Зірковий український боксер виправдався за бої на Росії: "Ніхто мені нічого пред'явити не може"
Український боксер напівлегкої вагової категорії Арнольд Хегай (22-2-1, 14 КО) пояснив, чому на зорі кар'єри був змушений боксувати перед російською публікою.
Арнольд Хегай / Фото зі соцмереж
– Початок професійної кар’єри у вас склався на Росії. Чому так вийшло?
– В один момент я зрозумів, що для того, аби в боксі на любительському рівні досягти суттєвих успіхів та потрапити до національної збірної, потрібно витратити дуже багато часу. Тому вирішив спробувати одразу рухатися у профі. У 2015 році отримав візу у США та поїхав туди на три місяці з ціллю знайти собі менеджера. Тоді мені було 22 роки, здається.
до речі
У США я потренувався, поспарингував, подивився, що і як. Постояв у парі з багатьма боксерами з гарною статистикою та зрозумів, що можу бути на рівні. Хоча й мав куди зростати.
Там я познайомився з одним сильним боксером-росіянином. Він мав менеджера вірменина, який жив у Москві та влаштовував там шоу. Він запропонував мені: "Давай я поговорю зі своїм менеджером щодо тебе". Так мені влаштували перший професійний бій, який я виграв нокаутом у першому раунді. Менеджеру сподобався мій ударний видовищний стиль, і він у той же вечір запропонував контракт. Протягом першого року я бився ледве не кожен місяць.
Коли я нокаутом наприкінці десятого раунду переміг суперника, який йшов з рекордом 11-0, стало зрозуміло, що потрібно рухатися далі. Той менеджер вже не мав можливості просувати мене, адже для цього потрібно було вкладати великі гроші. Я підписав свій перший контракт з американською компанією промоутера Дмитра Саліти.
– Чи не шкодуєте зараз про те, що багато виступали на Росії після початку війни у 2014 році?
– Як я можу шкодувати про те, що було? Ми не можемо виправити наше минуле. Якщо подивитися, як усе склалося, то якби я там не провів бої, то, можливо, взагалі б завершив спортивну кар’єру.
Намагався знайти промоутера в Україні, який мною б зацікавився, приїздив на спаринги до Києва, ще кудись... Однак таких точно не було. Потім шукав у Європі. Також не вийшло домовитися. Напевне, через те, що в мене не було любительської кар’єри. Це важливо, коли переходиш у профі. Плюс я був після травми. Для повернення на минулий рівень у тайському боксі знадобилося б кілька років. Не знаю. Я отримав хороший досвід.
На той момент у нас начебто були нормальні відносини. Мене впускали, я спокійно бився та приїздив додому. Ніяких проблем. Зараз вже важко про це думати.
– А зараз підтримуєте контакти зі своїми знайомими з росії?
– Колишній менеджер мене вітає після боїв. Іноді пише. Він був частиною моєї кар’єри, і я не можу з ним не спілкуватися. Не бачу в цьому сенсу.
Залежить ще від людини, як вона ставиться до усього цього. В мене серед нових контактів не було друзів. Більшість друзів з Одеси, які жили та працювали там, поїхали. Ми з ними на зв’язку.
– Хейт від українців прилітав за виступи на Росії?
– Коли почалася війна, то було лише таке, що мені писали, мовляв: "Чому ти не закликаєш своїх знайомих з Росії виходити на вулиці?". Близькі та друзі розуміють, що я – громадянин України та всюди її представляю. Тому ніхто мені нічого пред'явити не може. Якщо ми захочемо один одному висловити якесь невдоволення, то зробимо це напряму в очі, – заявив Хегай в інтерв'ю Sport-express.ua.
Додамо, що батьки боксера – корейці, але сам він народився 15 березня 1992 року в Одеській області. Батько загинув у автотрощі, коли Арнольду було лише 3 роки, а мати давно повернулася жити у Південну Корею.
