У ролі середняка
Команда не виграє уже місяць (на виїзді – з жовтня!), займаючи сумну 11-ту сходинку. Серед гравців, якщо і є зірки, то лише колишні, ізольовані або не в найкращій формі. Поставленої гри та думки на полі немає – футболісти виходять на поле ніби вперше разом. Не можуть нічого путнього зробити (за виключенням голкіпера і часом атаки) – тому ті, у кого найслабші нерви, влаштовують істерики і отримують вилучення – частіше, ніж інші у Серії А. Тренер за звичкою забіг в офсайд і не може придумати вихід з положення поза грою, особливо з розвалин лінії оборони – лише суїцидальні передачі назад чого варті! Єдиною надією хоч якось врятувати сезон був Кубок Італії, але...
Так, хто ж це може бути? Відгадали? Ні, мова не про типового середняка кальчо, звичного до свого положення. Мова – побійтесь Бога! – про великий «Мілан», який звик зверхньо дивитися на суперників, а тепер доводиться дивитися знизу. Не все те золото, що блищить. І не все то «помийна яма», що не може похвалитися довгим списком трофеїв. Ось і відомий фан «россонері», а також власник «Сассуоло» Джорджо Сквінци відмітив: «Навіщо мені купувати «Мілан»? Теперішній склад моєї команди нічим не поступається!»
«Лаціо» цього року виглядає якимось фатальним суперником для «Мілана». У першому турі римляни показали гру, але результатом подарували «россонері» ілюзію, що усе може бути добре, незважаючи на те, що усе погано. У двадцятому турі «Орли» наглядно продемонстрували, що без гри добре бути все-таки не може, незважаючи на швидкий гол – результат чужої помилки. Кубок мав бути останнім (китайським) шансом Індзагі, але вийшла ганебна поразка, коли на «Сан-Сіро» ніхто навіть не помітив, що лаціалі половину зустрічі провели у меншості. Дно – глибше не буває.
Головне – на поверхні:
1. Два ведмеді у лігві «Диявола». Жодного сумніву немає у тому, що трансферні провали та не доопрацювання, зокрема, пов’язані і з внутрішньою війною між Адріано Галльяні та Барбарою Берлусконі. Так, якщо не рахувати вільних агентів, минулого літа не вдалося здобути жодного гідного новачка, за винятком хіба що Бонавентури, хоча і його можна вважати гідним, якщо вести боротьбу з командами рівня «Аталанти». Отже, виходить, що за зарплатами футболістів «Мілан» займає третю сходинку у таблиці (це перша проблема, яку потрібно вирішити!), а фактично – зовсім не третю. Звичайно, не можна не враховувати й замкнуте коло: немає Ліги Чемпіонів – немає грошей на трансфери, немає грошей на трансфери – немає Ліги Чемпіонів. Ультрас «россонері» з Курви Суд одностайно висловились на користь дочки президента, яка виступає за модернізацію, і, мабуть, лише її забаганки здатні змусити тата знову відчинити гаманець, хоча б частково…
2. Синдром Гвардіоли. Тренер без досвіду, який відразу показує результат у топ-клубі? Не правило, а виняток. Згадайте Чіро Феррару – невдалий експеримент «Ювенуса». Вдалим виявився той експеримент, який вчився у «Барі» та «Сієні», зазнавав невдач у «Аталанті»… Піппо Індзагі, незважаючи на статус кращої атаки Серії А до 9 туру, виявився не тренером, точніше не настільки зрілим тренером, щоб вносити правильні корективи у часи труднощів та витягувати команду з глибокої ями. Складається враження, що наставника вибрали, зважаючи не на реальні досягнення, а лише на привабливе ім’я – щоб недалекоглядні вболівальники (ось і Курва Суд виступає з хеш-тегом #iostoconpippo, тобто #япідтримуюпіппо…) не помічали порожнечу, що за ним стоїть. Зараз ця чорна діра затягує «Мілан» у свої обійми, хоча з тренером, котрий уже уміє працювати з середняками, усе могло бути інакше, хоча б частково…
Досить вільних агентів! Геть Галліані!
3. Циклічність. Складається враження, що епоха «Мілана» Берлусконі дійшла до свого логічного завершення, і навіть такі цікаві, хоч не нові ідеї як вихід на біржу заради здобуття інвестицій (Краньотті придумав…) чи створення власної мережі скаутів по всьому світу, як дехто радить, не повернуть цю спіраль на пік – без зміни власності. Що порадити? Забудьте про існування «Мілану», якщо ви глор і найясніше пам’ятаєте часи Андрія Шевченка. Мінімум на рік. Сподівайтесь на дербі, якщо ви справжній фан міланського футболу. Враховуючи ситуацію з «Інтером», цьогорічне міське протистояння буде бойовим і відносно рівним. Терпіть і тримайтеся, якщо ви вірний milanista, бо настали часи, коли вболівати за здавалося б вічний гранд вимагає сталевих канатів замість нервів. Як писав друг Індзагі, Фергюсон виграв свій перший трофей з «МЮ» через сім років. Ймовірно, доведеться почекати і невідомо, наскільки довго.
показати приховати