити молодь. У них на першому плані був результат. Молодь не давала результату, тому на неї вони не звертали увагу. В цьому плані було дуже скрутно.

Олег Лужний, захисник "Динамо" 1989-99: Я не вважаю, що до Валерія Лобановського тренери не могли розгледіти талант Белькевича і Гусіна. Просто на той момент ще не настав їх час, вони не набрались достатньо досвіду, щоб відповідати рівню гравця "Динамо" (Київ). Якби тренери не вважали хлопців талановитими, їх просто не запросили б до Києва.

Леонід Гусін: Через 2-3 роки Андрій почав хвилюватися. Ну як так – не дали жодного шансу, навіть не взяли із собою на збори. Але знайшлися люди, які підтримували мого сина. Це був адміністратор команди Кашпур, це були масажисти, які сказали: "Андрію, терпи! Працюй і все вдасться". Так і сталося. Лобановський прийшов, на першій же грі побачив Андрія і сказав: "От ця людина мені потрібна". Поставив його опорним. З цього все й почалося.

Олексій Андронов, російський телекоментатор: У якомусь матчі дубля "Динамо", він, форвард, обурився помилками півзахисту. Тренер запропонував йому зіграти там самому. Гусін погодився. На гру прийшов Лобановський, і Андрій забив гол "а-ля Марадона", пройшовши дриблінгом 2/3 поля. "Чому ви мені казали, що немає своїх талантів? Ось вам готовий опорник!" – сказав Лобановський Суркісу, подарувавши пострадянському футболу одну з його найяскравіших зірок.

"Дає мені ключі: "Це тепер твоя машина"

Валентина Гусіна, мати: Ми з чоловіком ще жили у Львові, а він уже переїхав до Києва. Дзвонить якось: "Мамо, ну як там справи? Що робиш? Ти вдома?" Поговорили, а через 20 хвилин – дзвінок у двері. Я відчиняю, а він на порозі з квітами стоїть.

Каже, йдемо, мамо, там машину треба забрати із салону. Думала, хоче дружині купити. Заходимо, сідаю в те авто. А він мені: "Мам, треба перегнати її!" Давай, кажу, куди її відігнати? Він дає мені ключі: "Куди хочеш, це тепер твоя машина". Був дуже щирий. Усе робив від душі.

Леонід Гусін: На проспекті Перемоги, біля будинку, де він жив, стояв рекламний щит. І на тому щиті з нагоди дня народження своєї дружини Христини замовив її портрет. Упродовж цілого місяця цей портрет там красувався. Це був такий несподіваний і пам'ятний сюрприз.

Напевно, і вам робив приємні дарунки своїм несподіваним приїздом у гості?

Не тільки це. Він міг принести квитки і сказати: "Сьогодні летиш у Париж". І таке бувало.

Олексій Андронов: Розповідають, коли Гусін приїхав до Києва зі Львова, він був чистим провінціалом. Спочатку спав ледь не на підлозі кухні однокімнатної квартири, на стіні якої висіло фото суперспорткара McLaren F1 в якості своєрідного стимулу, до чого треба прагнути. Я познайомився з ним наприкінці 90-х, коли таку машину він міг дозволити собі якщо не купити, то хоча б взяти в оренду. Він уже був зіркою, але абсолютно ніякої зірковості у поведінці собі не дозволяв. У день знайомства ми проговорили майже чотири години, причому більше розповідати довелося мені: Гусін немов поставив собі за мету з'ясувати роботу спортивного телебачення "від Великої Жовтневої революції".

Христина Гусіна, дружина: Андрій любив збирати у себе друзів, а м'ясо на грилі краще за нього ніхто не готував, це було його стихією. Коли чоловік казав: "Люба, сьогодні у нас буде гриль", я розуміла, що належить півдня нарізати і маринувати м'ясо, все готувати. Але смажив він його, дійсно, незрівнянно – це був його "коник". У Андрія для цього було спеціальне місце, м'ясо повинно було бути правильного прожарювання, він дуже трепетно до цього ставився. Кожному гостю давав спробувати по шматочку – це був справжній ритуал, своєрідна презентація.

"Взяли і звільнили його. За що?"

Олексій Андронов: У Москві в 1999-му прибиті безглуздою помилкою воротаря збірної Філімонова російські журналісти навели на Гусіна камери і мікрофони. Після важкої паузи хтось сказав: "Андрію, як ви прокоментуєте гол Шевченка?" Гусін обвів мікст-зону поглядом і з широкою посмішкою видихнув: "А чому ви так дивитеся на мене? Не я ж у вас в воротах стою".

