"У 16 років заробив 700 доларів": український боксер – про першу зарплату, зміну виду спорту і перешкоди з боку суддів
Арнольд Хегай зізнався, що потрапив у професіональний бокс дещо випадковим чином.
Арнольд Хегай / Фото зі соцмереж
– Як відбувся ваш перехід з тайського боксу у бокс?
– Відбулося це через травму.
– Що з вами сталося?
– Вже через два роки занять тайським боксом, коли мені було 16, я виступав за дорослу збірну України. Мої однолітки тоді ще билися на юніорському рівні. Я розпочав у ваговій категорії 48 кг, де не було такої великої конкуренції, як, наприклад, у 60 кг. У 2008, 2009, 2010 роках я їздив на чемпіонати світу. У 2011 році встиг з’їздити на чемпіонат Європи. Постійно привозив медалі з міжнародних змагань.
У мене навіть не було думок, що я кудись піду з тайського боксу. Планував переходити в організацію К1, яка тоді дуже сильно розвивалася. Проте у 2011 році на чемпіонаті України, який слугував відбором на чемпіонат світу, я у першому ж раунді першого бою травмував коліно. І хоча продовжив поєдинок та виграв його, відчув, що в мене є суттєві проблеми.
На наступний день показав коліно, яке не міг зігнути, нашому лікарю збірної України, і він спочатку сказав, що це меніск. Ми скасували усі змагання, і я не продовжив участь у відборі, але очікувалося, що після операції через півроку зможу битися на чемпіонаті звіту.
Потім, коли я прийшов до іншого лікаря, який конкретно займається колінами, дізнався, що в мене розірвана передня хрестоподібна зв’язка. Він сказав, що на відновлення мені знадобиться мінімум шість-вісім місяців, а то й понад рік. Я був шокований!
– Так до кінця і не відійшли від цієї травми?
– Я зробив операцію та через пів року почав тренуватися, однак, коли ставив блок, відчував якийсь дискомфорт у коліні. Зробив МРТ і виявилося, що в мене трохи розтягнулася зв’язка. Це сталося або під час відновлення, або так зробили під час самої операції. Мені потрібно було або звикати, або робити операцію наново.
Я продовжив ходити до зали й тренував лише удари руками. Раніше їх використовував суто для відвернення уваги суперника й бив переважно ногами. Тоді я навчався в інституті, і мій куратор одного разу запропонував взяти участь у змаганнях з боксу між ВНЗ. Оскільки більше було нікому, я погодився. Провів два хороших бої. У півфіналі з нокдаунами здолав майстра спорту, а фіналі зустрівся з Миколою Буценком. Він також в Одесі навчався. Думаю, як для другого боксерського поєдинку в житті, протистояв йому гідно. Відчув, що можу.
– З цього турніру й закрутилася ваша боксерська кар’єра?
– Так. Вже через місяць я взяв участь у наступному турнірі, і так почав їздити по змаганнях. Був навіть на одному чи двох чемпіонатах України. На одному з них у 2012 році ми, до речі, знову зустрілися з Буценком у першому турі, і я йому поступився.
Взагалі мене не полишало відчуття, що в Україні боксери не люблять "тайців". Не знаю чому. Можливо, через те, що вітчизняний бокс більше орієнтований на техніку та рух: вдарив – відійшов. А в тайському боксі більше фізичної боротьби. Коли я проводив свої перші боксерські зустрічі, то влаштовував рубку, хто б проти мене не виходив. Думаю, мене запам’ятали навіть ті, кому я програв.
А ще у мене була звичка з тайського боксу видихати на ударі: "Ааа". Деякі рефері не дозволяли мені дихати, або казали, щоб я робив це тихо. Наскільки знаю, то немає такого правила у боксі, щоб я закрив рота й не дихав. Однак вони мені заважали на початку. Пізніше вже почали звикати.
– Ви пам’ятаєте перші гроші, які заробили боксом?
– Перші гроші я заробив за друге місце на чемпіонаті світу з тайського боксу – 700 доларів. Мені тоді було 16 років. Віддав гроші мамі у розпорядження, бо родина їх потребувала, – розповів Хегай в інтерв'ю Sport-express.ua.
