Владімір Петковіч: Серія А відроджується, а від'їзд Ібри вже нікого не хвилює
"Футбол 24" пропонує інтерв'ю з головним тренером "Лаціо", другої команди Серії А після першого кола. Петковіч іде на чемпіонський рекорд.
Масштаб особистості тренера «Лаціо» настільки вразив Італію, що у нього беруть інтерв’ю не тільки спеціалізовані видання, але й суспільно-політичні тижневики, такі як Panorama.
Щоб вийти з кризи, Італія має брати приклад з футболу: "Затягнуті пояси, визначені цілі та командна гра", каже Петковіч. Тренер «Лаціо» став відкриттям нового чемпіонату: якщо він обіграє «Кальярі» 5 січня, то повторить рекорд Свена-Горана Ерікссона з 39 пунктами після 19-ти турів у рік завоювання скудетто.
Владо приїхав до Риму як незнайомець, вболівальники його зустріли з недовірою, але 49-річний Петковіч зумів заслужити на повагу усього за декілька місяців – разом з другим місцем у таблиці і перемогою у дербі. Непогано для того, хто ще у 2005 році працював у благодійній організації «Карітас» та на півставки тренував команду третього дивізіону Швейцарії. Чудова операція у виконанні Клаудіо Лотіто, який знайшов класного спеціаліста з меншою зарплатою, ніж 800 тисяч євро. На тренувальній базі у Формелло футболісти працювали навіть першого січня – жодних ухилянь від праці навіть на свята.
Петковіч твердо стоїть на землі та пояснює своє бачення футболу під час фінансової кризи: досить мільйонних зарплат мегазірок, потрібно робити ставку на колектив, максимально використовувати наявні ресурси та вкладати у молодь. Це реванш футболу low-cost, який впевнено завойовує визнання.
- Кажуть, що Ваш секрет посягає у психології. Наскільки багато часу Ви витрачаєте на розмови з футболістами?
- Найважливіше – вміти слухати гравців, їх критику та міркування. Намагаюся вловлювати настрої команди та попереджати можливі проблеми. Мій принцип такий: усі гравці – рівні, але хтось є рівнішим за інших, тому потрібно визнавати ієрархію колективу.
- Єдиний провал – Мауро Сарате. З ним Ви не порозумілися?
- Думаю, це його провина. Три місяці я намагався залучити його усіма можливими способами. Можливо, це й моя власна поразка. Кажуть, що клуб нав’язав мені певні рішення, але це неправда. Просто для мене найважливішою цінністю є колектив.
- Італійський футбол в останні роки втратив багатьох зірок. Де віднайти втрачений блиск?
- Вважаю, що Італія уже його віднайшла. Думаю, уже нікого особливо не хвилює від’їзд Златана Ібрагімовича та інших. Бо змінився світогляд: молоді гравці, яким належить майбутнє, стали набагато цікавішими. Це інший футбол, який робить ставку на колектив, а не на окремих виконавців. Зараз за зірок потрібно платити десятки мільйонів, що можуть собі дозволити лише деякі клуби. Тому треба вміти якнайкраще використовувати наявні ресурси та думати про завтрашній день.
- «Лаціо» займає друге місце у таблиці з минулорічним складом та Мірославом Клозе, який прийшов у клуб безкоштовно. Це перемога футболу low cost?
- У нас є хороші виконавці, які, до того ж, грають разом уже три роки, що дає нам перевагу у зрілості та взаєморозумінні. У нас хороший потенціал, хоча склад є трохи роздутим. Уважна робота скаутів та розумне планування можуть посилити цю команду без витрачання величезних коштів, особливо що стосується молодих футболістів.
- Перш ніж стати тренером, Ви працювали у «Карітас». Ви займались цією роботою через потребу чи то був власний вибір?
- Я працював у «Карітас», коли відвідував тренерські курси. Я займався з безробітними, які мали віднайти своє місце у житті, та проводив навчальні курси для дорослих. Дуже делікатна робота, тому що треба було допомогти людям знову повірити у себе і знайти нове покликання.
- Від безробітних до футболістів-мільйонерів: непоганий стрибок, чи не так?
- Насправді, у них є багато спільного. Перш за все, у психології: потрібно вміти говорити з людьми, завойовувати їх довіру. Щоб допомогти безробітному знайти нове покликання чи футболісту забити, потрібно вміти мотивувати та вселяти рішучість.
- У Вас є три паспорти, Ви говорите на восьми мовах. Громадянином якої країни Ви себе відчуваєте?
- Я відчуваю себе європейцем. І нічого більше. У Швейцарії, Туреччині, тепер у Римі я завжди почувався, як вдома. Мені допомогло адаптуватися моє походження: у Сараєво з раннього дитинства я звик жити серед мішанини етносів та релігій.
- Ви виїхали з Боснії та Герцеговини перед початком війни. Що Ви пам’ятаєте про ті страшні роки?
- Ми з сестрою уже були за кордоном, але мої батьки залишились у Сараєво. Важкий був час: ми не завжди могли зв’язатися з ними по телефону. Коли, нарешті, вдавалося, то ми чули звуки пострілів вдалині. У певний момент навіть телефонувати стало неможливо, тому шість місяців ми контактували з батьками через радіолюбителів.
- Якою зараз є столиця Боснії?
- Набагато красивіша, ніж до війни. Мій тато був футболістом, а згодом тренером, тому наше з сестрою дитинство пройшло безтурботно. Сараєво було досить відкритим містом, ми могли подорожувати Європою. Тому я ніяк не можу зрозуміти, звідки взялася уся та ненависть, яка потім вибухнула за одну мить.
- За походженням Ви - хорват. Ви відчуваєте образу на сербів та мусульман?
- Я не знаю, що таке образа і вважаю, що усі ми маємо вміти прощати. Не можу зрозуміти, як можна ненавидіти когось через те, що у нього інша релігія.
- Яке враження у Вас склалося від Італії за ці декілька місяців? Їй вдасться подолати кризу?
- Вважаю, що ваша країна має усе необхідне для подолання кризи: культуру, традиції, економічний потенціал. Їй потрібно брати приклад з футболу: бути готовою затягнути пояс, поставити чіткі цілі та діяти за принципами командної гри. З кризи виходять або усі разом, або ніхто.
- Що Ви думаєте про намір президента «Лаціо» Лотіто піти у політику?
- Це його власний вибір. Якщо президент оголосив про такий намір, це означає, що у нього є план дій в цьому напрямку. Здібностей політика він точно не позбавлений.
Переклад та адаптація Яни Дашковської
показати приховати