Леонід Гусін: Карти я вам не розкрию, але скажу так, що після Ліги чемпіонів-1999/00 половина команди повинна була розійтися по європейських клубах. Керівництво "Динамо" вирішило по-іншому. Шевченка відпустили в 22 роки, Каладзе відпустили в 23 роки, а інших тримали до 30-ти. Навіщо? Якщо є пропозиція, то навіщо забороняти? Може була б інша доля.

Роман Толочко, півзахисник "Карпат" 1991-92, 1996-02: На полі він умів вибрати позицію, вигравав усі м’ячі. Ніколи не цурався брудної, але потрібної роботи. Також його називали фартовим, адже сам Лобановський його помітив.

Леонід Гусін: Коли він виступав за самарські "Крилья Совєтов", тренер Гаджиєв його запитав: "Де ти хочеш грати?" – "В нападі" – "Ну то йди в напад". Андрій пішов у напад і забив гол. Це був перший такий випадок, коли тренер сказав: де хочеш, там і грай. Другий випадок стався у тих же "Крильях". Андрій: "Тренере, пенальтистом буду я". "Ну, якщо хочеш, то будеш", – відповів Гаджиєв. Син у тому сезоні забив сім пенальті. Промахнувся лише з восьмої спроби і більше до "позначки" не підходив.

Андрій Гусін-молодший, син: У дитинстві мене тренував дідусь – тато часто бував на зборах. Але я ніколи не забуду, як маленьким хлопчиком чекав його додому, щоб разом поганяти м'яч, як батько вчив мене давати пас і пробивати по воротах. Я завжди мріяв провести разом з батьком матч у складі збірної України.

Христина Гусіна: Андрій любив червоне вино, і раніше вечорами ми часто пили по келиху – своєрідний момент єднання. Але після однієї з поразок "Динамо-2" він категорично заборонив собі це, можливо, таким чином карав себе.

Леонід Гусін: Він чим міг, тим і допомагав усім, хто хотів, хто працював. От дивіться, такий приклад. "Динамо-2", перший рік, 18-19 років хлопцям. Президент каже: потрібно віддати того і того. Андрій відповідає: "Нікого не потрібно віддавати. Через 2-3 роки у вас в основній команді гратимуть кілька моїх хлопців". Йому не повірили, згодом Андрія звільнили з посади головного тренера команди. А зараз Макаренко де грає? В основі? В основі. А на нього ніхто не розраховував. А його хотіли віддати. Андрій наполіг: потрібно залишити. Буяльський – те ж саме.

Бачите, Андрій дуже уважно слухав і ретельно виконував те, що йому сказали тренери, які в ньому побачили щось. А чому Андрія не послухали ті, які дали йому це доручення? А потім взяли і звільнили його. За що?

"За два тижні до трагедії був знак"

Христина Гусіна: Я була проти захоплення Андрія автомобілями та мотоциклами, але відмовляти його від спортивного автомобіля було марно. Зокрема, перші накопичені гроші Андрій витратив на спортивний Mercedes. З одного боку, я була проти цього, а з іншого – дозволяла, адже у нього важка професія, тому необхідна якась відрада. Зрештою, це не найгірше захоплення.

Леонід Гусін: Спортсмену, який досягнув певної вершини, здається, що після закінчення кар'єри йому не вистачає адреналіну. Виходячи на матчі Ліги чемпіонів чи збірної України, вони отримували скажений адреналін. Займаючись 10-15 років такою справою, спортсмен вже не може без цього. Тому він знову шукає гострі відчуття, щоб зробити організму розрядку. Хтось на катері гасає, а Шумахер любив швидкісні спуски. В цьому плані заперечувати не можна, тому що будеш ворогом №1.

У нього в салоні авто завжди лежало 10-15 футболок. Куди б не їхав і хто б не попросив – він спокійно виймав, ставив автограф і віддавав. Ті його машини, які залишилися... У них досі зберігаються вимпели, значки. Це щирість і признання.

Христина Гусіна: За два тижні до того, як сталася трагедія, був немов якийсь знак. Ми разом ходили в спортклуб, який розташовувався в двадцяти кілометрах від будинку. Андрій поїхав на велосипеді, а я трохи пізніше виїхала за ним машиною. Я його потихеньку випередила та приїхала раніше – чекаю, а його все немає і немає. Коли, дивлюся, під'їжджає – в синцях, крові: велосипед потрапив у трамвайну колію, і він упав.

Валентина Гусіна: Раніше ходила до церкви, просила в Бога здоров'я для нього перед кожною грою. Просила, щоб не зазнав травми. Але я ніколи не просила в Господа довгих років життя для сина… Це була моя помилка.

Христина Гусіна: Як сім'я дізналась про трагедію? Мені зателефонував Вася Кардаш, а йому – Влад Ващук. Влад сказав, що розбився мотоцикл, і я намагалася вхопитись за надію – раптом не Андрій був на ньому. Шукала варіанти, щоб це було неправдою. Знайшла телефон якоїсь людини з "Чайки", яка і сказала мені, що сталося, але я до останнього не вірила, поки не побачила чоловіка на власні очі. Кажуть, він загинув миттєво. Синові Андрію повідомили за 40 хвилин до початку матчу "Дніпра" U-19 з "Чорноморцем", Ваня взагалі дізнався на перерві, коли зайшов з телефону в інтернет переглянути спортивні новини. Дотепер здається, що це якийсь страшний сон.

Андрій Гусін-молодший: Мені зателефонував друг і сказав, що тата більше немає. Тож я знав про те, що трапилося, ще до гри, але вважав правильним вийти на поле і зіграти. Випустили мене в другій половині другого тайму. До того моменту ми програвали з рахунком 0:1, але в підсумку перемогли – 3:1. Я намагався не підвести команду, але грати було дуже важко. Постійно думав про тата.

Юрій Дмитрулін, захисник "Динамо" 1994-2005: Були разом на матчі – дивилися U-21 чи U-19, вже не пам'ятаю. І тут дзвінок Хацкевича: "Гусін розбився". "Насмерть?" – "Не знаю". Через 2-3 хвилини: "Так, насмерть". Неприємно на цю тему розмовляти.

Ігор Суркіс, президент "Динамо": Андрій же міг, напевно, не брати участь в цих перегонах, він був досить забезпеченою людиною... Міг же просто кататися на мотоциклі – я вчора обговорював це з Сашею Шовковським. Але він любив швидкість і любив життя саме в такому його прояві. А ми не маємо права обговорювати і тим більше засуджувати – правильно це чи неправильно.

Каха Каладзе, захисник "Динамо" 1998-2000: Про загибель Андрія прочитав у новинах – довго не міг повірити, сподівався, що це виявиться неправдою. А коли все підтвердилося, відразу ж виїхав до Києва. Андрій був моїм дуже близьким другом. Його смерть – шок для мене, дуже важко говорити про це.

Олександр Головко, захисник "Динамо" 1995-2004: Андрій завжди намагався жити по максимуму. Він – єдина дитина в сім'ї, напевно, батьки ставили перед ним завдання бути найкращим, і він це доводив всюди – і в спорті, і в житті. І навіть пішов від нас на максимумі, як би страшно це не звучало. У цьому він увесь, і по-іншому жити не міг.

"Андрій відчиняє двері – дивися, мамо, як я тут живу"

Леонід Буряк, головний тренер збірної України 2002-03: Коли людина відходить, замислюєшся. Тому що ти більше не будеш із нею спілкуватися. Це був хороший футболіст, видатний футболіст. Людина, надійна в житті і надійна на полі. Пройде час, і всі зрозуміють, як його не вистачає.

Олексій Мочанов, автогонщик, товариш: Андрюха був вдумливим, розумним хлопцем. І дуже добрим! Світлим у всіх сенсах цього слова! На Бессарабці вчора купував букет із 14 троянд. Продавці запитали: "Ви до Гусіна? Попрощатися?" Киваю. Дві жінки з квіткового ряду простягають мені по букету гладіолусів: "Покладіть і від нас, будь ласка. Співчуваємо…"

Валентина Гусіна: Пережити – не те слово, це неможливо пережити, і не знаю, чи переживеться колись. Нічого не допомагає. Онуки, які залишилися після сина, допомагають жити далі. У кожного з них лишилася його часточка. Навіть коли я розмовляю телефоном зі старшим онуком, чую сина. Голоси в них дуже схожі. Ще тоді, коли він був живий, не знала, який Андрій говорить зі мною – старший чи молодший.

Леонід Гусін: В нього була одна позиція: не загадувати наперед, а робити свою справу сьогодні. Оце я чітко знаю. В Андрія завжди все було визначено на один день. Коли він відпрацював той день, тоді увечері робив аналіз і планував день наступний.

Чи часто сниться вам Андрій?

Один раз за рік було. (Після тривалої паузи) Каже: "В тебе старий телефон. Візьми мій".

Валентина Гусіна: Кожного вечора молюся, прошу, щоб прийшов до мене або хоч дав якийсь знак. Одного разу таки приснився. Сниться, ніби він сидить на якомусь порозі біля великих воріт, а я стою трохи нижче. Андрій відчиняє двері й показує рукою, мовляв, дивися, мамо, як я тут живу. А там така краса, яскраво, сонячно, тепло…

Сторінка автора у Facebook

"О першій ночі зателефонувала дружина, вона не говорила - ридала в трубку". Другий рік – без Валентина Белькевича

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
14
год
:
57
хв
Шальке
16:30
Фрайбург
Вгадай результат матчу
Залиште відгук